Планова радянська система

1. Планова радянська система (М.О.Семашко, 1874-1949) декларує:

• формування системи протитуберкульозних закладів (туберкульозні кабінети, протитуберкульозні диспансери із стаціонарами та без стаціонарів, туберкульозні санаторії);

• виявлення хворих на туберкульоз, в основному активне (щорічна масова скринінгова туберкулінодіагностика дітям до 14 років; скринінгова флюорографія у віці з 15 років кожні два роки, а серед декретованих контингентів щороку), а також, як виняток, пасивне (за зверненням) та мікроскопія мазка;

• складну, деталізовану клінічну класифікацію туберкульозу;

• діагностику туберкульозу із застосуванням комплексу різних методів (бактеріологічних, рентгенологічних, ендоскопічних, імунологічних тощо);

• трьохетапне індивідуальне лікування хворих на туберкульоз (стаціонар, санаторій та амбулаторне доліковування) тривалістю 9-12 міс.

• профілактику туберкульозу, що включала: імунізацію вакциною БЦЖ до 30-річного віку, яка змінилася триразовою вакцинацією (5-й день життя, 7 та 14 річний вік); хіміопрофілактику, санітарну та соціальну профілактику;

• диспансеризацію хворих на туберкульоз та здорових, що одужали від туберкульозу чи інфікованих дітей.

2.1.2.