КМФ ГПХ середнього ступеня тяжкості.

Періодизація виражена достатньо чітко. Період ЗПР на опромінення починається в перші 1-2 години після опромінення: з'являється загальна сла­бкість, нудота, повторна блювота, головний біль (помірний і постійний), су- бфебрилітет, слабка гіперемія шкіри і слизових оболонок.

не зниження артеріального тиску, тахікардія. Такий стан зберігається протя­гом доби. Прихований період триває 2-3 тижні. Загальний стан хворих дещо поліпшується. Зберігаються помірна астенізація, вегето-судинна дистонія. При дослідженні периферичної крові: число лімфоцитів з 3 доби знижується до 1-0,5х10⁹/л, лейкоцитів на 7-9 добу - до 3-2х10⁹/ л, тромбоцитів - 80- 50х10⁹/л (на 20 добу). Розвивається ретикулопенія. Період розпалу хвороби починається з підвищення температури тіла від субфебрильної до 38-39°С, що свідчить про розвиток інфекційних ускладнень. Загальний стан постраж- далого погіршується, зростає загальна слабкість. Під час огляду: кровоточи­вість, набряк слизової порожнини рота, ерозії (стоматит, фарингіт, ангіна). Пульс частішає відповідно до підвищення температури тіла, лабільний при зміні положення тіла, незначних фізичних навантаженнях. АТ закономірно знижується до рівня 110/70 - 100/50 мм рт. ст. Тони серця послаблені. Мож­ливе випадіння волосся на голові.

Первинний лейкоцитоз при цьому ступені важкості може бути відсут­нім або бути не дуже вираженим. Мінімальна кількість нейтрофілів у період першого зниження на 7-9 добу сягає значень 3-2х 109/л, є абортивний під­йом; агранулоцитоз розвивається на 20 добу після опромінення (у 25% ура­жених агранулоцитоз може бути відсутнім). Тромбоцитопенія спостерігаєть­ся на 18-24 добу. ШОЕ в межах 25-40 мм/год. Період розпалу продовжується 2-3 тижні.

Одужання починається з пожвавлення кровотворення, зниження темпера­тури тіла. Поліпшення самопочуття відбувається повільно й триває декілька місяців.

стан слизової оболонки порожнини рота, носоглотки. Починається ріст во­лосся.

Відновлювальні процеси перебігають на тлі астенії і вегетативно- судинної лабільності. У хворих відзначається досить тривале зниження па­м'яті, фізичної і розумової працездатності, боєздатності. Зберігаються голов­нийбіль, задишка, біль у м'язах і серці, особливо при збільшенні фізичного навантаження. Летальність при цьому ступені важкості коливається в межах від 20-40%. Питання військово-лікарської експертизи вирішуються після лі­кування (стаціонарного протягом 1 -1,5 міс, а потім амбулаторного і санатор­ного). Орієнтовно можна вважати, що у 50% осіб через 2-3 міс після уражен­ня можуть відновитися боєздатність і працездатність.