Лікування алергічної форми вазомоторного риніту

I. Елімінація алергена.

II.Санація верхніх дихальних шляхів та порожнин носа. Це є надзви­ чайно важливим заходом, оскільки можливий розвиток алергії до бак­ теріальної флори, що міститься у вогнищах хронічної інфекції.

III.Слід рекомендувати хворому обмежити використання судинозву­ жуючих засобів, оскільки їх тривалий вжиток різко порушує вазоконст- рикторну функцію судин кавернозної тканини слизової оболонки по­ рожнини носа. Краще віддавати перевагу препаратам, що містять псевдоефедрин. Наприклад: кларіназе, актифед, судафед.

IV.Специфічна десенсибілізація, яка полягає у ін'єкціях невеликих, але постійно зростаючих доз екстракта антигена (за схемою). Ме­ ханізм такого лікування полягає в тому, що відбувається виснаження наявних антитіл до певного антигену. За рахунок цього при зіткненні людини з цим антигеном реакції антиген-антитіло не відбувається (Р.В. Петров, 1976). Саме тому специфічну десенсибілізацію з метою профілактики слід починати за 1,5—2 місяці до початку цвітіння рослин, пилок яких спричинює алергію.

V. Проведення неспецифічної гіпосенсибілізації, спрямоване на ней­ тралізацію біологічно активних хімічних речовин, насамперед гістаміну, що вивільнюються в процесі алергічної реакції. Арсенал цих препаратів слідуючий.

1. Антигістамінні препарати. Вони більш ефективні при одночасному використанні кількох з них. Ці препарати можна поділити на дві групи. До блокаторів Ні-гістамінових рецепторів належать: лоратадін-КМП, дімедрол, діазолін, тавегіл, терфенадин (трексил), супрастін, піполь- фен, кларитін, зіртек, фенкарол. До препаратів, що стабілізують мемб­ рани тучних клітин, належать: інтал, кетотіфен, іфірал, кромосол.

2. Препарати кальція: хлористий кальцій, глюконат кальцію.

3. Аскорбінова кислота.

4. Інгібітори протеаз: амінокапронова кислота, контрікал, трасілол.

130

Ю.ВМітін. Оторинолирингологія

Ю.В.Штік. Оториноларингологія

131

5. Препарати кортикостероїдного ряду (преднізолон, дексаметазон) призначають всередину у вигляді курсу або місцево у вигляді носових крапель, або мазі, або назального спрею (альдецин, фліксоназе, беко-назе — препарати бекламетазону). Гідрокортизон (25 мг) вводять у слизову оболонку носових раковин щоденно протягом 5—10 діб. Ши­роко використовують фонофорез із гідрокортизоном. До загального використання кортикостероїдів слід вдаватись рідко, оскільки існує можливість розвитку гормонзалежних станів.