5.4.3. ОСНОВНІ ВИДИ ПОРУШЕНЬ ЗОРУ У ДІТЕЙ

До найбільш поширених порушень рефракції ока у дітей дошкільного віку відноситься далекозорість і короткозорість.

При далекозорості, або слабій рефракції, промені світла збираються за сітківкою.

Маленьким дітям властива далекозорість, оскільки у них передньозадній діаметр очного яблука вкорочений. У 90% новонароджених дітей спостерігається далекозорість. Ця хвороба - рефракція ока новонародженого. Як правило, вона з віком компенсується великою силою заломлюючих середовищ ока і не потребує окулярів; лише при сильній далекозорості дитині виписують окуляри.

Проірссування далекозорості є наслідком затримки росту очного яблука.

Короткозорість (міопія), або сильна рефракція, має протилежну далекозорості особливість: промені світла збираються перед сітківкою. При цьому хороша гострота зору можлива тільки зблизька, віддалені предмети розпливчасті.

Серед дітей, які йдуть до школи в перший клас, уже 4% мають короткозорість. Це найбільш поширений дефект зору. Серед причин короткозорості виділяють такі: спадковість, недостатня освітленість робочих місць, робота на близькій відстані. У виникненні короткозорості неабияке значення має посилена напруга органу зору під час розгляду картинок, вишивання та інших заняттях. Напруга зору особливо зростає у тих випадках, коли на заняттях не дотримуються гігієнічні норми до посадки дітей, освітлення приміщення, навчальних і наочних посібників, іграшкам (малі за розміром, неяскраві). У виникненні короткозорості має значення також загальний стан здоров'я дитини, режим, харчування, спосіб життя (дитина мало рухається, мало буває на свіжому повітрі), спадкові фактори.

Короткозорість може змінити поведінку і навіть характер дитини: вона швидко втомлюється, близько підносить предмети до очей, жмуриться, ходить з низько опущеною головою, починає горбитися.

Крім того, дитина може скаржитись на біль в очах, головний біль, на те, що предмети перед очима розпливаються, двояться. Деякі діти під час розгляду предметів втомлюються і починають косити. Дитину з указаними симптомами потрібно направити до лікаря- офтальмолога (окуліста).

Короткозорість характеризують за величиною (ступенем), яку визначають у таких одиницях, як діоптрія. Чим більша величина короткозорості, тим гірше дитина бачить вдалину. Міопія до 3 діоптрій вважається слабкою, від 3 до 6 - середньою і більше 6 - високою.

Дітей з поганим зором під час занять завжди садять ближче до джерела світла. Вихователь повинен стежити за тим, щоб діти, яким виписані окуляри, обов'язково користувались ними. Окуляри повинні бути правильно підібрані до очей дитини (центри стекол повинні точно збігатися з центром очей, зручно держатись за вухами). При постійному перекосі, сповзанні окулярів вони можуть виявитись безкорисними і навіть шкідливими.

Якщо дотримуватись гігієнічних норм органу зору, то коротко­зорість може не прогресувати протягом багатьох років.

Дуже корисні для профілактики короткозорості та її прогресування фізичні вправи для очей, спрямовані на тренування апарату акомодації (“мітка на склі”, гімнастика “зоркість” за А.І.Дашсвським та ін). Д ля дошкільників повинні бути запропоновані прості й доступні варіанти вправ. Мета їх полягає в розгляданні різновіддалених предметів. Дітям пропонують швидко переводити погляд з близько розміщених об’єктів (палець, олівець, точка на віконному склі та ін.) на віддалені (будинок, дерево, дах тощо) і навпаки. Ці вправи доцільно виконувати протягом 0,5-1 хв. всередині заняття з посиленим зоровим навантаженням, а також удома. Систематичне виконання вправ забезпечує вдосконалення акомодації, усуває початкові ознаки її порушення, є засобом лікування та профілактики.

Наведемо декілька найбільш ефективних і доступних комплексів вправ для очей, які знімають зорову втому. їх можна використовувати як в умовах дошкільного закладу, так і вдома.

Комплекс 1.

1. Виконується сидячи: міцно зажмурити очі на 3 сек., відкрити на 3 сек.; повторити 5 разів.

2. Виконується сидячи: швидко кліпати очима протягом 10 секунд.

3. Виконується стоячи: голова нерухома, відвести напівзігнуту праву руку, повільно пересувати палець справа наліво і стежити очима за пальцем; повторити 10 разів.

4. Виконується сидячи: дивитися вдалину перед собою протягом 2 сек., потім перевести погляд на кінчик носа і дивитися протягом 3 сек.; повторити 6 разів.

5. Виконується сидячи: голова нерухома, витягнути напівзігнуту руку вперед і вправо, проводити на відстані 40-50 см від ока повільні кругові рухи за годинниковою стрілкою і стежити при цьому очима за кінчиком пальця. Зробити таку ж вправу з правою рукою, роблячи нею кругові рухи проти годинникової стрілки. Повторити 4 рази.

6. Виконується стоячи: голова нерухома, підняти очі до верху, потім опустити вниз; повернуть очі вправо, потім вліво: повторити 6 разів.

7. Виконується сидячи: голова нерухома, підняти очі до верху, зробити ними декілька кругових рухів проти годинникової стрілки; повторити 3 рази.

8. Виконується стоячи: ноги поставити на ширині плечей, голову опустити - подивитися на носок лівої ноги, підняти голову - подивитися в правий верхній куток кімнати; опустити голову - подивитися на носок правої ноги, підняти голову - подивитися у верхній лівий куток кімнати. Повторити 3 рази.

Комплекс 2.

1. Голова нерухома, рухаються лише очі, у витягнутій руці олівець. По широкій амплітуді він багаторазово рухається вправо-вліво-вгору-вниз. Потрібно, не відриваючись, стежити за ним очима.

2. Стати біля стіни і, не повертаючи голови, швидко переводити погляд із правого верхнього кутка у лівий нижній, із лівого верхнього - у правий нижній. Рухи повторити не менше 50 разів.

3. Ноги на ширині плечей, руки на поясі. Різкі повороти вправо- вліво. Погляд спрямований по ходу руху — 40 обертів.

4. Протягом трьох секунд дивитися на яскраве світло, потім закрити очі для відпочинку, повторити 15 разів.

5. Подивитися у вікно на дуже віддалений предмет, роздивлятися його протягом 10 секунд, перевести погляд на близький предмет, повторити 15 разів.

Іноді діти з нормальною гостротою зору низько нахиляються над столом, періодично скаржаться на головний біль у кінці дня. Біль виникає внаслідок втоми м’язів ока при роботі на близькій відстані. Такий стан називається спазмом акомодації. Дитина зі спазмом акомодації потребує обстеження та лікування в офтальмолога. Як правило, при правильному лікуванні та дотриманні гігієни зору цс порушення зору проходить. При недотриманні рекомендацій лікаря може прогресувати і передувати розвитку короткозорості.

Дітей 6-7 років, у яких навіть маленька близорукість, не рекомендується віддавати до спеціальних шкіл; недопустимо, щоб вони поєднували заняття в школі із заняттями музикою. Потрібно обмежувати їх зорові навантаження, більше приділяти уваги фізичному розвитку, загартуванню, іграм на свіжому повітрі, харчуванню. Особливо корисно вживати моркву або сік з неї, ягоди чорниці, горобини, інші корисні продукти.

Косоокість виникає при неправильній від народження або порушеній протягом житія будові оптичної системи одного або двох очей (далекозорість, короткозорість), а також при порушенні злагодженого руху обох очних яблук. При цьому предмети перед очима починають розпливатися, двоїтися, ди тина не бачить їх чіткого зображення. Намагаючись знайти для очей такс положення, при якому всі предмети було б видно чітко, дитина починає косити. Спочатку така косоокість буває під час перевтоми, збудження, а далі вона може посилитись і стати постійною після важкої хвороби або переляку. Гострота зору ока, яке косить, різко знижується, погіршується можливість правильно визначити відстань між предметами, їх розміри, об’єм, користуватися стереоскопічними приладами.

В початковій стадії косоокість можна повністю вилікувати, для цього потрібно вчасно її помітити і показати дитину лікарю.

Лікування косоокості починається з призначення дитині навіть у віці 1-2 роки окулярів.

Потрібно також стежити за тим, щоб призначені окуляри діти носили постійно, знімали їх тільки під час умивання або перед сном.

Порушення функції кольоровідчуття (дальтонізм)

Здатність здорових дітей розрізняти кольори переважно залежить від того, яку увагу будуть приділяти цьому питанню дорослі.

Кольоровий зір розвивається одночасно з удосконаленням гостроти зору, оскільки він є результатом діяльності колбочок - фотоактивних елементів, розміщених у центрі сітківки. Вважають, що колбочки дуже чутливі до оранжевого, червоного, зеленого і жовтого кольорів. Тому для розвитку кольорового зору з раннього віку потрібно давати дітям іграшки, пофарбовані в ці кольори, використовувати також предмети, пофарбовані в голубий, синій і фіолетовий кольори. Гірлянди кульок в дитячій колясці потрібно вішати на відстані 30-50 см від очей дитини. До того ж у центрі розміщати оранжеві й зелені, а по боках — червоні, жовті, голубі, сині та фіолетові. При правильному розвитку і вихованні дітей до третього року життя дитина добре розуміється в трьох основних кольорах і може засвоювати інші. Але якщо у дитини є відхилення в функції кольорового відчуття, вона може на заняттях малювання або в іграх з кубиками плутати кольори. Недосвідчені працівники дитячих закладів помилки дітей сприймають за неуважність, роблять їм зауваження. Все це може тяжко відобразитись на нервовій системі дитини, вплинути на її подальший розвиток і поведінку. Тому в таких випадках, коли дитина плутає або довго не може засвоїти ті чи інші кольори, її необхідно показати лікарю- спеціалісту, щоб з'ясувати, чи не є це результатом вродженого дефекту зору.

Деякі діти не можуть сприймати зелений колір, плутають світло- зелений з темно-червоним,, зелений із синім і т.д. Такий розлад зору носить назву “дальтонізм". Дальтонізм передається по спадковості і, як правило, зберігається протягом усього життя, причому обоє очей страждають.

Кольоровий зір у дитини можна розвивати, якщо давати їй іграшки різного кольору, особливо різної їх яскравості.

Чим раніше виявляється у дітей порушення зорових функцій, тим легше їх вилікувати. Першу перевірку зору у дітей проводять у віці 1-1,5 р.; наступну - в 3-4 р. і в 6-7 р. перед вступом до школи.

5.4.4.