ОСОБЛИВОСТІ ТА ГІГІЄНА ОРГАНІВ ДИХАННЯ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ТА ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Вихователі дошкільних закладів повинні прищеплювати штам навички правильного дихання, а також уміти проводити заходи, спрямовані на попередження захворювань органів дихання. У зв’язку з цим вони повинні знати анатомо-фізіологічні особливості та гігієну органів дихання у дітей; причини, основні ознаки й профілактику найбільш поші ірених захворювань органів дихання у дітей раннього та дошкільного віку.

До верхніх відділів органів дихання належать ніс, порожнина носа з приносовими пазухами, носова частина глотки, гортань, до нижніх - трахея, бронхи, легені.

Зовнішній ніс відносно невеликий, з вузькими носовими ходами. У новонароджених і дітей перших місяців життя нижнього носового ходу немає, він формується тільки до 4 років, а ходи досягають повного розвитку десь до 3 років. Слизова оболонка порожнини носа вкрита миготливим епітелієм, ніжна, багата на кровоносні судини. Навіть невелика гіперемія спричинює у маленької дитини звуження носових ходів, утруднюючи носове дихання і ссання грудей. Приносові пазухи (решітчаста і верхньощелепна) у немовлят розвинені слабко, а лобової і клиноподібної немає.

З другого року життя пазухи поступово збільшуються і починають розвиватися. До функцій приносових пазух належить зігрівання повітря, яке вдихається, і захист від шкідливих впливів. Оскільки у ранньому віці вони недостатньо розвинені, запальний процес з носа і носової частини глотки рідко переходить в лобову, клиноподібну і верхньощелепну пазухи.

Глотка у дитини раннього віку відносно вузька і мала. Слухова труба, яка з’єднує носову частину з барабанною порожниною, коротка і широка, має більш горизонтальний напрям, ніж у дорослого, що сприяє занесенню інфекції з носової частини глотки до порожнини середнього вуха. Цим пояснюється частота його ураження при захворюваннях верхніх дихальних шляхів у дітей.

У глотці є глоткове лімфатичне кільце, яке у новонародженого виражене слабко; піднебінні мигдалики лежать глибоко між дужками і помітні при огляді зіва тільки наприкінці першого року житгя, вони мають малу кількість судин.

Гортань у дітей раннього віку має лійкоподібну форму і відносно довша, ніж у дітей старшого віку. Просвіт її вузький, хрящі піддатливі, слизова оболонка ніжна, багата на кровоносні судини. Голосова щілина вузька і коротка, через що звуження її (стеноз) спостерігається навіть при незначному запаленні слизової оболонки гортані.

Трахея протягом перших місяців життя має лійкоподібну форму, вузький просвіт. Хрящі її м’які і піддатливі. Трахея зафіксована слабко, слизова оболонка ніжна, багата на кровоносні судини. Вона має невелику кількість слизових залоз, що пояснює її сухість. Це сприяє розвитку в ній запальних процесів і виникнення стенозу.

Бронхи вузькі, хрящі їх м’які. М’язові та еластичні волокна розвинуті слабко, слизова оболонка багата на судини, суха. Правий бронх займає майже вертикальне положення, є ніби продовженням трахеї, лівий відходить під кутом.

Легені. Основною структурною одиницею у дитини є ацинус, який складається з групи альвеол (20-25), дихальних бронхіол I, II і III порядку.

У ранньому дитячому віці в легенях переважає пухка сполучна тканина, еластичний каркас розвинений слабко. Цим можна пояснити схильність дітей раннього віку до ателектазів (спадання альвеол), особливо в задньонижніх відділах легень, які погано вентилюються.

Грудна клітка у новонародженої дитини та до 2 років мас бочкоподібну форму (поперечний розмір майже дорівнює передньозадньому). Ребра відходять від хребта під прямим кутом, як при вдиху і дихання здійснюється внаслідок опускання діафрагми вниз. Діафрагма у немовляти знаходиться відносно вище, ніж у дорослого, скорочення її слабкі, тому у новонароджених дихання поверхневе. Метеоризм, заковтування повітря, збільшення печінки погіршують вентиляцію легень.

Фізіологічні особливості дихання. Анатомічні особливості органів дихання і грудної клітки зумовлюють у немовлят поверхневий характер дихання, його більшу частоту, аритмію, неправильне чергування пауз між вдихом і видихом. Глибина дихання (абсолютна ємність), тобто кількість повітря що вдихається, у новонародженого значно менша, ніж у наступні періоди дитячого віку та у дорослих. З віком ємність дихального акту збільшується. Частота дихань у дитини тим вища, чим вона менша.

У дітей раннього віку потреба в кисні велика (підвищений обмін), тому поверхневий характер дихання компенсується його частотою. Новонароджена дитина перебуває ніби в стані постійної задишки (фізіологічна задишка новонароджених).

Кількість дихань за 1 хв у різні вікові періоди така: новона­роджений -40-60: 1-2 роки - 30-35; 3-4 роки-25-30; 5-6 років-25.

Прискорення дихання у дитини нерідко виникає, коли вона кричить, плаче, при фізичному напруженні, нежиті, бронхіті, запаленні легень.

Тип дихання у новонародженого і дитини на першому році життя діафрагмальний, або черевний, з 2 рокі в дихання змішане-діафрагмально- ґруцне, а з 8-10 років у хлопчиків черевне, у дівчаток грудне.

Ритм дихання у дітей раннього віку нестійкий, паузи між вдихом і видихом нерівномірні. Це пов’язане з незавершеним розвитком дихального центру і підвищеною збудливістю вагусних рецепторів. Дихання регулюється дихальним центром, до якого надходять рефлекторні подразнення від гілок блукаючого нерва.

Газообмін у легенях немовляти енергійніший, ніжу дітей старшого віку та у дорослих. Він складається з трьох фаз: 1) зовнішнього дихання - обміну через альвеоли легень між атмосферним повітрям (повітрям зовнішнього середовища) і легеневим повітрям; 2) легеневого дихання - обміну між повітрям легень і кров’ю (пов’язане з дифузією газів); 3) тканинного (внутрішнього) дихання - газообміну між кров’ю і тканинами.

Правильний розвиток грудної клітки, легень, дихальних м’язів дитини залежить від умов, у яких вона росте.

Гігієна органів дихання дитини. Велику роль у попередженні захворювань органів дихання й голосового апарату має правильне дихання * глибоке і ритмічне. Таке дихання забезпечує Добру вентиляціюлегень, а отже, і достатнє постачання організму киснем при невеликій частоті дихальних рухів. Тому необхідно постійно піклуватись про вироблення в дітей звички дихати глибоко і ритмічно не тільки при виконанні фізичних вправ, а й під час занять, ігор, ходіння, фізичної праці. Дихати треба тільки через ніс. Проходячи через носову порожнину, повітря значно очищається в ній від пилу і мікробів, а також зігрівається, чого не буває при диханні через рот. Через рот діти звичайно дихають під час нежиті та інших запальних процесах у верхніх дихальних шляхах, а також при аденоїдних розрощеннях у носоглотці. При диханні через рот частинки пилу і хвороботворні бактерії легко потрапляють у дихальні шляхи, а в холодну пору року може статись ще й різке охолодження дихальних шляхів. Все це може спричинити захворювання органів дихання.

Необхідно мати на увазі, що в дітей, які довгий час змушені були дихати через рот (наприклад, при нежиті), часто виробляється звичка дихати через рот навіть і тоді, коли нежить пройшов. У таких випадках потрібна увага з боку вихователів і батьків і роз’яснення дітям необхідності дихати через ніс.

Органи дихання, як і інші органи ростучого дитячого організму, для свого нормального розвитку потребують вправ. Тому в системі фізичного виховання дітей дошкільного віку велику увагу треба приділяти дихальній гімнастиці та іншим фізичним вправам, що розвивають мускулатуру, яка спричиняє рухи грудної клітки. Особливо корисні такі види спорту, як ходіння на лижах, катання на ковзанах, плавання та ін. Сприяє розвиткові грудної клітки і правильне положення тіла (правильна поза) під час ходіння, стояння, сидіння за столом. Правильне положення тіла у всіх цих випадках сприяє розширенню грудної клітки, полегшує діяльність легень і забезпечує глибше дихання. При зігнутому положенні тулуба грудна клітка і легені стиснені, нормальна життєдіяльність і розвиток їх порушується, дихання стає поверхневим, повітря в легені заходить мало, тому постачання кисню органам зменшується.

Зважаючи на те, що дихання дітей більш поверхневе, потреба організму в кисні відносно велика, слизова оболонка дихальних шляхів легко ушкоджується, в приміщеннях, де перебувають діти, повинно бути завжди свіже повітря. Для цього необхідно систематично, кілька разів на день провітрювати групові та спальні приміщення.

Для попередження органів дихання й голосового апарату від захворювань у дітей велике значення має відсутність різких коливань температури повітря та їжі. Не потрібно виводити дітей із сильно нагрітих приміщень або після гарячої ванни на холод, дозволяти пити холодні напої або їсти морозиво в розігрітому стані.

Сильна напруга голосового апарата може спричинити запалення гортані (ларингіт). Для попередження ларингіту необхідно стежити за тим, щоб діти не розмовляли голосно тривалий час; не співали, не кричали і не плакали в сирих, холодних, забруднених приміщеннях або на прогулянці в несприятливу погоду.

Розучування віршів на заняттях з розвитку мови і співам на музичних заняттях (з дотриманням голосового режиму і дихання) сприяє розвитку і зміцненню гортані, голосових зв’язок і легень.

При підборі пісенного репертуару до музичних занять враховувати особливості дітей різних вікових груп. Вихователі повинні стежити за тим, щоб під час співу діти не опускали низько голову, оскільки при цьому стискається гортань і затруднюється проходження повітря. Все це викликає перенапругу голосових зв’язок. Для кращої рухомості грудної клітки бажано, щоб дошкільники співали стоячи. Приміщення, де проводяться музичні заняття, потрібно добре провітрити, зробити вологе прибирання; температура повіїря в ньому повинна бути не нижчою 18-20 °С, а відносна вологість -40-60%.

Дітям необхідні рухливі ігри, посильна фізична праця на відкритому повітрі. Незважаючи на пору року і погодні умови, потрібно забезпечити перебування дітей на свіжому повітрі. Діти раннього віку повинні бути на свіжому повітрі не менше чотирьох годин на добу, дошкільного віку - не менше п’яти годин (звичайно, з перервами).

Якщо діти мало перебувають на свіжому повітрі, вони стають млявими, блідими, часто хворіють на недокрів’я. Діти, які значну частину часу проводять на свіжому повітрі - біля річки, в парку, на городі, в саду, в лісі тощо, — енергійні, бадьорі, життєрадісні; в них, як правило, хороший апетит і міцний, здоровий сон.

Свіже, чисте повітря посилює й активізує процеси дихання, кровообігу, обмін речовин, діяльність м’язово-рухового апарата дитини. Перебування на відкритому повітрі зміцнює нервову систему дитини, загартовує її організм, підвищує опірність організму проти інфекційних захворювань. Відомо, наприклад, що ті діти, яких батьки занадто оберігають від значних коливань температури повітря і завжди надмірно тепло одягають, частіше хворіють на грип, ангіну, бронхіт; такі діти мерзнуть тоді, коли інші почувають себе добре.

Особливо корисні рухливі ігри на повітрі, спорт, фізичні вправи, сон на повітрі, регулярне провітрювання приміщень, де перебувають діти. Необхідно старанно провітрювати приміщення під час прибирання, роз’яснювати батькам важливість цього заходу.

5.6.2.