Лікування туберкульозу ока

Головним принципом лікування туберкульозного процесу будь-якого органу є дія як на збудника захворювання, застосовуючи антимікобактеріальну терапію за 3 категорією. При лікуванні алергічних форм туберкульозу ока особливу увагу заслуговує стан первинних туберкульозних вогнищ в організмі - в легенях та бронхіальних внутрішньогрудних лімфатичних вузлах, які ще зберігають активність, чи знаходяться в стадії загострення.

Завдяки спостереженням за розвитком і перебігом туберкульозного процесу встановлено, що при цьому велику роль відіграють як нервова і ендокринна система, так і метаболічні процеси. Ці дані отримали повне відтворення і при туберкульозних захворюваннях очей. На основі показів доцільно застосовувати препарати збуджуючої або седативної дії. До числа перших належить: азотнокислий стрихнін, який призначається у вигляді підшкірних ін’єкцій 0,1 % розчину по 0,5 мл під шкіру скроні, прозерин по 0,01 г двічі на день, фенамін по 0,01 г і кофеїн по 1,0 мл підшкірно. До числа інших входять: бромистий натрій і калій, препарати валеріани, бромиста камфора, аміназин. До засобів, що впливають на метаболізм речовин, відносяться препарати калію і кальцію, діонін, камполон. Особливої уваги заслуговує неспецифічна десенсибілізуюча терапія, яка потрібна у всіх випадках захворювання очей, які перебігають з підвищеною чутливістю. Найефективнішим є застосування препарату хлористого кальцію у вигляді крапель (3,0 %) або шляхом електрофорезу. Для загальної дії препарат вводять у вигляді внутрішньовенних ін’єкцій 10,0 % розчину через день по 10,0 мл. Показано застосування дімедролу всередину по 0,02 на прийом два-три рази на день, внутрішньовенно (1,0 %) або місцево.

Велике значення при туберкульозі надається вітамінотерапії. Особливо необхідні вітаміни: A, Вь В2, В3, В6, Ві2, C, D.

Сьогодні найбільше значення при туберкульозних процесах ока мають використання антимікобактеріальних препаратів, з врахуванням загальноприйнятих принципів хіміотерапії за 3 категорією. Що стосується локального введення антимікобактеріальних препаратів, то з цією метою застосовують тільки розчинні форми хіміопрепаратів у вигляді інстиляцій, підкон’юктивальних та ретробульбарних ін’єкцій або шляхом електрофорезу. Доцільно застосовувати стрептоміцину сульфат (20,0 - 25,0 тис. МО на 1 мл розчину) місцево або шляхом іонофорезу, розчинні форми ізоніазиду (10,0 %), салюзиду (1,0 %).

В останні роки для лікування туберкульозу ока разом з антибактеріальними препаратами використовують кортикостероїдні препарати. Одним з методів лікування туберкульозу є використання туберкуліну.

Останній особливо ефективний при в’яло перебігаючих процесах. Протипоказами для туберкулінотерапії є гострі стадії захворювань очей, зміни зі сторони серця, нирок, гіпертензивний синдром. Велику увагу заслуговує використання місцевого рентгенівського опромінювання шийних лімфатичних вузлів.

В останні роки особливо широко застосовують хірургічне лікування туберкульозу ока. Перешкодою цього лікування довгий час була небезпека генералізації процесу після хірургічного втручання. Тепер завдяки можливості проводити операції під захистом антимікобактеріальної терапії ця небезпека втратила своє значення. До операції призначають підготовчу терапію, застосовуючи поряд з антимікобактеріальними препаратами і десенсибілізуючі препарати, лікування продовжується і в післяопераційному періоді.

Диспансерне спостереження проводиться тривало з участю фтизіатра та офтальмолога. Принципи протирецидивних курсів антимікобактеріальної терапії зберігаються з аналогічними для пацієнтів фтизіатричного профілю.