Гарячка папатачі

Синоніми: москітна гарячка, триденна гарячка, літній грип, москітка; лат.— Febrispapataci. Гостре гарячкове захворювання, яке супроводжується загальним нездужанням, болючістю очних яблук.

Актуальність. Природні осередки інфекції співпадають з ареа­лами проживання москітів Phlebotomus papataci — переносників збудника. Інфекція поширена у країнах Середземного моря, Серед­нього та Близького Сходу, Центральної та Південної Америки. Зареєстровані природні осередки у країнах Середньої Азії, Кав­казу, в Молдові. На території України гіриро'дні осередки були виявлені в Криму.

Етіологія. Збудник — вірус. Існує щонайменше два варіанти вірусу — сіцілійський та неаполітанський. У процесі сліпих паса­жів можна адаптувати вірус до мишей-сисунців. Інші тварини не сприйнятливі до збудника. Репродукція вірусу супроводжується цитопатичним ефектом у фібробластах курячих зародків, у пер­винних клітинах нирок мавп та ембріона людини. Вірус інактиву- ється спиртом, ефіром і всіма дезинфекційними розчинами.

Джерело збудника—хвора людина. Високу концентрацію ві­русу в крові виявляють в останній день інкубації (тривалість якої — 2—6 днів) та 1—2-й дні гарячкового періоду. Москіт, напившись крові хворого, при температурі навколишнього середовища 20 ^oC і вище уже через 7—10 днів може передавати збудник людині. Заражений москіт стає носієм збудника на все життя і передає його трансоваріально потомству. Інші види тварин не сприйнятли­ві, хоча вчені допускають вірусоносійство у собак і гризунів.

Механізм передачі. Заражений москіт при кровоссанні передає збудник людині. Оскільки найоптимальніша температура для роз­множення вірусу в організмі комара ЗО ⁰C, а така температура буває в літні місяці, захворюваність реєструється влітку.

Імунітет після перенесеної інфекції нетривалий. Неодноразове зараження зумовлює створення напруженого і тривалого імунітету.

Специфічна терапія не розроблена.

Специфічна профілактика. У нашій країні використовують жи­ву вакцину, яку вводять нашкірно за 1 міс до початку епідемічно-

го сезону. Слід зауважити, що вакцинопрофілактика не набула широкого визнання.

Протиепідемічні заходи включають знищення москітів у місцях їх виплоду — грунт поблизу житла людини, забруднений побуто­вими відходами, звалища сміття. Обробка приміщень інсектици­дами допомагає знищити москітів у них. Носіння спеціального одя­гу, обробка його репелентами, засітчування вікон, дверей суттєво зменшує ризик зараження. Хворого госпіталізують у палати, не­доступні для проникнення москітів. За таких умов хворий не ство­рює небезпеки для оточуючих.

Епідеміологічний нагляд. На кожний випадок захворювання до CEC надсилається термінове повідомлення. Осередок обстежуєть­ся епідеміологом. У населених пунктах проводять протимоскітні заходи.