Пухлини яєчка

Доброякісні пухлини яєчка трапляються рідко. Майже всі ново- утвори, що трапляються в яєчку, є злоякісними. Пухлини яєчка ста­новлять 3% усіх злоякісних новоутворень у чоловіків, найчастіше у віці 25—40 років.

На певному етапі розвитку пухлини може з'явитися водянка. Біль з'являється тільки при значному збільшенні яєчка або при про­ростанні пухлини в сім'яний канатик. Існує зв'язок клініки пухлини яєчка з особливостями гістологічної будови. Семіноми частіше до­сягають великих розмірів, не дають метастазів. При ембріональ­ному раку метастази з'являються раніше. Найчастіше уражаються легені. Пухлини яєчок можуть супроводжуватися гінекомастією, що пов'язано з гормональною активністю пухлини.

Причинами занедбаності пухлин яєчка є:

• пізнє звертання через невиправдану сором'язливість;

• недбале ставлення до свого здоров'я;

• невігластво стосовно елементарних медичних знань;

• через незначну демонстративність початкових симптомів (вони не турбують хворого).

Медичні працівники, у свою чергу, при звертання хворого з пі­дозрою на пухлину яєчка не повністю використовують усі необхідні

методи дослідження, що веде до хибного діагнозу, банального орхіту або орхепідедиміту. Така ситуація зумовлена ходом логічно­го мислення лікаря-уролога, який діагностував такі захворювання в поліклінічній практиці, а пухлини яєчка дуже рідко. Дається взна­ки відсутність онкологічної настороженості, що веде до хибного діагнозу і лікарської помилки.

Диференційну діагностику слід проводити з хронічними запаль­ними захворюваннями яєчка, гідроцеле, гематоцеле, перекрутом сім'яного канатика і защемленою грижою. Для уникнення помилки при діагностиці слід після ретельного аналізу скарг і анамнезу за­хворювання використати об'єктивні методи дослідження — ультра- сонографію, пункцію з цитологічним дослідженням пунктату, ви­значення пухлинних маркерів і т. д. Застосування цих додаткових, об'єктивних методів дослідження слід вважати обов'язковими, бо більшість хибних діагнозів ставлять лікарі в разі, коли тільки на основі анамнезу і зовнішніх проявів захворювання характер пато­логічного процесу не викликає сумнівів. Якщо застосована пункцій- на біопсія і цитологічне дослідження пунктату, небезпека помилки мала (за даними ВОНЦ/РОНЦ — Москва, на 1 124 цитологічних до­сліджень пунктатів пухлин яєчка помилка допустима лише у двох випадках, і то через недостатність матеріалу). Діагноз або підозра на пухлину уточнюються в стаціонарі, де основне завдання — вста­новлення стадії процесу за системою TNM. Ступінь поширення пер­винної пухлини оцінюється тільки після радикальної орхектомії, тобто рТ. Якщо операція не проводилась, констатують Тх. Однією з особливостей класифікації TNM для яєчка є врахування при визна­ченні стадії рівня пухлинних маркерів. Як маркери використовують рівень лактатдегідрогенази (ЛДГ), альфа-фетопротеїн (АФП), хо- ріонічний гонадотропін (ХГ).

До регіонарних лімфатичних вузлів відносять парааортальні, преаортальні, прекавальні, паракавальні, ретрокавальні, ретро- аортокавальні. Категорія N не залежить від локалізації регіонар- них метастазів. Згідно з прийнятою класифікацією, при раку яєчка немає IV стадії, що свідчить про відносну сприятливість прогнозу. Стадіювання ґрунтується на визначенні анатомічного поширення

хвороби і оцінці рівня сироваткових пухлинних маркерів (символ S). Визначення пухлинних маркерів у хворих із пухлинами яєчок має визначне значення у виявленні метастазів, певною мірою може свідчити про гістологічну будову пухлини.

Для уточнення розташування заочеревинних метастазів вико­ристовують комп'ютерну, магнітно-резонансну томографію, які є неінвазивними й абсолютно безпечними методами діагностики, що може бути застосована як в амбулаторії, так і в стаціонарі. Процент хибнонегативних і хибнопозитивних результатів, значно нищий, ніж при застосуванні більш інвазивних методів. Ці мето­ди мають високу чутливість. Кавографія також може дати цінну інформацію про заочеревинні метастази, але може бути також джерелом діагностичних помилок. Це ж можна сказати і про нижню лімфографію. Останні два вказані методи (кавографія, нижня лімфографія) є достатньо складними у виконанні і не бай­дужими для хворого, у той же час їхня інформативність є досить відносною.

Значний крок уперед у діагностиці заочеревинних метастазів зроблено з введенням комп'ютерної томографії. Для правильного планування післяопераційного (ад'ювантного) лікування потрібно знати гістологічну будову пухлини і стадію захворювання. Негермі- нативні пухлини після радикальної операції підлягають спостере­женню. Якщо видалена пухлина яєчка належить до гермінативних пухлин, слід з'ясувати, чи це семінома, чи несемінома. У випадку семіноми показана променева терапія і поліхіміотерапія, а при не- семіномах — лімфаденектомія і поліхіміотерапія. Порушення цього алгоритму слід вважати тактичною помилкою.

Спостереження 65. Хворий А. вступив у клініку з підозрою на пухлину правого яєчка. З анеамнезу відомо, що протягом 3-х міся­ців хворий лікувався амбулаторно з приводу хронічного орхепідіді- міту. При обстеженні в стаціонарі виявлено пухлину правого яєчка з метастазами в паракавальні лімфатичні вузли. Операція — ради­кальна орхектомія. Гістологічний висновок: ембріональний рак. Х-хіміотерапія. Спостереження.

10.