РОЗДІЛ 20. САНІТАРНО-ОСВІТНЯ РОБОТА В БОРОТЬБІ З ТУБЕРКУЛЬОЗОМ

В Україні за останнє десятиріччя санітарно-освітня робота з населенням погіршилася. До того ж, принципи санітарно-освітньої роботи, що були притаманні для тоталітарної радянської держави, дещо відрізняються від принципів санітарно-освітньої роботи демократичного суспільства.

1) санітарно-освітня робота повинна проводитися не тільки мережею спеціальних протитуберкульозних закладів, але й усіма без винятку лікувально- профілактичними закладами і центрами здоров’я (колишніми домами санітарної освіти) усіх адміністративних територій країни. До її проведення слід залучати викладачів навчальних закладів, вчителів, вихователів дитячих садків та ясел;

2) санітарно-освітня робота повинна забезпечити ознайомлення широких верств населення із заходами щодо профілактики та боротьби з туберкульозом як інфекційною хворобою, зокрема слід спрямовувати активну участь населення до своєчасного звернення за медичною допомогою при захворюваннях, які підозрілі на туберкульоз, сигналізації про випадки захворювання туберкульозом, дотримування заходів профілактики у вогнищах захворювання та інше;

3) при проведенні санітарно-освітньої пропаганди необхідно ознайомлювати населення з тими заходами, які проводяться згідно наказів МОЗ України № 26 від 14.02.1996 р. “Про удосконалення протитуберкульозної служби”, № 233 від 29.07.1996 року "Про затвердження інструкцій щодо надання медико-санітарної допомоги хворим на туберкульоз", постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 р. № 667 “Про Комплексні заходи боротьби з туберкульозом”, Указу Президента України від 11.05.2000 р. № 679/2000 “Про невідкладні заходи щодо боротьби з туберкульозом”, котрі забезпечують поліпшення медико-санітарного обслуговування та харчування хворих на туберкульоз.

Треба надати важливе політичне значення боротьбі з туберкульозом, тому що без базового фінансування та змін в політиці уряду нашої країни туберкульоз ніколи не перемогти.

20.1.