Ендогенні кератити.

Сифілітичний паренхіматозний кератит.

Етіологія і патогенез. Захворювання може бути вродженим і набутим. Найчастіше це прояв вродженого сифілісу, який інколи виникає через 2-3 покоління.

Клініка. Паренхіматозний кератит має 3 послідовні періоди.

1- й період - прогресивний, або період інфільтрації. Раптово в лімбі з'являється матове сірувате помутніння, яке складається з інфільтратів, розміщених у середніх і задніх шарах рогівки у вигляді окремих точок, рисок, штрихів. Деякі інфільтрати зливаються між собою, поступово помутніння досягає центру рогівки і нарешті вся рогівка стає матовою, але виразкуван- ня не розвивається. У міру збільшення інфільтрації з'являються світлобоязнь, блефароспазм, сльозотеча, біль. Процес поширюється на судинну оболонку, виникають іридоцикліт, змішана ін'єкція, різко знижуються зорові функції. Період інфільтрації триває близько 3-4 тижнів.

2- й період - васкуляризації. Починається з проростання судин у глибокі шари рогівки від лімба до центру у вигляді щіточок. Це надає рогівці вигляду несвіжого м'яса, а за великої кількості судин рогівка нагадує стиглу вишню. При цьому зір знижується. Цей період триває в середньому 6-8 тижнів.

3- й період - регресивний, або період розсмоктування. Триває 1-2 роки. Подразнення ока зменшується, розсмоктування інфільтратів починається від лімба і поступово просувається до центру в тій же послідовності, в якій відбувалося поширення запалення. Зменшується біль, світлобоязнь, ін'єкція ока. У міру розсмоктування помутнінь відновлюється зір. У тяжких випадках може залишитися центральне помутніння. Біомікроскопічно у віддалені терміни можна побачити порожні судини у вигляді тоненьких сірих ниточок, що свідчить про перенесений природний сифілітичний кератит, а також атрофічні ділянки райдужки, дисперсію пігменту, задні синехії та численні хоріоїдальні вогнища на очному дні. Рідко процес поширюється на склеру. При сифілітичному кератиті, як правило, процес розвивається на обох очах, проте частіше запалення на друге око переходить через тижні, місяці, а інколи й роки. Можуть бути рецидиви хвороби, але не раніше, ніж через рік.

Діагностика сифілітичного кератиту ґрунтується на позитивних специфічних серологічних реакціях: Вассермана, Нонне-Аппельта та ін., а також на 5 клінічних ознаках: 1) циклічність; 2) двобічний процес; 3) відсутність виразкування рогівки; 4) супутній ірит або іридоцикліт; 5) відновлення зору.

Лікування. Специфічна терапія вродженого сифілісу проводиться антибіотиками, а потім препаратами ртуті, срібла та ін. в умовах шкірно-венерологічного диспансеру. Місцеве лікування має спрямовуватися на блокування запалення, розсмоктування інфільтратів, інактивацію іриту та іридоцикліту. Це форсовані інстиляції антибіотиків, саліцилатів, вітамінів, цик- лофосфану, мідріатиків, розчинів діоніну в зростаючій концентрації, йодиду калію 2%. Сучасні методи лікування паренхіматозного кератиту передбачають застосування кортикостероїдів у вигляді очних крапель, суб- кон'юнктивальних і парабульбарних ін'єкцій. Корисні парафінові аплікації, УВЧ-терапія, електрофорез розсмоктувальних препаратів, а також тканинна терапія. Якщо після лікування залишаються стійкі помутніння, показана наскрізна кератопластика.