БОТУЛІЗМ

Ботулізм (Botulismus) - гостре кормове отруєння тварин, що спричинюється токсином бацили ботулінусу і проявляється паралічем глотки, язика та нижньої щелепи й ослабленням тонусу скелетних м'язів.

Збудник хвороби - Clostridium botulinum - велика (2,5-10)?(0,3-0,8) мкм, малорухлива, анаеробна безкапсульна паличка із заокругленими кінцями, що фарбується за Грамом позитивно. В старих культурах виявляється у вигляді довгих ниток і різних поліморфних форм. Утворює овальні спори, які містяться по краях бацили, що надає їй характерного вигляду тенісної ракетки (рис. 42). Спори мають високу стійкість, витримують кип'ятіння впродовж шести годин. Руйнуються при 105 °С лише через 2 години, при 120 °С - через 10 хвилин, під дією 10%-го розчину хлоридної (соляної) кислоти - через годину, 5%-го розчину формаліну - через 24 години. Значний інактивувальнии ефект дає гамма- і ультрафіолетове опромінення.

Рис. 42. Збудник хвороби - Clostridium botulinum

(фот о з інт ернет -ресурсу)

Відомі такі типи збудника ботулізму, що належать до роду Clostridium: Cl. Botulinum А (Е. van Ermengen, 1896), Cl. botulinum (Leuchs, 1910), Cl. botulinum C (Bengston, 1922), Cl. botulinum C3 (Seddon, 1922), Cl. botulinum D (Theiler, 1920; 1927), Cl. botulinum E (E. Д. Кушнір, 1934), Cl. botulinum F (Moller, J. Scheibel, 1960). Всі типи збудника ботулізму являють собою палички розміром (3-9)?(0,6- 0,8) мкм із закругленими кінцями, утворюють овальні термінальні спори, що надають паличкам вигляд тенісних ракеток. Збудник ботулізму рухливий, має від 3­х до 20-ти джгутиків, розташованих по всій поверхні тіла клітини (перитрих); капсули не утворює; добре забарвлюється аніліновими фарбами; у молодих культурах всі клітини грампозитивні, у старих - частина грамнегативних.

Clostridium botulinum строгі анаероби; добре ростуть в анаеростаті на поверхні щільних поживних середовищ - агарі Цейслера або печінковому агарі. Cl. Botulinum не розмножуються у кислому середовищі (рН = 3,0-4,0), а також при концентрації кухонної солі понад 10 %.

Епізоотологія. На ботулізм частіше хворіють коні й птиця, рідше - рогата худоба та хутрові звірі. Відносна стійкість до токсину властива свиням, диким гризунам, хижакам, собакам, котам. У сільськогосподарських тварин захворювання найчастіше спостерігається після згодовування контамінованого спорами ботулінусу недоброякісного силосу, затхлих, промоклих концентрованих кормів, ураженого пліснявою сіна, зіпсованих овочів, коренеплодів.На сьогоднішній день для годівлі котів часто використовують консервовані корми, що містять м'ясні рибні і комбіновані інгредієнти (рис. 43).

Рис. 43. Рибні консерви з ознаками вмісту анаеробної мікрофлори

(фот о з інт ернет -ресурсу)

Саме при згодовуванні консервів, що містять токсини Clostridium botulinum, найчастіше і розвивається захворювання. Характерною особливістю цього токсину є нерівномірний, осередковий розподіл у кормах, чим і пояснюються випадки отруєння не всіх тварин, які поїдали один корм. Летальність дуже висока, може досягати 95 %.

Патогенез. Clostridium botulinum та їх токсин надходять у кишківник тварин з токсичним кормом. Через 20 хвилин після всмоктування токсин у значній кількості виявляється в легенях, печінці, серці, мозку, жовчі, сечі. Постійне і сильне подразнення токсином периферичних рецепторів і рухових гангліїв спричинює руйнування центрів довгастого мозку, що призводить до паралічу м'язів глотки, язика та нижньої щелепи. Порушення токсином нейром'язових зв'язків спричинює розслаблення м'язів, падіння м'язового тонусу, параліч серцевого м'яза, асфіксію та загибель тварини.

Клінічні ознаки. Інкубаційний період триває від 24 годин до 10-12 діб.

Гострий перебіг триває від одного до чотирьох днів, проявляється занепокоєнням, зниженням рефлекторної чутливості, порушенням координації рухів, гіперемією або іктеричністю видимих слизових оболонок. Характерною ознакою ботулізму є так званий «синдром бульбарного паралічу», за якого спостерігається параліч м'язів глотки, язика, нижньої щелепи, а також різке розслаблення тонусу скелетних м'язів. Спостерігається слинотеча, параліч нижньої щелепи і язика, який випадає з рота, глотки, задніх кінцівок, розширюються очні щілини й зіниці, спостерігається мимовільне сечовиділення. Летальність становить 90-95 %. При підгострому (до семи днів) і хронічному (до 3-4-х тижів) перебізі хвороби клінічні ознаки виражені слабше.

Патолого-анатомічні зміни не характерні. При розтині трупів виявляють запалення серозних покривів очеревини, гіперемію та крововиливи в легенях, крововиливи в нирках та серці. Судини оболонок головного мозку переповнені кров'ю, скелетні м'язи мають сіруватий колір, м'які, легко розриваються. Діагноз установлюють на основі анамнезу про згодовування зіпсованого корму, характерних клінічних ознак хвороби, а також результатів лабораторних досліджень.

Лабораторна діагностика. Для дослідження в лабораторію надсилають проби зіпсованих кормів, які згодовували тваринам безпосередньо перед захворюванням. Відбирають вміст шлунка й товстих кишок (100-200 г) та шматочки печінки загиблих тварин, а в пробірки - кров і сечу хворих тварин. У лабораторії патологічний матеріал досліджують на виявлення токсину Clostridium botulinum в кормах і організмі тварин, проводять визначення типу токсину, а також виділення культури збудника та визначення її токсигенних властивостей на білих мишах.

Діагноз на ботулізм вважають установленим у разі виявлення токсину в досліджуваному матеріалі, а також при виділенні з патологічного матеріалу культури з властивостями, характерними для збудника ботулізму, з наступним визначенням її токсичності біологічним методом.

Для культивування Cl. botulinum використовують живильні середовища для анаеробів. Ріст збудника на середовищі Кітт - Тароцці супроводжується помутнінням, газоутворенням і характерним запахом згірклого масла, випаданням осаду. На поверхні агару колонії Cl. botulinum спочатку дрібні, блискучі, круглі, у вигляді крапельок роси, потім збільшуються, стають сіруватими з рівними чи нерівними краями, на кров'яному агарі колонії мають зону гемолізу; в агарі стовпчиком збудники ботулізму утворюють два типи колоній: дископодібні («сочевиці») і у вигляді грудочок вати («пушинки»). Оптимальна температура для росту і токсиноутворення типів А, В, С, D - 34-35 °С, для типів Е і F - 25-28 °С; рН = 7,4-7,6. Cl. botulinum типів А і В мають сильні протеолітичні властивості: при рості на рідких середовищах розплавляють шматочки м'яса, печінки; менш виражені протеолітичні властивості типів С, D, Е, F. Збудник ферментує деякі вуглеводи з утворенням кислоти і газу.

Збудники ботулізму в харчових продуктах, консервах, фуражі, в організмі людини і тварин, а також на штучних поживних середовищах виробляють специфічні токсини. За патогенністю ці токсини перевершують всі інші бактеріальні токсини. Токсини збудників ботулізму досить стійкі до впливу температури, променистої енергії та інших факторів зовнішнього середовища; при нагріванні до 58 °С руйнуються через 3 години, до 80 °С - через 20-30 хв., до 100 °С - протягом 3-5 хвилин. Стійкість токсинів до високої температури залежить від виду продукту, в якому вони знаходяться. У консервованих продуктах вони тривало зберігаються. Протеолітичні ферменти (пепсин, панкреатин, трипсин) не руйнують токсини типів А, В, С, D і F і посилюють у 10-500 раз активність прототоксина типу Е, що під їх впливом переходить в активний токсин. Спори СІ. botulinum типів А і В зберігаються при кип'ятінні протягом 3-5 годин, при 105 °С вони руйнуються через 1-2 години, при 120 °С - через 20-30 хвилин; стійкі до впливу низьких температур. У висушеному стані спори можуть зберігати життєздатність десятиліттями; в продуктах і на середовищах можуть проростати у вегетативні форми, які виділяють сильні токсини.

Лікування. При підозрі на ботулізм негайно вилучають з раціону підозрілі щодо наявності токсину корми. Специфічний лікувальний засіб - антитоксичні протиботулінічні сироватки. При підозрі на ботулізм застосовують полівалентну антитоксичну сироватку А, В, С, Є. Сироватку вводять внутрішньом'язово якомога раніше. У вкрай важких випадках частину сироватки вводять внутрішньовенно.

Хворих тварин забезпечують м'якою підстилкою, лежачих тварин два рази на день перевертають, щоб запобігти розвитку пролежнів. Застосовують також швидкодіючі проносні препарати: пілокарпін в дозі 0,002-0,01 мг (ареколін, езерин), теплі клізми. Шлунок промивають 2%-м розчином соди, через зонд вводять 0,2-0,5 л води з глюкозою. У пізні стадії хвороби показано внутрішньовенне введення 10%-го розчину хлориду натрію в дозі 30 мл двічі на день, 40%-го розчину глюкози в дозі 5-50 мл щодня впродовж 5-7 діб. При показаннях призначають серцеві засоби і засоби, що стимулюють діяльність дихального центру, а також розчин глюкози (внутрішньовенно), вітаміни. Імунітет при ботулізмі має антитоксичний характер. Встановлено можливість імунізації тварин специфічними анатоксинами.

Профілактика має бути спрямована на забезпечення тварин доброякісними кормами. Для згодовування слід використовувати корми, якісні за запахом, кольором і консистенцією. Корми тваринного походження можна згодовувати тваринам лише після ретельного проварювання тривалістю не менш як дві години.

На рибних промислах і заводах необхідно стежити, щоб риба не піддавалася забрудненню ґрунтом, нагріванню сонцем, зберіганню без льоду; перевозити і зберігати рибу слід тільки в тарі. Для приготування баликів відбирають рибу свіжого улову, що не має поверхневих пошкоджень. Консерви слід готувати зі свіжої доброякісного сировини, дотримуючись усіх правил технології консервування (очищення і обробка сировини, стерилізація та ін.) і зберігання готової продукції. Необхідно заборонити продаж продуктів домашнього консервування. При приготуванні м'ясного та рибного фаршу не допускають забруднення їх частками землі, трупами гризунів, пташиним послідом. У жодному разі не згодовують котам консерви з ознаками бомбажу, не свіжу рибу та інші продукти.