Пухлина, або бластома

— це атипове новоутворення тканини, яке відрізняється від інших форм росту (регенерації, гіперплазії, проліферації, метаплазії) основними біологічними властивостями (див. нижче).

Область медицини, що вивчає причини, механізми розвитку і клінічні прояви пухлин, а також розробляє методи їх діагностики, профілактики і лікування називається онкологією.

Існування злоякісних новоутворів було відоме людству ще в глибокій давнині. Гіппократ та інші засновники древньої медицини виділяли пухлини серед інших захворювань. Новоутворення були знайдені в єгипетських мумій. Водночас до кінця ХIХ сторіччя пухлини вважали відносно рідкісним захворюванням. Протягом багатьох сторіч справжнім бичем людства були інфекційні хвороби. Значна поширеність інфекційних хвороб і висока смертність від них знижували середню тривалість життя населення. Так у ХVII сторіччі в країнах Європи вона не перевищувала 35 років. Оскільки злоякісні пухлини зустрічаються частіше в осіб пристаркуватого віку, природно, що поширеність пухлин була невеликою, багато людей просто «не доживали до свого раку». Крім того, недосконалість методів діагностики, відносна рідкість хірургічного лікування, відсутність розтинів не дозволяють навіть приблизно оцінити, в якому відсотку випадків «водянка», «жовтяниця» і подібні причини смерті були наслідком злоякісних пухлин. З кінця ХIХ сторіччя інфекційні хвороби перестають займати головне місце серед захворювань і причин смерті населення розвинених країн Європи і Америки. Їхнє місце поряд з серцево-судинними захворюваннями займають злоякісні пухлини. Проблеми онкології стають найважливішим завданням медичної науки.