ТУБЕРКУЛЬОЗ У ДІТЕЙ, ЙОГО ПРОФІЛАКТИКА

Туберкульоз - інфекційне й заразне захворювання. Його спричиняє мікроб у формі палички, що її назвали бацилою Коха (за ім’ям німецького лікаря Роберта Коха, котрий 1882 року відкрив цей мікроб).

Тепер збудник туберкульозу називають мікобактерією туберкульозу. Є такі типи туберкульозу: людський, бичачий, пташиний. У людини захворювання викликає людський і бичачий типи.

Джерело зараження - хвора на туберкульоз людина.

Шляхи передачі мікобактерій туберкульозу такі: аерогенний, або інгаляційний, краплинний, або пилковий, аліментарний, контактний і внутрішньоутробний.

Аерогенний шлях зараження спостерігається у 90-95% випадків. При ерогенному шляху інфікування мікобактерії потрапляють у дихальні шляхи з краплинами слизу, харкотиння або пилом.

Аліментарний шлях зараження пов’язаний із вживанням харчових продуктів від тварин, хворих на туберкульоз, використанням інфікованої їжі, посуду, через молоко хворої матері.

Контактний шлях проникнення мікобактерій можливий у людей, які доглядають хворих тварин або працюють із зараженим матеріалом.

Внутрішньоутробне зараження туберкульозом зустрічається при генералізованих формах захворювання та пошкодженні плаценти під час пологів при аспірації новонароджених навколоплідних вод.

Особливості перебігу туберкульозу у дітей. У дитячому віці найчастіше розвиваються форми первинного туберкульозу (первинний туберкульозний комплекс, бронхоаденіт), який має свої характерні риси; 1) високу сенсибілізацію всіх тканин до мікобактерій туберкульозу; 2) схильність до генералізації процесу всіма шляхами, особливо гематогенним і лімфогенним; 3) майже пост ійне залучення в процес лімфатичної системи (лімфатичних вузлів, судин). 4 ) схильність до самостійного загоювання і сприятливого прогнозу; 5) залежність перебігу від віку: чим менша дитина, тим важча хвороба.

При первинному туберкульозі в клінічній картині переважають загальні явища. Дитина стає дратівливою, млявою, вередливою, швидко втомлюється, втрачає апетит, худне, починає відставати в фізичному розвитку. З’являється субфебрильна температура тіла. Розвивається локальний процес у будь-якому органі або діагносту­ється туберкульозна інтоксикація.

Вторинний туберкульоз виникає внаслідок реогенної реінфекції (загострення первинних вогнищ у легенях, плеврі, лімфатичних вузлах, рідше - в інших органах) і екзогенної супсрінфекції (вторинного проникнення в організм мікобактерій туберкульозу).

Тепер переважно спостерігається первинне інфікування без виражених ознак інтоксикації. Перехід негативної туберкулінової проби в позитивну визначають як туберкуліновий віраж.

Рання туберкульозна інтоксикація - це симптомокомплекс хворобливих розладів, зумовлених первинним зараженням організму мікобактеріями туберкульозу і супроводжуваних туберкуліновим віражем. Вона характеризується функціональними змінами і суб’єктивними порушеннями без визначеної локалізації процесу. У дітей раннього віку порушується фізичний розвиток, спостерігається також схильність до парантеральної диспепсії, субфебрильна температура тіла. У дошкільнят на перший план виступають зміна настрою, швидка стомлюваність, зниження апетиту, порушення сну. Субфебрильна температура може триматися від 2-3 тижнів до 3-6 міс. Спостерігаються параспсцифічні запальні процеси в легенях (пневмонія, бронхіт). Зрідка спостерігається клінічна картина повторних масок грипу. Є різні види вегетативних неврозів: розлитий, стійкий червоний дермографізм, головний біль, зниження пам’яті, уваги, підвищена збудливість з наступним пригніченням нервової системи, тахікардія, шум у ділянці серця.

Хронічна туберкульозна інтоксикація проявляється більш стійкими і вираженими загальними клінічними симптомами, синдромом функціональних розладів із залученням у процес всього організму через 1-1,5 року після віражу туберкулінових реакцій.

Основні ознаки хронічної туберкульозної інтоксикації такі:

1.

2. Виснаження і слабкий розвиток підшкірної основи, м’язів, кісток.

3. Довга, вузька, сплющена грудна клітка, яка при глибокому вдиху незначно розширюється.

4. Збільшення кількох груп периферичних лімфатичних вузлів. Ці вузли ущільнені, довгасті або веретеноподібні, іноді з’єднані між собою, рухомі.

5. Нервовість, підвищена збудливість, швидка стомлюваність, головний біль, поганий апетит, інколи запор.

6.Періодичне підвищення температури тіла.

7.Рецидивуючий кон’юнктивіт, блефарит.

8. Позитивна туберкулінова проба Манту. Папула з чіткими краями утримується 72 год. і більше. Пігментація і лущення зберігаються протягом кількох тижнів.

9.Виражена стійка дефіцитна анемія.

10. Відсутність рентгенологічних змін органів грудної клітки.

11. Частий контакт з туберкульозним хворим.

Розвитку туберкульозної інтоксикації передує пневмонія, плеврит, коклюш або грип. Можливе поєднання туберкульозу з ревматизмом, з дифузними захворюваннями сполучної тканини.

Первинний туберкульозний комплекс - форма первинного туберкульозу, яка часто зустрічається у дітей. Вогнище туберкульозного запалення в легені називають первинним афектом, що оточений зоною перифокального запалення. У поєднанні з лімфангоїтом і лімфаденітом первинне вогнище утворює первинний комплекс.

Клініка первинного комплексу і кінець хвороби різноманітні. Розвиваються симптоми туберкульозної інтоксикації, процес може відбуватися під маскою грипу, пневмонії, диспепсії та інших захворювань. Кашель і виділення харкотиння незначні. Псркуторно над ураженою ділянкою легені визначають притуплення, аускульта- тивно - ослаблення дихання, сухі та вологі хрипи. Підвищення температури тіла до 38-39°С через 2-3 тижні змінюєт ься тривалим субфсбри л ітетом.

В окремих випадках захворювання немає виразних клінічних проявів, перебіг його доброякісний.

Туберкульозний бронхоаденіт. Ураження внутрішньогрудних лімфатичних вузлів -- постійний супутник первинного туберкульозу у дітезі.

Клініка бронхоаденіту залежить від реактивності мікроорганізму, форми патологічного процесу і місця його локалізації.

Розрізняють такі форми бронхоаденіту: 1) інфільтративну (запальну) з рсакпівними перифокально-запальними змінами у корені легені; 2) пухлиноподібну з масивним ураженням вузлів; 3) форму прихованого бронхоаденіту без достовірних рентгенологічних змін.

У дітсіі раннього віку бронхоаденіт супроводжується симптомами стиснення органів середостіння; І) появою звучного бітонального кашлю (одночасно з грубим низьким тоном чути музикальний баритон); 2) коклюшоподібним кашлем; 3) розвитком розширеної венозної сітки на шкірі грудної клітки.

Туберкульозний бронхоаденіт може розвиватися непомітно, з невеликими порушеннями в стані дитини, тому його виявляють випадково під час профілактичної флюрографїї. У дітей дошкільного і раннього шкільного віку хвороба розвивається гостро, зі стійким підвищенням температури до 38-39^,!С. З'являються загальні симптоми: зміна поведінки, зниження апетиту, схуднення, блідість шкіри і слизових оболонок, підвищена пітливість уночі, швидка стомлюваність, дратівливість, емоційна лабільність та інші функціональні розлади.

Прогноз у дітсіі дошкільного та шкільного віку в основному сприятливий.

Туберкулінодіаі носійка використовується для раннього виявлення туберкульозу у дітей, диференціальною діаі позу і для профілактики туберкульозною захворювання. Тепер застосовують єдину внутрішньошкірну Туберкулінову пробу Манту. Для її проведення використовують вітчизняний сухий туберкулін.

Проба її Л/иніг призначається для відбору контингентів дітей, які підлягають ревакцинації проти туберкульозу, визначення інфікованеє ті або стану чутливості до туберкульозу для ранньої діагностики туберкульозу.

Туберкулін уводять у передню поверхню середньої третини передпліччя. Користуються лише індивідуальним стерильним шприцом (туберкуліновим) і голкою.

Реакція вважається негативною, якщо немає інфільтрату або він становить до 2 мм у діаметрі, сумнівною - при інфільтраті, який менший за 5 мм; позитивною - при вираженому інфільтраті (понад 5 мм у діаметрі). Гіперсргічна реакція (великий інфільтрат і гіперемія) може супроводжуватися лімфангоїтом і лімфаденітом, іноді загальною реакцією - нездужанням, головним болем, підвищенням температури тіла.

З метою раннього виявлення туберкульозу пробу Манту роблять дітям при досягненні ними 1 року і далі щороку (ліпше восени) незалежно від результату попереднього дослідження. Дітей до 12 міс, обстежують на туберкульоз за показаннями (наявність контакту або підозра на туберкульоз).

Дітям дошкільного віку з реакціями понад 10 мм, а також дітям молодших класів та підліткам з реакціями понад 15 мм проводять рентгенологічне обстеження легенів, якщо в них немає рубця від щеплення БЦЖ. Якщо такс щеплення зроблене вчасно, то контроль здійснюється в тому випадку, коли є підозра на інфекцію.

Батьки: зобов'язані знати результат перевірок на туберкулін та виконувати вказівки лікаря, якщо реакції виявилися позитивними.

Рентгенологічний кон і роль здійснюється за допомогою реї птсі юірафїї ді тям до 5-ти років та за допомогою рентгенофотографії учням і підліткам. Усім дітям, у котрих підшкірна реакція була позитивна, рентгенологічний контроль Проводиться обов’язково.

Протипоказаннями для проведення реакції Манту є захворювання шкіри, гострі та хронічні інфекційні захворювання в періоді загострення. включаючи період реконвалесценції (не менш як 2 міс. після зникнення клінічних симптомів), алергічний стан, епілепсія, ревматизм в активній фазі.

Не допускається проведення проби Манту в дитячих колективах під час карантину при інфекційних захворюваннях. Проба Манту передує ревакцинації проти різних інфекцій.

Профілактика туберкульозу має соціальний, санітарний і специфічний аспекти. Соціальна і санітарна профілактика включають загальнодержавні заходи спрямовані на підвищення життєвого рівня населення, забезпечення житловою площею і створення культурно- освітніх закладів, розвиток спорту, мережі санаторіїв, захист водоймищ і атмосфери від забруднення токсичними речовинами. Проводяться широкі загальнооздоровчі заходи в дитячих колективах і сім’ях, мета яких полягає у зміцненні імунної реактивності хворої дивини, поліпшешія її побутових умов, ізоляції від хворих на туберкульоз.

Профілактичні заходи включають раннє виявлення інфікованих і хворих дітей, оберігання їх від контактної додаткової інфекції, організацію диспансерного спостереження за хворими, які інфіковані туберкульозом, і контактними.

Специфічна профілактика туберкульозу полягає у проведенні специфічної вакцинації БЦЖ і хіміопрофілактики. Вакцинація БЦЖ здійснюється дітям на третій день в пологовому відділенні. Протипоказаннями до вакцинації є виражені клінічні симптоми родової травми, диспепсія, шкірні захворювання, отит, грип, пневмонія, різка жовтяниця, недоношеність з масою меншою за 2500 г. Вакцинація сприяє зниженню інфікованості, захворюваності дітей на туберкульоз, запобігає розвитку гострих інфільтративних і генералізованих форм.

Захворюваність на туберкульоз серед вакцинованих дітей у 8- 10 разів нижча, ніж серед нещеплених. В основі протитуберкульозної вакцинації набутий імунітет. Імунологічна перебудова організму внаслідок вакцинації БЦЖ супроводжується появою позитивної туберкулінової проби.

Ревакцинації підлягають усі клінічно здорові, неінфіковані діти у віці 7 і 14 років і вакциновані діти при відсугності поствакциналыюго рубчика. З мстою відбору дітей і підлітків для ревакцинації БЦЖ проводять пробу Манту.

При негативному результаті або інфільтраті не більше 4 мм у діаметрі здійснюють ревакцинацію. Проміжок між пробою і ревакцинацією повинен становити не менше 3 діб і не більше 2 тижнів. Інші профілактичні щеплення можна проводити з інтервалом у 2 міс. (до і після специфічної ревакцинації).

Протипоказаннями до ревакцинації є позитивна внутрішньошкірна проба Мані у (інфільтрат 5 мм. і більше), захворювання на туберкульоз, гострі та хронічні інфекційні процеси, включаючи період реконвалесценції, не менше 2 міс. після зникнення клінічних симптомів, шкірні захворювання, схильність до кровоточивості, ревматизм у гострій і підгострім фазах, бронхіальна астма та інші алергічні стани, спазмофілія, харчова ідіосинкразія, перенесений енцефаліт, менінгіт, епілепсія, гіпотрофія П-ІП ступеня.

Протягом 2 міс. дитина, вакцинована внаслідок туберкульозних контактів, повинна бути ізольована від хворих, що виділяють мікобактерії. Діт ям, які народилися від хворих на туберкульоз матерів, треба зробити вакцинацію з наступною ізоляцією їх на 3-12 міс.

Другим методом специфічної профілактики туберкульозу у дітей є Хіміопрофілактика — призначення туберкулостатичних препаратів здоровим дітям, щоб запобігти захворювання на туберкульоз. Вона не потрібна дітям безпосередньо після вакцинації.

Розрізняють первинну хіміопрофілактику (проводять у нсінфікованих раніше дітей з негативною туберкуліновою пробою); і вторинну (проводять у інфікованих дітей, але без клінічно- рентгенологічних проявів захворювання).

Хіміопрофілактики потребує такий контингент дітей; 1) усі контактні з хворими, які виділяють мікобактерії туберкульозу, - двомісячні курси 2 рази на рік (навесні і восени); 2) діти з віражем туберкулінових проб без явищ інтоксикації - щоденне одноразове вживання препаратів протягом 3 міс.; 3) діти з позитивними туберкуліновими реакціями, що перенесли кір, коклюш. - одноразовий прийом щодня протягом 2 міс.; 4) діти з гіперергічними реакціями на туберкулін (діаметр інфільтрату 17 мм і більше або везикулонекротична реакція при меншому розмірі інфільтрату при пробі Ман ту) - два хіміостатичні препарати (ізоніазид і етіонамід) протягом 3 міс., бажано в стаціонарних або в санаторних умовах.

Дітей з туберкулінопозитнвними реакціями направляють у туберкульозні санаторії.

Важливе значення в боротьбі з дитячим туберкульозом має санітарно-освітня робота, якою повинен керувати протитуберкульоз­ний диспансер спільно з дитячими поліклінічними відділеннями. Роботою з раннього виявлення й оздоровлення туберкульозних вогнищ, в яких проживають діти, керує педіатр-фтизіатр. Питання актуальності протитуберкульозних заходів, їхні конкретні завдання повинні знайти широке висвітлення в бесідах, лекціях, виступах по радіо, телебаченню, у пресі.

У профілактиці туберкульозу у дітей велике значення мають загальнооздоровчі заходи, спрямовані па підвищення імунної реактивності організму. Серед них провідна роль належить організації правильного режиму дня та харчування дитини, заня ття фізкультурою і спортом, загартовування.

1. Які особливості протікання туберкульозної інфекції у дітей?

2. З якою метою проводиться тубсркулінодіагностика?

3. Як проводиться специфічна профілактика туберкульозу у дітей?

У дошкільному закладі:

З медичної документації встановити наявність дітей в прикріп­леній групі з віражем туберкулінових проб. Розробити план специфічних і оздоровчих заходів для цих дітей.