Глибокі туберкульозні кератити

виникають внаслідок проникнення до тканини рогівки туберкульозної палички. Інфекція проникає гематогенним шляхом до судинного тракту ока і звідти через вологу передньої камери, крайову сітку судини - у строму рогівки.

Існує ще один вид захворювання - склерозуючий кератит, при якому одночасно з набряком склери біля лімба і її гіперемією у глибоких шарах рогової оболонки з'являється інфільтрат сірого кольору в формі трикутника або язика, який повільно поширюється в напрямку центру рогівки. Васкуляризація рогівки виражена слабо. Перебіг процесу повільний, супроводжується затиханням і загостренням. На місці інфільтратів часто залишаються стійкі помутніння рогівки.

При складанні плану лікування звертають увагу на загальну причину цього захворювання. Тому лікування призначається загальне й місцеве. Основним вважається загальне лікування, яке має бути десенсибілізуючим. Воно, насамперед, починається з організації побуту хворого: режим, дієта. Хвора на скрофульоз дитина якомога більше повинна перебувати на свіжому повітрі.

Дієта - гіповуглеводна, гіпохлоридна, багата на жири, вітаміни. Хорошим десенсибілізуючим засобом є хлористий кальцій. У випадках тяжкого перебігу процесу з наявністю активного вогнища в організмі слід застосовувати стрептоміцини, ПАСК, фтивазид.

Велике значення має елімінація - усунення алергізуючих факторів, часто неспецифічних, наявних у побуті, які часто спричиняють рецидиви.

Серед засобів місцевого лікування ефективне застосування кортикостероїдів у вигляді крапель (максідекс, фармадекс, октан-дексазон) через кожні 2-3 години; при локалізації фліктен на рогівці, їх розпаді, при утворенні гнійної виразки необхідно застосовувати такі методи лікування, як і при виразковому кератиті.

Лікування повинне проводитися разом із фтизіатром і в основному протитуберкульозними препаратами (їх умовно ділять на І та ІІ ряди):

I ряд - тубазид, салюзид, ПАСК, ГІНК, стрептоміцин, рифадин та ін.

II ряд - циклосерин, етіонамід, канаміцин, тибон та ін.

Одночасно застосовують 2-3 препарати. Лікування повинне бути місцеве та загальне, обов'язково в поєднанні з вітамінами групи В, висококалорійною дієтою, з обмеженням вуглеводів та солей.

Крім антибіотиків, місцево призначають кортикостероїди, мідріатики короткої дії, саліцилати, сульфаніламідні препарати. Основний курс лікування триває 10-12 місяців і проводиться строго індивідуально, із контролем на пере- носимість ліків, на фоні загальної десенсибілізуючої терапії. Лікування в умовах стаціонару - 1-2 місяці, потім 2-4 місяці. Хворий лікується в спеціалізованому санаторії, а надалі спостерігається в протитуберкульозному диспансері.