<<
>>

Гостра променева хвороба при нерівномірному опроміненні і міс­цеві радіаційні ураження.

У бойовій обстановці, як правило, променеві ураження будуть нерів­номірними через прикриття в момент опромінення окремих ділянок тіла еле­ментами фортифікаційних споруд, техніки, озброєння і т.

д. Види нерівномі­рного опромінення можуть бути найрізноманітнішими. Так, розрізняють за­гальне нерівномірне, субтотальне і місцеве опромінення. Загальне опромі­нення може бути з нерівномірністю по вертикальній осі тіла (з максимумом опромінення голови або нижній частині тіла) і з нерівномірністю по горизон­тальній осі тіла (з максимумом опромінення передньої або задньої поверхні тіла), а також - латеральне.

При нерівномірному опроміненні загальні закономірності перебігу гос­трої променевої хвороби (циклічність, гіпоплазія кровотворної тканини) мо­жуть бути кілька модифіковані або виражені менш чітко. Це пов'язано з тим, що в екранованих частинах тіла залишаються неушкодженими або пошко­джуються незначно деякі радіочутливі тканини (кістковий мозок, кишечник). В період одужання це сприяє більш швидкому відновленню і нормалізації функцій. В результаті можливе одужання навіть людей, які піддалися дії іоні­зуючих випромінювань в дозах, які в умовах рівномірного опромінення не­минуче викликають загибель.

Локальність опромінення нерідко призводить до того, що в клінічній картині гострої променевої хвороби на перший план починають виступати місцеві ураження окремих органів і систем. Це не тільки негативно познача- 83

ється на перебігу хвороби в цілому, але може бути безпосередньою причи­ною важких ускладнень і смерті уражених. Тому прогнозувати результат при нерівномірних радіаційних ураженнях значно складніше. У цих умовах вели­ке прогностичне значення набувають критерії біологічної дозиметрії. При опроміненні переважно голови і шиї спостерігається виражена первинна реа­кція: «фонтануюча» блювота, сильні головні болі, вазомоторні розлади. Як­що доза опромінення перевищує 4-5 Гр, з'являються гіперемія і набряклість обличчя, надалі відбувається епіляція брів і вій.

При дозі 10 Гр і більше ви­никають набряк головного мозку з вираженими неврологічними проявами, а також виразково-некротичні ураження слизових оболонок порожнини рота і носоглотки (орофарінгеальний синдром). В периферичної крові і стерналь­ному пунктаті виражених ознак пригнічення кровотворення, як правило, не виявляється.

Опромінення грудного сегмента тіла протікає з мінімальними проявами первинної реакції, разом з тим в перші дві доби при цьому нерідко спостері­гаються неприємні відчуття в області серця аж до болю стенокардитичного характеру, різні порушення ритму серцевої діяльності та відповідні зміни на ЕКГ. Дослідження стернального пунктату виявляє пригнічення кровотворен­ня, тоді як периферична кров майже або зовсім не змінюється. Ця характерна для випадків опромінення грудної клітки дисоціація в показниках стерналь­ного пунктату та периферичної крові пояснюється посиленням кровотворен­ня в інших відділах кістково-мозкової тканини. Опромінення черевного сег­мента тіла внаслідок наявності великої рефлекторної зони проявляється ви­раженою первинною реакцією і симптомами ураження органів черевної по­рожнини. Особливості клінічної картини захворювання визначаються, голов­ним чином, клініко-морфологічними змінами цих органів, насамперед кише­чника (сегментарний радіаційний коліт, ентерит і т. д.), що характеризується найбільшою радіовразливістю. Відзначаються значні зміни нирок і сечового міхура. Зміни системи крові виражені незначно, спустошення кісткового мо­зку спостерігається тільки в тих кістках, які піддалися опроміненню. У зв'яз­ку з цим при нерівномірному опроміненні для об'єктивної оцінки функції

кровотворення необхідно досліджувати кістковомозковий пунктат з різних кісток (грудина, гребінець клубової кістки, п'яткова кістка та ін.).

При локальному опроміненні кінцівок результат хвороби залежить від тяжкості місцевої променевої травми (ступеня тяжкості і поширеності радіа­ційного ураження шкіри і підшкірних тканин).

Місцеві радіаційні ураження характеризуються виникненням промене­вих опіків, клінічна картина яких визначається як поглиненої дозою, енергі­єю і видом випромінювань, так і індивідуальними особливостями організму, площею опіку і його локалізацією.

Особливо радіо чутливими являється шкі­ра кистей рук, стоп, пахової і пахвової області.

Найбільш важкі форми опіків з глибоким ураженням підшкірної кліт­ковини та інших підлеглих тканин спостерігаються при впливі нейтронів і гамма-випромінювання в силу великої їх проникаючої здатності. Бета- частинки проникають не глибше базального шару шкіри, тому вони можуть викликати хоча і значні, але неглибокі опіки. Альфа-частинки майже повніс­тю поглинаються ороговівшим шаром епідермісу шкіри і з цієї причини практично не здатні викликати шкірні ураження.

Залежно від величини впливаючої дози іонізуючих випромінювань ро­звиваються променеві ураження шкіри різного ступеня тяжкості. При опро­міненні в дозах близько 5 Гр виникає реакція, що виявляється тимчасовим випаданням волосся і лущенням шкіри з подальшою її невеликою пігмента­цією. До кінця 3-го місяця всі ці явища проходять. При опроміненні в дозах 8-12 Гр розвивається еритематозний дерматит. Він супроводжується сверб­лячкою, почуттям печіння. Вторинна еритема з'являється приблизно через два тижні після опромінення, в цей же час починають випадати волосся, роз­вивається набряклість шкіри. У подальшому при сприятливому результаті явища набряку і гіперемії поступово стихають. На місці колишнього опіку залишаються лущення шкіри і депігментовані ділянки, облямований смуж­кою пігментації.

Опромінення в діапазоні доз від 12 до 20 Гр викликає розвиток бульоз- ної форми ураження шкіри. Первинна еритема тримається від кілька годин до 85

2-3 діб. Прихований період становить 10-15 діб. Період розпалу починається з розвитку вторинної еритеми, набряку шкіри та підшкірної клітковини. На­бряк є причиною виникнення сильного больового синдрому. Одночасно з'яв­ляються ознаки загальної інтоксикації організму: пропадає апетит, виника­ють головні болі. Потім на тлі вираженого набряку шкіри починають утво­рюватися пухирі, наповнені серозним вмістом, який потім стає гнійним.

При впливі іонізуючих випромінювань в дозах 20-25 Гр розвивається виразковий дерматит.

В таких випадках на тлі вираженої вторинної еритеми вже в ранньому періоді з'являються ерозії і виразки, які швидко ускладню­ються гнійними процесами. Виразки довго не заживають і нерідко супрово­джуються трофічними змінами.

При опроміненні в дозах понад 25 Гр виникають променеві опіки вкрай важкого ступеня. Первинна еритема в цих випадках завжди яскраво виражена і не зникає до початку періоду розпалу. Швидко розвивається набряк шкіри, з'являються крововиливи, утворюються осередки некрозу. В результаті паре­зу артеріол і венул та утворення в них пристінкових тромбів в шкірі і підшкі­рній клітковині виникають порушення кровообігу, які сприяють відмиранню тканин. Як правило, приєднується вторинна інфекція, наростають явища ін­токсикації організму. Лише своєчасна радикальна операція може врятувати постраждалого. Радіаційні опіки, що розвинулися і протікають на тлі гострої променевої хвороби, мають обтяжливий вплив на загальний стан хворих і не­рідко визначають результат ураження. У той же час і клінічний перебіг опіків в цих випадках стає більш затяжним, зростає небезпека приєднання гнійно- септичних ускладнень.

<< | >>
Источник: Візір В.А. та ін.. Гостра променева хвороба. Навчально-методичний посібник до практичних занять з внутрішньої медицини (військова терапія) для студентів 5 курсу медичних факультетів. Запоріжжя - 2017р.. 2017

Еще по теме Гостра променева хвороба при нерівномірному опроміненні і міс­цеві радіаційні ураження.:

  1. Гостра променева хвороба при нерівномірному опроміненні і міс­цеві радіаційні ураження.
- Pediatrics - Акушерство и гинекология - Анатомия - Андрология - Биология - Болезни уха, горла и носа - Валеология - Ветеринария - Внутренние болезни - Военно-полевая медицина - Восстановительная медицина - Гастроэнтерология и гепатология - Гематология - Геронтология, гериатрия - Гигиена и санэпидконтроль - Дерматология - Диетология - Здравоохранение - Иммунология и аллергология - Интенсивная терапия, анестезиология и реанимация - Инфекционные заболевания - Информационные технологии в медицине - История медицины - Кардиология - Клинические методы диагностики - Кожные и венерические болезни - Комплементарная медицина - Лучевая диагностика, лучевая терапия - Маммология - Медицина катастроф - Медицинская паразитология - Медицинская этика - Медицинские приборы - Медицинское право - Наследственные болезни - Неврология и нейрохирургия - Нефрология - Онкология - Организация системы здравоохранения - Оториноларингология - Офтальмология - Патофизиология - Педиатрия - Приборы медицинского назначения - Психиатрия - Психология - Пульмонология - Стоматология - Судебная медицина - Токсикология - Травматология - Фармакология и фармацевтика - Физиология - Фтизиатрия - Хирургия - Эмбриология и гистология - Эпидемиология -