РИКЕТСІОЗИ

Це самостійна група інфекцій, етіологічно пов’язана з рикетсія­ми. Збудники їх посідають місце між бактеріями та вірусами. З бактеріями рикетсії зближують відносно значні розміри, що до­зволяють бачити їх у звичайному світловому мікроскопі, але ри­кетсії розмножуються не на штучних поживних середовищах, а в клітинах організму або культурах клітин.

Виділяють три роди рикетсії: Rickettsia, Coxiella, Rochalimaea.

Класифікація рикетсіозів •

І. Група вошиво-блошиного висипного тифу.

1. Епідемічний, або вошивий, він же європейський, або «істо­ричний», висипний тиф.

2. Ендемічний, або щурячий, висипний тиф.

II. Група кліщової плямистої гарячки.

1. Плямиста гарячка Скалистих гір.

2. Бразілійський висипний тиф, або висипний тиф Сан-Пауло.

3. Марсельська, або середземноморська, гарячка.

4. Південно- і східноафриканський кліщовий тиф.

5. Кліщовий рикетсіоз, або кліщовий висипний тиф Північної Азії.

6. Північноавстралійський кліщовий висипний тиф.

7. Вісповидний, або* везикульозний, рикетсіоз.

IIL Група краснотьолкової кліщової гарячки (у японській транскрипції — група цуцугамуші).

1. Гарячка цуцугамуші, або японська річкова гарячка.

IV. Група пневмотропних рикетсіозів, або група Q-гарячка.

1. Q-гарячка.

V. Група пароксизмальних рикетсіозів.

1. Волинська, або траншейна, гарячка.

2. Кліщовий пароксизмальний рикетсіоз.

VI. Група рикетсіозів тварин.

1. Серцева водянка.

В. Д. Беляков, P. X. Яфаєв (1989) розподілили усі рикетсіози на дві групи: групу антропонозів (висипний тиф, волинська га­рячка), при яких теплокровним хазяїном є лише людина, а пере­носником — воша, та групу зоонозів, при яких теплокровний ха­зяїн— різні види тварин, а переносник — різні види кліщів, блохи.