ГОСТРЕ ТА ХРОНІЧНЕ ЗАПАЛЕННЯ ОКА ТА СЕРЕДНЬОГО ВУХА, ЇХ ПРОФІЛАКТИКА

Кон’юнктивіт - це запалення слизової оболонки (кон’юнктиви), яка покриває внутрішню поверхню повік і передню частину очного яблука. Причиною кон’юнктивіту є хвороботворні бактерії і віруси, які можуть передаватися від хворої дитини до здорової, а також алергени (пух, пилок з дерев, квітів та ін.).

Починається захворювання гостро з підвищення сльозотечі, світлобоязні, почуття печії та різі в очах, відчуття “піску” в очах. Пізніше спостерігаються гнійні виділення, які можуть склеювати вії так, що дитина зранку не може відкрити очі. Іноді кон’юнктивіт супроводжується нежиттю, головним болем, підвищенням температури.

Хвору дитину потрібно ізолювати від здорових дітей. Для профілактики захворювання необхідно чітко дотримуватись правил особистої гігієни дітей і персоналу, індивідуалізація предметів особистого користування дітей, проведення планових прибирань і дезінфекційних заходів у групі.

Гостре запалення середнього вуха (отит) може бути катаральним і гнійним. Виникає гострий отит і як самостійне захворювання (причиною є різна мікробна флора), і як ускладнення після ряду інфекційних хвороб (грип, кір, скарлатина та ін).

При катаральному отиті гнійних виділень із вуха не спостеріга­ється, при гострому гнійному отиті - із зовнішнього слухового проходу виділяються слизисто-гнійні виділення.

Особливо тяжко протікає отит у дітей раннього віку. Дитина часто просинається вночі, плаче, неспокійна, крутить головкою, у неї висока температура тіла.

При хронічних гнійних отитах середнього вуха утворюється отвір (перфорація) в барабанній перетинці, через який періодично виходять слизисто-гнійні виділення. У таких хворих, як правило, погіршується слух.

Вихователі дошкільних закладів повинні знати, що гострі та хронічні отити середнього вуха можуть не тільки спричинити порушення слухової функції, але і стати причиною тяжких і небезпечних для життя внутрішньочерепних ускладнень - запалення мозкових оболонок, мозку та ін.

Лікування хворих дітеіі з гострими і хронічними отитами проводиться або в умовах стаціонарних закладів, або амбулаторно, але під обов’язковим контролем лікаря-отоларинголога.

Дітей допускають у дитячий колектив після повного одужання.

Профілактика отитів полягає в проведенні загартовування дітей з метою підвищення їх імунітету. Важливе значення має також нормальне носове дихання дитини. Дітей з порушенням і юсового дихання вихователь повинен направити на консультацію до отоларинголога.

У повсякденній роботі вихователі дошкільних закладів повинні враховувати, що при захворюванні вуха у дитини може бути знижений слух. Цс зобов’язує їх застосовувати до таких дітей відповідний медико-педагогічний підхід. Крім того, діти з пониженим слухом повинні знаходитися під диспансерним спостереженням отоларинголога.

1. Які особливості органу зору та слуху у дітей раннього і дошкільного віку?

2. Які заходи з попередження порушень органу зору та слуху проводяться в дошкільних закладах?

3. Як проводиться дослідження гостроти зору у дітей?

4. Які причини зниження гостроти зору?

5. Що таке порушення рефракції? Які його види ви знаєте?

6. Як проявляються різні види порушення рефракції?

7. Що такс спазм акомодації та які його наслідки?

8. Як проявляється косоокість? Які можуть бути наслідки не своєчасного лікування косоокості?

9. Як проявляються порушення кольоровідчуття у дітей?

10. Які прояви і профілактика кон’юнктивіту?

11. Які прояви і профілактика отитів у дітей?

1. Провести спостереження в прикріпленій групі і вияснити, які заходи проводяться з охорони зору та слуху у дітей.

2. Виявити в прикріпленій групі дітей, які мають порушення зору. Розробити план корскційних і лікувальних заходів з цими дітьми.

5.5.