Виявлення хворих на туберкульоз центральної нервової системи та мозкових оболонок

У цих хворих практично не виявляються ранні патогномонічні ознаки цієї недуги. На початку захворювання особи мають невизначені скарги: загальна слабкість, втомлюваність, зниження працездатності, пітливість, головний біль, погіршення апетиту.

Серед факторів, що провокують розвиток туберкульозного менінгоенцефаліту є такі:

• грип у дорослих і дітей, гостра вірусна інфекція,

• переохолодження організму,

• гіперінсоляція,

• тривале і часте захворювання бронхолегеневої системи,

• травма головного та спинного мозку, як наслідок БЦЖ інфекції у дітей,

• травматичні пологи,

• невстановлені причини.

В сучасних умовах від 20 % до 40 % випадків туберкульозний менінгоенцефаліт може спричинятися внаслідок первинно-ізольованого ушкодження мозкових оболонок і центральної нервової системи. А тому не завжди можна простежити патогенетичний зв’язок туберкульозного менінгоенцефаліту з туберкульозом інших органів.

Клініку туберкульозного менінгоенцефаліту у дорослих та дітей можна умовно розподілити на три періоди:

продромальний або період передвісників тривалістю від 3 - 5 діб до 21 - 26 діб;

клініка ураження мозкових оболонок та черепних нервів:

клінічні прояви ураження тканини мозку (парези, паралічі або термінальні).

Слід вказати, що на початку захворювання є труднощі діагностики, оскільки менінгоенцефаліт може розвиватися на фоні гострого респіраторного захворювання, грипу, інших неспецифічних захворювань. При наростанні менінгеальних симптомів діагностують вірусний або гнійний менінгіт, в окремих випадках - ото генного характеру.

У випадках погіршення загального стану хворих, відсутності позитивного клінічного ефекту від застосування неспецифічної протизапальної терапії передбачають туберкульозну етіологію захворювання і пацієнтів

госпіталізують в спеціалізовані стаціонари.

Для установлення заключного діагнозу необхідно зробити слідуючи аналізи:

загальний аналіз крові і сечі;

рентгенографія грудної клітини;

проба Манту з 2 ТО;

комп’ютерна томографія головного мозку;

імуноферментний аналіз ліквору з визначенням антитіл до МБТ.

На користь туберкульозного менінгіту вказує і фтизіатричний анамнез, поступовий початок хвороби, головний біль, на який не впливають звичайні анальгетики. На цьому тлі приєднується менінгеальна симптоматика (нудота, блювання, не пов’язане із прийманням їжі, загальмованість). Проте ригідність потиличних м’язів і симптом Керніга безсумнівно вказують на менінгіт будь- якої етіології, тому вагомою інформативністю характеризуються дослідження спинномозкової рідини. Поперекову пункцію необхідно проводити навіть при незначній підозрі на туберкульозний менінгоенцефаліт, не чекаючи повного розвитку менінгеального синдрому. Цей аналіз слід повторювати через кожні 7 - 10 діб.

Основні характерні зміни спинномозкової рідини при ліквородіагностиці: збільшення кількості білка, цитоз, випадіння плівки в лікворі, який стоїть впродовж 24 годин на холоді, але не на морозі, зниження концентрації глюкози, зниження концентрації хлоридів, зростання кількості молочної кислоти, збільшення загального змінного азоту.

Швидке (до 7-9 діб) виявлення туберкульозного менінгіту і його своєчасне та адекватне лікування є запорукою успіху та рятує життя хворим. Навпаки, запізніле діагностування цієї недуги (впродовж 21 доби і більше) веде до летальності хворих або їх глибокої інвалідизації з повною втратою зору і паралічами.

4.2.3.