БОРДЕТЕЛІОЗ КОТІВ

Бордетеліоз - інфекційне захворювання котів, що характеризується розвитком конюнктивітів, ринітів, бронхітів, трахеїтів, пневмоній. Супроводжується кашлем, задишкою, підвищенням температури тіла.

Збудник - Bordetella bronchiseptica, патогенний мікроорганізм із роду Bordetella, що належать до родини Brucellaceae. У кішок Bordetella bronchiseptica, поряд із котячими каліцівірусами (FCV) і герпесвірусами (FHV), Chlamydophila felis, входить до числа збудників захворювань верхніх дихальних шляхів (URTD). Bordetella bronchiseptica частіше вражає безпритульних котів, а також тварин, які утримуються в розплідниках і вільно виходять на вулицю.

Епізоотологія. Bordetella bronchiseptica є респіраторним патогеном, що тісно пов'язаний з етіологічним збудником коклюшу людини. Обидва мають загальні фактори вірулентності, що сприяють тривалій персистенції в дихальних шляхах. Збудник коклюшу вражає тільки людей, а В. bronchiseptica у природніх умовах може інфікувати різні види ссавців, викликаючи трахеобронхіт ("розплідниковий кашель") у собак і котів і атрофічний риніт у свиней. Джерелом збудника є хворі тварини, носії збудника та реконвалесценти. Коти також можуть залишатися носіями B. bronchispetica протягом багатьох місяців після одужання. Вони виділяють збудник у незначній кількості. Основним його джерелом є клінічно хворі коти, які виділяють бактерії зі слиною, носовими виділеннями при кашлі, чханні. Зараження відбувається аерогенно, але не виключені й інші шляхи передачі. Незважаючи на чутливість бактерій до дезінфікуючих засобів, вони можуть вижити протягом 1-2 тижнів у навколишньому середовищі.

Сприяючими факторами є скупченість тварин, введення в розплідник некарантинованих особин, перебування на виставках, транспортування, коли крім джерела збудника має місце стрес-фактор.

У дослідженні (Helps et al, 2005) було показано, що з тисяча сімсот двадцяти чотирьох кішок із респіраторною симптоматикою у 218 тварин етіологічної причиною захворювання стала B. Bronchiseptica, а 1051 кішка була серопозитивною до цього збудника.

Виникнення захворювання передусім залежить від зоогігієнічних умов утримання котів - щільності утримання, вентиляції приміщення, температури. Одним із чинників виникнення респіраторних інфекцій є переохолодження, протяги, різкі коливання температури в різних приміщеннях, тому бордетеллез частіше діагностують у холодну пору року і міжсезоння. Проте хвороба не має вираженої сезонності і реєструється в будь-який період року. У домашніх тварин, які утримуються ізольовано від інших, мають відповідний догляд та збалансовану годівлю, дане захворювання реєструється спорадично. В іншому дослідженні (Dawson et al, 2000) вивчали 740 кішок (дворові тварини, кішки з розплідників і домашні). За результатами дослідження, збудник B. bronchiseptica діагностували у 19 % дворових кішок, 13,5 % кішок із притулків і у 3 % домашніх вихованців.

Патогенез. B. bronchiseptica, поряд із герпесвірусом і каліцівірусами, є першопричиною виникнення респіраторного синдрому котів. Захворювання було відтворено експериментально на тваринах після інтраназального зараження тварин.

Потрапивши в респіраторний тракт, відбувається адгезія B. bronchiseptica до війчастих клітин за допомогою фімбрій - ниткоподібних виростів на поверхні бактерії. Прикріпившись до клітини, B. Bronchiseptica в процесі своєї життєдіяльності виробляє токсини, які порушують місцеві захисні механізми: пригнічують активність війок миготливого епітелію респіраторного тракту і фагоцитоз, що, в свою чергу, викликає ушкодження тканин і полегшує всмоктування токсинів у епітеліальні клітини.

Токсин, що продукується Bordetella bronchiseptica, схожий з багатьма бактеріальними екзотоксинами з ферментативною активністю, містить дві субодиниці - A і В. Субодиниця В, зв'язуючись із рецепторами клітин-мішеней, забезпечує доставку до них субодиниці A. Токсини мають біологічну активність, зокрема, стимулюють проліферацію Т-лімфоцитів, лімфоцитоз, збільшення продукування простагландинів, сенсибілізацію, посилення ряду функцій імунної системи, наприклад, функції утворення IgG- і IgE-антитіл.

Яким чином B. Bronchiseptica викликає характерні напади кашлю, до кінця не з'ясовано. Швидше за все, клінічні прояви захворювання пов'язані з дією токсинів.

Найбільше значення має титр основних імуноглобулінів слизових оболонок (IgA). Клінічні та експериментальні дослідження довели, що нестача IgA в організмі у людей призводив до більш частого розвитку пневмонії після гострих респіраторних захворювань.

Дослідження на мишах показали, що пасивна передача IgA прискорює одужання після інфікування їх Bordetella bronchiseptica.

Клінічні ознаки. Експериментальне інфікування B. Bronchiseptica котів викликає помірні клінічні ознаки: втрату апетиту, кашель, чхання, виділення з очей і носа, збільшення лімфатичних вузлів.

Перебіг буває гострий, підгострий і хронічний. Інкубаційний період складає від 5 до 20 днів. Спочатку відзначають зниження апетиту, млявість, чхання і виділення слизу з носа. Потім з'являється кашель, що посилюється під час вставання, руху. Температура тіла підвищується до 40-41 °С, хворі тварини пригнічені, відмовляються від корму, неохоче піднімаються і переважно лежать. Часто симптоми бордетельозу у дорослих котів невиражені. При первинному занесенні та пасажуванні збудника у дорослих котів можливий гострий перебіг, але пневмонія не розвивається. Важче захворювання перебігає у кошенят до 12- тижневого віку і у вагітних кішок: бальна оцінка клінічних ознак у середньому вище на 10-15 пунктів, часто реєструють пневмонію.

При хронічному перебігу у тварин реєструють риніт і кон'юнктивіт із виділеннями з очей і носа.

Патолого-анатомічні зміни. При розтині трупів загиблих тварин зміни виявляють перш за все в органах дихання. Слизові оболонки трахеї і бронхів гіперемійовані, а в їх просвітах виявляється пінисте мокротиння. У легенях виявляють ознаки катарального, катарально-гнійного запалення, гіперемію. Іноді запальний процес поширюється по тупому краю діафрагмальних часток легені. Характерним для даної інфекції вважають неоднорідний плямистий малюнок бронхопневмонії, особливо в дорсальних частинах легень. Крім цього, спостерігають виражену гіперемію бронхіальних лімфатичних вузлів.

Рис. 14-15. Коти, хворі на бордетеліоз (фото з інтернет-ресурсу)

Діагностика. Коти з кашлем, незалежно від наявності інших клінічних ознак, вважаються інфікованими B. bronchiseptica.

Основними методами виявлення збудника є бактеріологічний метод і полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР). Зразки для діагностики отримують шляхом ротоглоткового мазка або трансназальних / бронхоальвеолярних змивів.

Бактеріологічний метод. Отриманий матеріал доставляють в лабораторію. Якщо транспортування займає менше двох годин, то застосовують середовище, що містить 1 % казамінової кислоти. При більш тривалому транспортуванні важливим фактором є температурний режим (2-4 °С). При транспортуванні до 24-х годин використовують вугільне середовище без крові. При необхідності транспортування понад 24 години застосовують вугільно-кров'яний агар.

Основним середовищем для виділення B. bronchiseptica є середовище Regan-Lowe (вугільно-кров'яний агар). Як інгібітор краще використовувати цефалексин, який пригнічує ріст супутньої мікрофлори респіраторних шляхів.

Ефективність бактеріологічного методу становить близько 90 %, проте при неправильному відборі матеріалу для дослідження, контамінації грибками або попередньої бактеріальної терапії ефективність методу може знижуватися.

Полімеразна ланцюгова реакція є найбільш ефективним методом діагностики бордетеліозу кішок. Чутливість методу досить висока і дозволяє виявити навіть одиничні бактерії у відібраному матеріалі, а специфічність наближена до 100 %. Деякі лабораторії в Європі використовують комплексний метод діагностики респіраторних інфекцій котів, що окрім бордетел включають тест для визначення FHV-1 і FCV, однак чутливість такого методу значно нижче, ніж монотесту (Helps і ін., 2005).

Серологічна діагностика має обмежене значення, оскільки серопозитивними є практично 100 % популяції цих тварин.

Лікування. У разі захворювання кішки бордетеліозом їй призначаються антибактерійні препарати (навіть якщо клінічні ознаки захворювання помірні, оскільки неможливо виключити контамінацію бронхів і бронхіол). При виборі препарату для антибактерійної терапії обов’язково має бути врахована чутливість до нього B. Bronchiseptica.

Препаратом вибору без визначення чутливості є доксициклін. B. bronchiseptica не сприйнятлива до синтетичних пеніцилінів, висока стійкість збудника спостерігається також до триметоприму і бісептолу.

Котам із помірними і важкими клінічними ознаками призначають симптоматичну і підтримуючу терапію, спрямовану на відновлення електролітного і кислотно-лужного балансу, механічне очищення носового дзеркала і кута очей від кірочок ексудату.

Профілактика. Тварин забезпечують повноцінним раціоном, регулярно здійснюють обробки проти екто- і ендопаразитів, вчасно проводять заплановані щеплення, лікувальні маніпуляції. Уникають стресових ситуацій: перегрупування, переохолодження та ін. Збудник нестійкий у навколишньому середовищі, його загибель відбувається під дією звичайних концентрацій дезінфікуючих речовин.

Специфічна профілактика. Важливу роль у розвитку захисту від бордетеліозу котів відіграє гуморальна імунна відповідь. Материнські антитіла характеризуються протективними властивостями тільки в перші два тижні життя кошенят, період же їх напіврозпаду становить близько семи тижнів, і це викликає певну складність у розробці ефективних парентеральних вакцин.

За кордоном використовують інтраназальну вакцину проти бордетеліозу котів («Інтервет»). Основна мета використання цієї вакцини полягає в зниженні клінічних проявів захворювання і мінімізації ризику інфікування інших котів. Вакцинацію не рекомендується проводити кошенятам до 4-тижневого віку. Її не можна застосовувати спільно з іншими препаратами, призначеними для інтраназального введення, а також у період антибіотикотерапії. Після застосування вакцини можливі поствакцинальні ефекти у вигляді чхання, серозних виділень із носа і очей, що проходять самостійно.

Вакцинація проти бордетелліозу у котів проводиться, починаючи з 4- тижневого віку. Вакцина вводиться в одну ніздрю (інтраназально), нівелюючи тим самим дію материнських антитіл і сприяючи розвитку швидкої гуморальної імунної відповіді (через 72 години після вакцинації досягається протективний титр антитіл IgA). Вакцина вводиться одноразово, ревакцинація проводиться через рік.

У розплідниках і притулках, де ймовірність зараження бордетеліозом висока, вакцинація є необхідним заходом. Усіх котів необхідно вакцинувати один раз на рік однією дозою вакцини. Всім новозавезеним тваринам необхідний карантин протягом 10 днів, після чого особини без клінічних ознак респіраторної інфекції повинні бути вакциновані, а особини з ознаками даного захворювання відправлені на лікування. Тварин, які перехворіли, необхідно вакцинувати через 7 днів після зникнення клінічних проявів захворювання.

1.4.