Атипові варіанти перебігу дифтерії

1. У щеплених хворих дифтерія має стертий перебіг, діагноз вста­ новлюють лише на підставі позитивних результатів бактеріологічного дослідження.

2. У осіб із видаленими мигдаликами відмічається розлита гіперемія глотки, при задній риноскопії можна побачити фібринозні нашаруван­ ня на глотковому мигдалику.

3. Поєднання дифтерії глотки із паратонзилітом, паратонзилярним абсцесом, ангіною Симановського-Венсана-Плаута, ГРВІ.

4. Самолікування (оброблення глотки яблучним оцтом, перекисем водню, бензином, прийом різних медикаментів) може змінити фарин­ госкопічну картину.

5. Виникнення пареза м'якого піднебіння, міокардиту, токсичного ураження нирок, полірадикулоневріту у хворих, що перенесли ангіну, є підставою для ретроспективної діагностики дифтерії.

Діагноз дифтерії глотки встановлюється перш за все за клінічною картиною. Виділення токсикогенного штаму корінебактерії дифтерії підтверджує діагноз. Відсутність збудника за наявності типової клінічної картини не є підставою для скасування діагнозу.

Мікробіологічне дослідження мазків з носа та глотки складається з бактеріоскопії та бактеріологічного дослідження (виділення культури збудника та визначення його токсигенності). Попередню відповідь от­римують на підставі бактеріоскопії через 1—2 години: у мазку виявлені або не виявлені бактерії, подібні до збудника дифтерії. Негативний ре­зультат бактеріоскопії не є підставою для скасування діагнозу. Бак­теріологічне дослідження полягає у виділенні Corinebacterium diphthe-гіае та вивченні її токсигенних властивостей. При негативному резуль­таті відповідь отримують через 48 годин. При позитивному результаті для отримання відповіді необхідно 72—96 годин (3—4 доби).