<<
>>

АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІВ ЗОРУ ТА СЛУХУ У ДІТЕЙ

У виховній роботі з дітьми працівники дошкільних закладів повинні пам'ятати про охорону зору та слуху дитини, знати порушення зорових і слухових функцій, які часто зустрічаються, щоб своєчасно виявити і попередити їх.

Найбільш значний розвиток орган зору проходить у перші роки життя дитини, коли паралельно з ростом і розвитком організму спостерігається зміна всіх частин ока. Це тривалий процес, особливо інтенсивно проходить між першим і п’ятим роками життя дитини. В цей період відбувається формування очниці, в основному завершується збільшення очної щілини, досягає нормальних розмірів рогівка, збільшується кришталик, продовжується розвиток ціліарного м’яза. На кінець п’ятого року життя дитини помітно збільшується розмір ока, вага очного яблука, заломлююча сила ока. Також поступово розвивається така важлива функція ока, як гострота зору.

Гострота зору. Гострота зору - основна функція зору людини. Це здатність ока сприйманим предмети навколишнього світу, їх розміри, форму, положення в просторі.

Таблиця 14

Зміна гостроти зору з віком (по Є.І.Ковалевському)

Вікдитини Гострота зору (в одиницях)
1 тиждень

1 місяць

3 місяці

6 місяців

1 рік

2 роки

3 роки

4 роки

5 років

7 років

0,004-0,02

0,008-0,03

0,05-0,1

0,1-0,3

0,3-0,6

0,4-0,7

0,6-1.0

0,7-1,0

0,8-1,0

0,9-1,0

Нормальна гострота зору, або нормальна рефракція (еметропія) характерна тим, що промені світла після заломлення в рогівці і кришталику збираються на сітківці, в ділянці жовтої плями. При цьому спостерігається найбільша контрастність (різкість) і найвища гострота зору.

Нормальна гострота зору формується у дітей не зразу і помітно коливається залежно від їх віку. В перші дні, тижні і навіть місяці життя гострота зору дуже низька.

Тільки на кінець першого року життя у дитини з’являється здатність розпізнавати геометричні форми, а на 2-3-ому році життя - зображення предметів. З віком гострота зору поступово розвивається і приблизно в 5 років вона досягає максимуму (таблиця №14).

Дослідження гостроти зору - обов’язкове і важливе завдання в оцінці загального стану здоров’я дитини, тому проводиться при поглибленому медичному огляді дитини.

Гостроту зору досліджують ще в періоді немовляти. Це здійснюється різними методами: реакція зіниці і загальна рухівна реакція (змикання повік, закочування очей доверху, відхилення, повороти голови, реакція на світло, на появу в полі зору матері, тобто реакція впізнання, реакція стеження за яскравими предме­тами, віддаленими на різній відстані від очей).

Із 3-річного віку гостроту зору визначають за спеціальними таблицями із зображенням різних фігурок. Кращою вважається таблиця. Є. М. Орлова.

З 5-річного віку гостроту зору досліджують за таблицею Головіна-Сівцова з кільцевими зображеннями.

При дослідженні гостроти зору таблицю необхідно помістити в спеціальний освітлювальний апарат Рота з електричною лампочкою напруги 40 Вт. Тільки в такому випадку можна отримати постійну освітленість на таблиці. Якщо не дотримуватись постійності умов освітлення, то отримані дані дослідження не будуть відображати фактичну картину: показники можуть бути заниженими при недостатній освітленості і, навпаки, підвищеними при великій освітленості. Таблицю потрібно помістити на таку висоту, щоб нижній ряд її знаків був па рівні очей дитини.

Гостроту зору досліджують монокулярно (для кожного ока). Фігурки, або кільця на таблиці показують врозбивку, починають з нижнього рядка, який відповідає нормальній гостроті зору 1,0. Якщо дитина неправильно називає фігурки нижнього рядка, то переходять до наступного рядка, який відповідає гостроті зору 0,9. Так поступають до тих пір, доки не будуть правильно названі фігурки якого-небудь рядка.

При дослідженні у деяких дітей спостерігається гострота зору вище 1,0 (1,5-2,0), При гостроті зору менше 0,1 (верхній рядок) дитину наближають на таку відстань, на якій вона бачить перший рядок.

Якщо вона бачить перший рядок з відстані 4 м, то її гострота зору становить 0,08; з відстані 3 м - 0,06; з 2,5 - 0,05; з 2 м -0,04 і з 1 м - 0,02.

Діти, які мають гостроту зору менше 1,0, повинні бути під наглядом лікаря- офтальмолога.

Орган слуху на момент народження в цілому майже сформований, а в віці 2-2,5 місяця дитина вже ловить звук у просторі.

Із анатомо-фізіологічних особливостей органу слуху потрібно звернути особливу увагу на ті, які впливають на велику частоту захворювань вуха у дітей, особливо першого року життя.

У новонароджених і грудних дітей зовнішній слуховий прохід короткий, внаслідок недорозвитку його кісткової частини, має вигляд вузької щілини. Барабанна перетинка новонародженого товстіша, ніж у дорослого, лежить майже горизонтально. Слухова труба у дітей раннього віку широка і коротка, займає горизонтальне положення, що полегшує проникнення інфекції із носоглотки в середнє вухо і спричиняє виникнення його запалення — отиту.

5.4.2.

<< | >>
Источник: Коцур Н.І.. Основи педіатрії і гігієни дітей раннього та дошкільного віку: Навчальний посібник. - Чернівці: Книги - XXI,2004. - 576 с.. 2004

Еще по теме АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІВ ЗОРУ ТА СЛУХУ У ДІТЕЙ:

  1. ЗАХВОРЮВАННЯ ТА ГІГІЄНА ОРГАНІВ ЗОРУ ТА СЛУХУ
  2. ОСОБЛИВОСТІ ТА ГІГІЄНА ОРГАНІВ ДИХАННЯ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ТА ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
  3. АНАТОМО ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОПОРНО- РУХОВОГО АПАРАТУ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ТА ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
  4. ОСОБЛИВОСТІ Й ГІГІЄНА ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ В ДИТЯЧОМУ ВІЦІ. ЗАХВОРЮВАННЯ ТА ФУКЦІОНАЛЬНІ ПОРУШЕННЯ ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ, ЇХ ПРОФІЛАКТИКА
  5. 5.4.3. ОСНОВНІ ВИДИ ПОРУШЕНЬ ЗОРУ У ДІТЕЙ
  6. ОСОБЛИВОСТІ ТА ГІГІЄНА ОРГАНІВ ДИХАННЯ. ЗАХВОРЮВАННЯ ОРГАНІВ ДИХАННЯ, ЇХ ПРОФІЛАКТИКА
  7. ОСОБЛИВОСТІ Й ГІГІЄНА ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ В ДИТЯЧОМУВІЦІ
  8. 2. Видові особливості статевих органів самців
  9. ЗАХВОРЮВАННЯ ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ВІКУ
  10. 5.8. ЗАХВОРЮВАННЯ ТА ГІГІЄНА ОРГАНІВ СЕЧОСТАТЕВОЇ СИСТЕМИ У ДІТЕЙ, ЇХ ПРОФІЛАКТИКА
- Акушерство и гинекология - Анатомия - Андрология - Биология - Болезни уха, горла и носа - Валеология - Ветеринария - Внутренние болезни - Военно-полевая медицина - Восстановительная медицина - Гастроэнтерология и гепатология - Гематология - Геронтология, гериатрия - Гигиена и санэпидконтроль - Дерматология - Диетология - Здравоохранение - Иммунология и аллергология - Интенсивная терапия, анестезиология и реанимация - Инфекционные заболевания - Информационные технологии в медицине - История медицины - Кардиология - Клинические методы диагностики - Кожные и венерические болезни - Комплементарная медицина - Лучевая диагностика, лучевая терапия - Маммология - Медицина катастроф - Медицинская паразитология - Медицинская этика - Медицинские приборы - Медицинское право - Наследственные болезни - Неврология и нейрохирургия - Нефрология - Онкология - Организация системы здравоохранения - Оториноларингология - Офтальмология - Патофизиология - Педиатрия - Приборы медицинского назначения - Психиатрия - Психология - Пульмонология - Стоматология - Судебная медицина - Токсикология - Травматология - Фармакология и фармацевтика - Физиология - Фтизиатрия - Хирургия - Эмбриология и гистология - Эпидемиология -