ЗЛОЯКІСНІ ПУХЛИНИ ГЛОТКИ

За частотою ураження глотки злоякісними пухлинами перше місце посідає рак, друге — тонзілярні пухлини. Рідко зустрічаються саркома та нейроектодермальні пухлини.

Всі ці новоутворення розвиваються частіш за все у носоглотці — 53%, рідше у ротоглотці — 30%, ще рідше в гортаноглотці — 17% спостережень.

Рак спостерігається переважно у віковій групі старше 40 років, тонзилярні пухлини розвиваються також у молодому і, навіть, ранньому дитячому віці.

242

Ю.Ь.Мітін. Оториноларингологія

Ю.В.Мітін. Оториноларингологія

243

У глотці частіше виникає ендофітна форма росту раку — горбкува­тий, щільний інфільтрат з виразками, рідше екзофітна форма — утво­рення на широкій основі, що має вигляд цвітної капусти. Зустрічається також змішана форма.

При локалізації пухлини у носоглотці до ранніх симптомів відносять­ся утруднення носового дихання, головний біль, шум у вухах, зниження слуху. При утворенні виразок на поверхні новоутворення з'являються слизово-кров'яністі або кров'яністо-гнійні виділення з носа.

Пізніше, якщо пухлина заповнює порожнину носоглотки, змінюється тембр голоса, з"являється закрита гугнявість.Симптоми ураження че­репних нервів свідчать про значну поширеність пухлинного процесу.

Для раку ротоглотки на ранніх етапах характерними є відчуття сто­роннього тіла, біль при ковтанні, що нерідко ірадіюєу вухо. У подальшо­му приєднуються симптоми, що обумовлені проростанням пухлини у жувальні м'язи, корінь язика, а також колатеральним набряком гортані. Розпад пухлини веде до кровохаркання. Поступово розвивається ка­хексія.

Рак гортаноглотки звичайно розвивається у грушовидному синусі, рідше на задній стінці та в позаперсневидній ділянці. На початку захво­рювання хворих турбує відчуття дискомфорту при ковтанні та періодич­не виникнення болів в горлі.

Рак глотки часто дає метастази в регіонарні лімфатичні вузли, що розташовані у защелепній ділянці та на шиї. Віддалені метастази ло­калізуються у кістках, легенях, печінці та інших органах.

Діагноз встановлюється на підставі анамнезу, даних фаринго- та ла­рингоскопії та рентгенологічного дослідження, біопсії.

Диференційний діагноз проводять з туберкульозом, сифілісом та склеромою.

Для туберкульоза характерною є вторинність процесу у глотці. Пер­винне вогнище звичайно локалізується в легенях. Утворюються вираз­ки туберкульозних інфільтратів, відмічається різкий біль при ковтанні.

Проявом третинного сифілісу є гума на задній стінці глотки — мало болісний, чітко обмежений, щільний інфільтрат, при його розпаді утво­рюється глибока виразка. Діагноз встановлюється на підставі серо­логічних досліджень.

Для склероми характерною є ендемічність (Беларусія, Західна Ук­раїна), повільний перебіг, утворення рубцевих інфільтратів у типових

місцях (вхід у порожнину носа, хоани, підскладковий простір), відсутність виразок та метастазів, позитивні серологічні реакції зі скле-ромним антигеном, типова гістологічна картина інфільтратів.

Лікування раку носоглотки є комплексним: опромінення та хіміоте­рапія. При раку ротоглотки та гортаноглотки основним методом ліку­вання є комбінований — променевий та хірургічний.