Бордетеліоз собак

Бордетеліоз - інфекційне захворювання собак, що характери­зується розвитком кон’юнктивітів, ринітів, бронхітів, трахеїтів, пнев­моній. Супроводжується кашлем, задишкою, підвищенням темпера­тури тіла.

Збудник - Bordetella bronchiseptica, патогенний мікроорганізм із роду Bordetella, що належать до родини Brucellaceae. Бордетели ма­ють вигляд дрібних Гр(-) овоїдної форми паличок завдовжки 1-1,2 мкм і завширшки 0,3-0,5 мкм. Спор не утворюють, капсули є тільки у B. pertussis, а джгутики - лише у B. bronchiseptica. Слабо забарвлю­ються аніліновими барвниками, більш інтенсивно на полюсах (Фото 1, 2). Бордетели - стійкі аероби, вибагливі до умов вирощування. Їх культивують на середовищах Борде-Жангу (картопляно-гліцериновий агар із кров’ю) або на казеїно-вугільному агарі (КВА). У кров’яному бульйоні вони утворюють помутніння і незначний осад.

Колонії всіх видів гладенькі, блискучі, прозорі, опуклі, нагадують крапельки ртуті. Виростають через 48-72 години. На кров’яному агарі колонії оточені зонами гемолізу. У біохімічному відношенні неактивні. Вони не розкладають білки і вуглеводи, не відновлюють нітрати, але виділяють каталазу. Антигенна структура. Бордетели мають загаль­ний термостабільний О-антиген, гемаглютинін, протективний анти­ген. Серед 14 виявлених компонентів специфічні антигени позна­чають арабськими цифрами: 1 властивий для B. pertussis, 12 - B. bronchoiseptica, 14 - B. parapertussis. Виділяють термолабільний білковий токсин, який діє на нервові рецептори дихальних шляхів, що викликає спазматичний кашель. Він також збуджує дихальний центр, спричиняє спазм м’язів дрібних бронхів.

У собак Bordetella bronchiseptica (поряд із Cani mastadenovirus з родини Adenoviridae та вірусом парагрипу (CPIV), що належить до родини Paramyxoviridae) є одним з основних збудників інфекційного комплексу респіраторних захворювань (CIRDC).

Епізоотологічні дані. Bordetella bronchiseptica є респіраторним патогеном, що тісно пов’язаний з етіологічним збудником коклюшу людини. Обидва мають загальні фактори вірулентності, що сприяють тривалій персистенції в дихальних шляхах. Збудник коклюшу (В. pertussis) вражає тільки людей, а В. bronchiseptica у природніх умовах може інфікувати різні види ссавців, викликаючи трахеобронхіт (“розп- лідниковий кашель”) у собак і котів, а також атрофічний риніт у свиней.

До захворювання сприйнятливі тварини всіх вікових груп, але най­вища захворюваність серед собак і котів до року, свиней до 4-місяч- ного віку.

Джерелом збудника є хворі тварини, носії збудника та реконва- лесценти. Собаки можуть залишатися носіями B. bronchispetica про­тягом багатьох місяців після одужання. Вони виділяють збудник у не­значній кількості.

Найбільш небезпечним джерелом збудника є клінічно хворі тва­рини, які виділяють бактерії зі слиною, носовими виділеннями при кашлі, чханні. Факторами розповсюдження є контаміноване збудни­ком повітря, предмети догляду, корми, підстилка, клітки, годівниці та інші предмети. Зараження відбувається аерогенно, але не виключені й інші шляхи передачі. Незважаючи на чутливість бактерій до де- зінфікуючих засобів, вони можуть залишатися життєздатними у на­вколишньому середовищі протягом 1-2 тижнів.

Сприяючими факторами є скупченість тварин на незначній тери­торії, що сприяє їх швидкому перезараженню; недотримання каран­тинних режимів у розплідниках; перебування на виставках; транспор­тування чи зміна господаря, коли окрім наявності збудника має місце стрес-фактор.

Виникнення захворювання передусім залежить від зоогігієнічних умов утримання собак - щільності на одиницю площі, вентиляції при­міщення, температури. Одним із чинників виникнення респіраторних інфекцій є переохолодження, протяги, різкі коливання температури в різних приміщеннях, тому бордетеліоз частіше діагностують у холод­ну пору року і міжсезоння.

Патогенез. Потрапивши у верхні дихальні шляхи, B. bronchiseptica адгезує до клітин війчастого епітелію за допомогою фімбрій - нитко­подібних виростів на поверхні бактерії (Рис.1).

Прикріпившись до клітини, B. bronchiseptica в процесі своєї жит­тєдіяльності виробляє токсини, що порушують місцеві захисні меха­нізми: пригнічують активність війок миготливого епітелію респіратор­ного тракту і фагоцитоз, що, в свою чергу, викликає ушкодження тка­нин і полегшує всмоктування токсинів у епітеліальні клітини. При­гнічення функції миготливого епітелію верхніх дихальних шляхів при­зводить до порушення елімінації патогенів та накопичення слизу, що є, в свою чергу, чудовим поживним середовищем для розмноження патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів.

Токсини, що продукуються Bordetella bronchiseptica, схожі з ба­гатьма бактеріальними екзотоксинами з ферментативною активністю. Токсини мають біологічну активність, зокрема, стимулюють проліфе­рацію Т-лімфоцитів, лімфоцитоз, збільшення продукування простаг­ландинів, сенсибілізацію, посилення ряду функцій імунної системи, наприклад, функції утворення IgG- і IgE.

Яким чином B. bronchiseptica викликає характерні напади каш­лю, до кінця не з’ясовано. Швидше за все, клінічні прояви захворю­вання пов’язані з дією токсинів.

Часто при дослідженні бордетеліозу собак у сироватці крові зна­ходять титри IgG, хоча вони мають менше значення у захисті від зах­ворювання. Наприклад, у собак, які надходять із притулку, зв’язку між високими чи низькими титрами IgG при розвитку респіраторних зах­ворювань не було встановлено. Найбільше значення має титр основ­них імуноглобулінів слизових оболонок (зокрема IgA).

Клінічні ознаки. Інкубаційний період за спонтанного зараження складає від 5 до 20 днів, перебіг гострий, підгострий і хронічний. У новонароджених цуценят, як правило, перебіг гострий. Відзначають відмову від смоктання, підвищення температури тіла до 40-41 °С, ка­таральне, а згодом - катарально-гнійне запалення верхніх дихальних шляхів; часте чхання та задушливий кашель. У цуценят і молодих со­бак часто відмічають гострий перебіг. Спочатку відзначають знижен­ня апетиту, млявість, чхання і виділення слизу з носа. Потім з’являєть­ся кашель, що посилюється під час вставання, руху. Температура тіла підвищується до 40-41 °С. Хворі тварини пригнічені, відмовляються від корму, неохоче піднімаються, переважно лежать і стогнуть. Кашель із часом змінюється від рідкого до сухого й тяжкого з приступами за­духи та блюванням.

При первинному занесенні та пасажуванні збудника гострий пе­ребіг з аналогічними клінічними ознаками можливий і у дорослих со­бак. Хоча у більшості випадків клінічні ознаки бордетеліозу у дорос­лих тварин нехарактерні.

При хронічному перебігу у тварин реєструють риніт і кон’юнк­тивіт, збільшення підщелепових лімфатичних вузлів. Деякі собаки каш­ляють впродовж 4-6 місяців із виділенням слизово-гнійного ексуда­ту із носових ходів (Фото 3).

При нашаруванні патогенної мікрофлори розвивається емфізема легень та пневмонія.

Патолого-анатомічні зміни. При розтині трупів загиблих тварин найбільш характерні зміни виявляють в органах дихання. Слизові обо­лонки трахеї і бронхів гіперемійовані, а в їх просвітах міститься піни­сте мокротиння. У легенях виявляють ознаки катарального або ката­рально-гнійного запалення, гіперемію. Іноді запальний процес поши­рюється по тупому краю діафрагмальних часток легенів.

Діагностика. Собаки з вираженим кашлевим синдромом підоз­рюються в інфікуванні B. bronchiseptica.

Основними методами виявлення збудника є бактеріологічний метод і полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР). Зразки для діагности­ки отримують шляхом ротоглоткового мазка або трансназальних чи бронхоальвеолярних змивів.

Бактеріологічний метод. Матеріалом для дослідження є мокро­тиння або слиз із носоглотки, відібрана спеціальним (зігнутим) там­поном. Можна зробити посів методом “кашльових пластинок”: під час кашлю чашку Петрі з поживним середовищем тримають на відстані 10-15 см перед ротом. Отриманий матеріал доставляють у лабора­торію. Якщо транспортування займає менше двох годин, то застосо­вують середовище, що містить 1 % казамінової кислоти. У разі більш тривалого транспортування важливим фактором є температурний режим (2-4 °С). При транспортуванні до 24-х годин використовують вугільне середовище без крові. У разі збільшення часу транспорту­вання понад 24 години застосовують вугільно-кров’яний агар.

Основними середовищами для виділення бордетел є середовища Борде - Жангу (картопляно-гліцериновий агар із кров’ю) та казеїно- вугільний агар (КВА). Для B. bronchiseptica рекомендують застосову­вати Regan-Lowe (вугільно-кров’яний агар). Як інгібітор краще вико­ристовувати цефалексин, який пригнічує ріст супутньої мікрофлори респіраторних шляхів. Ростуть бордетели на цьому поживному сере­довищі у вигляді світлих колоній (Фото 4, 5).

Ефективність бактеріологічного методу становить близько 90 %, проте при неправильному відборі матеріалу для дослідження, конта­мінації грибами або попередньої антибактеріальної терапії ефек­тивність методу може знижуватися. B. Bronchiseptica дає позитивний уреазний тест (фото 6 ).

Полімеразна ланцюгова реакція є найбільш ефективним методом діагностики бордетеліозу.

Серологічна діагностика має обмежене значення, оскільки серо- позитивними є практично 100 % популяції цих тварин.

Лікування. У разі захворювання тварини бордетеліозом їй при­значаються антибактерійні препарати (навіть якщо клінічні ознаки захворювання помірні, оскільки неможливо виключити контамінацію бронхів і бронхіол). При виборі препарату для антибактерійної терапії обов’язково має бути врахована чутливість до нього B. bronchiseptica.

Препаратом вибору без визначення чутливості є доксициклін. B. bronchiseptica не сприйнятлива до синтетичних пеніцилінів, висока стійкість збудника спостерігається також до триметоприму і бісептолу.

Тваринам із помірними і важкими клінічними ознаками призна­чають симптоматичну і підтримуючу терапію, спрямовану на віднов­лення електролітного і кислотно-лужного балансу, механічне очищен­ня носового дзеркала і кута очей від кірочок ексудату.

Профілактика. Тварин забезпечують повноцінним раціоном, ре­гулярно здійснюють обробки проти екто- і ендопаразитів, вчасно про­водять заплановані щеплення, лікувальні маніпуляції. Уникають стре­сових ситуацій: перегрупування, переохолодження та інших. Збудник нестійкий у навколишньому середовищі, його загибель відбувається під дією звичайних концентрацій дезінфікуючих речовин.

Специфічна профілактика. Важливу роль у розвитку захисту від бордетеліозу собак відіграє гуморальна імунна відповідь. Материнські антитіла характеризуються протективними властивостями тільки в перші два тижні життя, період же їх напіврозпаду становить близько семи тижнів, і це викликає певну складність у розробці ефективних парентеральних вакцин.

Вакцини проти даного захворювання імітують природний шлях за­раження. Мета вакцинації проти B. bronchiseptica - отримання анти­ген-специфічних В- і Т-лімфоцитів пам’яті, що будуть зосереджувати­ся на слизовій оболонці і дуже швидко відтворювати імунну відповідь у випадку потрапляння справжнього збудника. Важливо відзначити, що захисний імунітет проти вторинного впливу респіраторних патогенів корелює з наявністю саме специфічних T-клітин пам’яті.

Для специфічної профілактики використовують живу суху вак­цину «Нобівак KC» проти бордетеліозу і парагрипу собак. Щеплення проводять цуценятам, починаючи з 2-тижневого віку. Вакцинують тварин одноразово інтраназально у дозі 0,4 мл, ревакцинують один раз на рік. Через три доби вакцина індукує імунну відповідь до борде­теліозу і парагрипу собак, що зберігається близько 12 місяців. Усіх сприйнятливих тварин, які утримуються в одному приміщенні, щеп­люють одночасно.

При застосуванні вакцини у деяких цуценят до місячного віку після вакцинації можливі незначні виділення з очей і носової порожнини впродовж чотирьох тижнів.

У розплідниках і притулках, де ймовірність зараження бордетелі- озом висока, вакцинація є необхідним заходом. Усіх собак необхідно щеплювати один раз на рік однією дозою вакцини. Всім новозавезе- ним тваринам проводять карантинування протягом 30 днів, після чого особини без клінічних ознак респіраторної інфекції повинні бути вак­циновані, а особини з ознаками даного захворювання відправлені на лікування. Тварин, які перехворіли, необхідно вакцинувати через 7 днів після зникнення клінічних проявів захворювання.

Хоча більшість досліджень зосереджується на інтраназальній вак­цинації, експериментальне пероральне введення модифікованої живої вакцини B. bronchisepticaчерез щічний мішечок було також ефектив­ним. Це пояснюється однаковим маршрутом вакцини після введення: у собак слизові оболонки носової і ротової порожнини сполучаються через еферентні лімфатичні судини із заглотковим лімфатичним вуз­лом, що забезпечує схожий результат.

1.1.3.