Променева хвороба від внутрішнього радіоактивного зараження (внутрішнього опромінення.)

При попаданні продуктів ядерного вибуху всередину організму і за­тримки їх там в кількостях, які значно перевищують допустимі, також може розвинутися променева хвороба. У бойових умовах внутрішнє радіоактивне зараження менш імовірно, ніж зовнішнє опромінення, і зустрічатиметься, як

правило, в поєднанні з зовнішнім опроміненням, при цьому вирішальним явиться зовнішнє опромінення.

Променева хвороба, що виникла від внутрішнього опромінення, має деякі особливості порівняно з променевою хворобою від зовнішнього опро­мінення. Ці особливості пов'язані з властивостями і кількістю радіоактивних речовин (РР), що надійшли в організм.

Радіоактивні речовини, що утворюються при ядерних вибухах, є одним з вражаючих факторів ядерної зброї (залишкова радіація). Вони можуть ви­кликати захворювання людини, перебуваючи на відстані від нього, потрап­ляючи на одяг, на шкірні покриви або проникаючи всередину організму. Проникнення їх в організм може відбуватися при вдиханні, при ковтанні, че­рез ранові та опікові поверхні. Найбільш важливими ізотопами, що входять до складу продуктів поділу урану і плутонію, є радіоактивні ізотопи йоду, стронцію, барію, цезію, таких рідкоземельних елементів, як церій та інші.

Вражаюча дія радіоактивних продуктів ядерного вибуху (ПЯВ) визна­чається багатьма показниками: сумарною активністю радіоізотопів в їх сумі­ші, резорбцією в організмі, фізичним періодом напіврозпаду, характером ро­зподілу в організмі, величиною накопичення в критичному органі, типом і енергією випромінювання, швидкістю виведення з організму.

Ступінь і швидкість резорбції РР залежать від їх хімічної природи, зок­рема - від розчинності. З ранових, опікових поверхонь і з шлунково- кишкового тракту добре всмоктуються розчинні ізотопи стронцію, церію, це­зію, йоду. Швидко всмоктуючись, РР проникають в кров і накопичуються в різних тканинах і органах; одночасно з цим відбувається виділення РР з ор­ганізму. Характер розподілу радіоактивних ізотопів в організмі визначається 87

їх хімічними та фізико-хімічними властивостями. Деякі ізотопи, наприклад ізотопи цезію, ніобію, рутенію, розподіляються більш-менш рівномірно, але значна частина ізотопів, що входять до складу РР (ПЯВ), з більшим чи мен­шим ступенем вибірковості накопичується в певних тканинах і органах. Де­які ізотопи в результаті звичайних реакцій захоплюються кістковою ткани­ною і затримуються там на тривалий час; це - ізотопи ІІ групи періодичної системи Д. І. Менделєєва, а також цирконій, ітрій і ін. Інші - в органах рети- кулоендотеліальної системи, до цієї групи належать ізотопи більшості рідко- земельних елементів. Так, ізотопи лантану, церію, празеодиму відкладаються головним чином в печінці і частково в селезінці. Радіоактивний йод з вели­ким ступенем вибіркованості поглинається щитовидною залозою, а уран за­тримується в нирках.

Виділення РР з організму може відбуватися усіма природними шляха­ми, найбільше - через шлунково-кишковий тракт. Частина РР виділяється ни­рками, інші шляхи практичного значення не мають. Швидкість виділення з організму різних ізотопів неоднакова. Основна частина їх виводиться з орга­нізму в перші 3-5 діб, потім швидкість виділення знижується.

Особливо повільно виводяться з організму ізотопи, інкорпоровані в кі­сткові тканини, так як швидкість обмінних процесів в кістках відносно неве­лика.

Клінічна картина променевої хвороби від внутрішнього опромінення в основному схожа з картиною захворювань, викликаних загальним зовнішнім опроміненням організму. Особливістю розвитку патологічного процесу є та обставина, що інкорпоровані радіоактивні речовини тривало і безперервно опромінюють організм і, крім того, чинять вибіркову, переважно локальну дію на органи і тканини в залежності від місця аплікації радіоактивного про­дукту, топографії розподілу в організмі і шляхів виведення.

ся вибіркове ураження окремих органів і систем. Така вибірковість пов'язана в першу чергу з місцями депонування радіоактивних ізотопів. Тому для про­меневої хвороби від внутрішнього опромінення не характерна розгорнута клінічна картина з полісиндромним ураження організму. В картині захворю­вання при внутрішньому радіоактивне зараження можуть домінувати окремі ураження різних органів і систем, наприклад ураження системи крові, кістко­ві ураження, гепатоліенальний синдром і т. п. Відкладення ізотопів в кістках може бути причиною вираженого больового синдрому з локалізацією болів в кінцівках і попереково-крижової області; при локалізації РР в нирках (уран, полоній) можливий розвиток змін аж до нефронекроза та ін. При інгаляцій­них заражених частіше зустрічаються кон'юнктивіти, бронхіти, бронхопнев­монії, при ковтанні радіоактивних речовин - шлунково-кишкові розлади.

В нерівномірності, вибірковості ураження з розвитком різних клінічних синдромів проявляється схожість з променевої реакцією при місцевій радіо­терапії. Варіабельність перебігу променевої хвороби від внутрішнього опро­мінення пов'язана з різними місцями прикладання дії радіації.

При попаданні радіоактивних продуктів в організм суб'єктивні і об'єк­тивні ознаки ураження тривалий час можуть не виявлятися; може виникнути також невідповідність між об'єктивними і суб'єктивними даними, наприклад, між самопочуттям хворого і гематологічними показниками.

При вираженому ураженні функціональні порушення в «критичних» органах і системах прогресують до появи органічних розладів.

В цілому клінічні прояви променевої хвороби від внутрішнього опро­мінення складаються із симптомів місцевого і загального ураження організ­му, при цьому нерідко розвиваються променеві дерматити.

У розвитку патологічного процесу можуть виникати ускладнення, по­дібні до тих, які супроводжують променеву хворобу від зовнішнього опромі­нення, наприклад, інфекційні ускладнення. Тривала затримка в організмі остеотропних радіоізотопів може послужити причиною появи надалі дестру­ктивних змін в кістках, новоутворень в них, патологічних переломів і систе-

мних захворювань крові. Однак такі виражені захворювання зустрічаються рідко.

Прогноз захворювання залежить від характеру і кількості (активності) РР, що потрапили в організм; щодо працездатності прогноз при зараженні в мирних умовах частіше несприятливий.

Варіабельності клінічних форм променевої хвороби від внутрішнього опромінення відповідає і різноманіття віддалених наслідків захворювання, які можуть з'явитися вперше через багато років після багаторазового або од­норазового внутрішнього зараження. До цього часу захворювання практично може нічим не проявлятися. До числа віддалених наслідків, як і при зовніш­ньомуопроміненні, відносяться лейкози, анемії, астенічні стани з вегетатив­нимидисфункціями, знижений опір до інфекційних та інших захворювань, новоутворення (наприклад, остеосаркома), зміни паренхіматозних органів, загострення хронічних інфекцій, функціональна лабільність окремих систем, дисгормональні стани, зміни статевої функції, негативний вплив на потомст­во і т. п.

Діагностика внутрішньої радіоактивної зараженості та наслідків захво­рюваннябудується на зіставленні даних анамнезу, дозиметричного, радіоме­тричного та лабораторного обстежень хворих з початковими клінічними про­явами захворювання. Уже при з'ясуванні анамнезу важливо встановити шля­хи можливого надходження радіоактивних продуктів всередину організму та їх орієнтовна кількість. При цьому враховують:

- Характер ядерного вибуху;

- Показання індивідуальних дозиметрів;

- Час перебування в зараженій зоні;

- Вживання зараженої води, продуктів харчування;

- Контакт із зараженими предметами;

- Шляхи і способи евакуації;

- Повторність радіаційних впливів.

Навіть при високому ступені радіоактивної зараженості ознаки розвит­ку променевої хвороби в перший час можуть бути відсутні. Обстеження ура­жених починають з зовнішньої радіометрії і проводять за допомогою радіо­

метрів-рентгенометрів. Попадання РР всередину організму визначається орі­єнтовно, головним чином по гамма-випромінювання. Для відмінності внут­рішнього радіоактивного зараження від зовнішнього (попадання РР на одяг і шкірні покриви) також можуть бути використані радіометри-рентгенометри. З цією метою проводять визначення радіоактивної зараженості уражених і хворих до і після роздягання, потім до і після санітарної обробки. Врахову­ють, що при зовнішньому радіоактивне зараження реєструються і гамма, і бе- та-випромінювання, а при внутрішньому - тільки гамма-випромінювання. Остаточна діагностика внутрішнього радіоактивного зараження заснована на зіставленні результатів радіометричних досліджень з клінічними.

Основними медичними заходами при попаданні радіоактивних речовин всередину організму є:

- Видалення РР з шкірних покривів і слизових оболонок, ранових пове­рхонь, верхніх відділів шлунково-кишкового тракту і дихальних шляхів;

- Запобігання подальшого всмоктування радіонуклідів в кров і лімфу;

- Попередження (обмеження) зв'язування РР в критичному органі;

- Стимуляція виведення радіонуклідів, які всмокталися і депоновані в органах . Перші заходи щодо обмеження надходження РР в організм вклю­чають надягання респіратора і засобів захисту шкірних покривів, терміновий вивіз (винос) постраждалих із зони радіоактивного забруднення, проведення часткової санітарної обробки, зняття забрудненої радіонуклідами одягу.

Санітарну обробку радіоактивно забруднених шкірних покривів здійс­нюють за допомогою дезактивуючих засобів «Захист», «Деконтамін» з на­ступним рясним обмиванням під душем. Очі і порожнину рота промивають проточною водою і 2% розчином питної соди.

При надходженні РР в шлунково-кишковий тракт використовують за­соби, що обмежують їх всмоктування.

З метою профілактики інкорпорації радіоактивного йоду в щитовидній залозі використовують препарати стабільного йоду - калію йодид, водно-

спиртову настойку йоду, розчин Люголя. Найбільш ефективно профілактич­не або раннє застосування цих засобів (через 5-30 хв після інгаляції кисню).

До числа засобів, які ефективно прискорюють виведення з організму радіоактивного плутонію, відносяться пентацин і трімефацін, що утворюють комплексні сполуки з радіонуклідом. Комплексон унітіол запобігає накопи­ченню радіоактивного полонію в нирках, печінці і кістковому мозку.

Всі перелічені заходи застосовуються в поєднанні з промиванням шлу­нка, прийомом проносних засобів, призначенням адсорбентів і очисних клізм, водних навантажень та діуретиків. При інгаляційному шляху надхо­дження РР використовують муколітики і відхаркуючі засоби. Дезактивацію ран проводять шляхом 3-5-хвилинного промивання області травми дезінфі- куючими розчинами або розчинами відповідних комплексонів в поєднанні з хірургічною обробкою (ізсіченням), яку необхідно проводити в межах тка­нин, забруднених РР вище допустимих норм.