ТУБЕРКУЛЬОЗ

Туберкульоз — хронічне інфекційне захворювання, збудником якого є мікобактерія туберкульозу. Захворювання викликається мікобак­теріями людського або коров'ячого типу.

Особливістю мікобактерій туберкульозу є їх висока стійкість до впли­ву хімічних та фізичних факторів: кислот, лугів, спиртів та ін.

В патогенезі туберкульозу значну роль грають шляхи зараження. Найчастіше вхідними воротами інфекції є дихальні шляхи (аерогенний шлях зараження); при цьому може мати місце як повітряно-краплинна, так і повітряно-пилова інфекція. Джерелом зараження, як правило, є хвора людина, що виділяє мікобактерії туберкульозу з харкотинням і слизом при кашлі, чханні і розмові. В розповсюдженні туберкульозної інфекції мають значення і тварини, що хворі на туберкульоз. В таких ви­падках зараження частіше відбувається через молочні продукти

|, (аліментарний шлях зараження). Можливий і контактний шлях: через

І шкіру, слизові оболонки. В рідких випадках встановлена можливість

1 трансплацентарного зараження.

' Різноманітність клінічних проявів при туберкульозі визначає не лише

І збудник. Вирішальну роль відіграють стан організму, його реактивність та

опірність, яка може знижуватись при несприятливих умовах праці і побу- j ту, різних захворюваннях: цукровому діабеті, виразковій хворобі шлунка,

захворюваннях, що потребують тривалого прийому глюкокортикоїдів.

В клінічній класифікації туберкульозу до групи II — туберкульоз ор­ганів дихання — входять підгрупи: туберкульоз верхніх дихальних шляхів, трахеї, бронхів. До цієї групи відноситься також туберкульоз порожнини рота і глотки.

; Звичайно ураження верхніх дихальних шляхів виникає як ускладнен-

ня активного первинного або вторинного туберкульозу легенів, най­частіше при хронічних фіброзно-кавернозних або гематогенно-дис- .

Гематогенний шлях ураження верхніх дихальних шляхів спос­терігається рідше: він може мати місце при міліарному, гематогенно-диссемінованому туберкульозі легенів, а також при загостренні поза-легеневих вогнищ туберкульозу. Лімфогенне зараження частіше всьо­го відмічається при туберкульозі трахеї, бронхів, особливо в дитячому віці при ураженні трахеобронхолегеневих лімфатичних вузлів.

Туберкульоз носа спостерігається відносно рідко, переважно в мо­лодому віці, частіше у жінок. Мікобактерії туберкульозу можуть потра­пити в ніс лімфатичним і кровоносним шляхами. В рідких випадках інфекція потрапляє через тріщини слизової оболонки носа.

Патоморфологічним субстратом є вузлик або туберкул — розміром з просяне зерно, білувато-сірого або жовтого кольору. Мікроскопічно він утворюється за рахунок скопичення дрібних, крупних, гігантських та епітеліоїдних клітин серед тонких сполучнотканинних волокон. Клітин­ний склад горбика в подальшому зазнаєтворожистого переродження. Скопичення таких туберкулів може утворювати інфільтрат в підслизовій тканині, котрий в своєму розвитку набуває характеру продуктивного або ексудативного процесу. Остання форма схильна до некрозу і утво­рення виразок.

Туберкульозна виразка являє собою поверхнево розташований де­фект слизової оболонки, дно якого вкрите грануляційною тканиною; при гіпореактивному стані організму він може стати більш глибоким з підритими краями. Іноді туберкульозний інфільтрат в його продуктивній

262

Ю.ВМітін. Оториноларингологія

Ю.ВМітін. Оториноларингологія

263

формі за виглядом нагадує пухлину. Такий інфільтрат називається ту-беркуломою.

Розрізняють такі клінічні форми при туберкульозі носа:

1) інфільтративна — дифузна чи обмежена;

2) виразкова — поверхнева та глибока з перихондритом та хондри­ том;

3)рубцева.

Найбільш часто туберкульозні ураження спостерігаються на сли­зовій оболонці передньої частини носової переділки і передньому кінці нижньої носової раковини, іноді на середній раковині і на дні носа.

Суб'єктивні симптоми в початковій стадії мало виражені, по мірі збільшення інфільтратів хворих турбує затруднення носового дихання. Після розпаду інфільтратів і утворення виразок з'являються виділення, які можуть бути слизово-гнійними або чисто гнійними, іноді забарвлені кров'ю. Кірки, що утворюються, утруднюють носове дихання і виклика­ють зуд в носі. Видалення кірок може викликати кровотечу і оголити ту­беркульозну виразку на слизовій оболонці. Може виникнути перфо­рація хрящевої тканини переділки носа,

Діагноз не викликає затруднень при наявності інших туберкульозних вогнищ. Його можна підтвердити за допомогою біопсії.