Лікування хворих на туберкульоз мозкових оболонок і центральної нервової системи

Лікування хворих на туберкульоз мозкових оболонок і центральної нервової системи. Антимікобактеріальне лікування хворих на туберкульоз мозкових оболонок і центральної нервової системи здійснюється в основному за схемами 1 категорії, причому тривалість лікування продовжують до 9 міс.

Лїкування туберкульозу мозкових оболонок, або туберкульозного менінгіту, проводиться в стаціонарі до ліквідації клінічних симптомів i санації спинномозкової рідини, але не менше 5 місяців. В цей час хворому вводять в максимальних добових дозах комбінації ізоніазиду, рифампіцину, стрептоміцину, піразинаміду, етамбутолу. В ранніх стадіях захворювання (протягом 1-2 міс.) доцільне використання кортикостероїдів для запобігання злиплого арахноїдиту та пов’язаних з ним ускладнень. Перевага надається внутрішньовенному призначенню антимікобактеріальних препаратів, особливо при важкому перебігу захворювання, коли також додається кортикостероїдна терапія (преднізолон 60 мг/добу щодня протягом 1-4 тижнів, потім знизити дозу за кілька тижнів.

Стежать за обміном води та солей, кислотно-лужним балансом і проводять їх корекцію за загальновідомими принципами. Для зменшення набряку головного мозку і гідроцефалії хворим призначають дегідратаційну терапію (лазікс, гіпотіазид, манітол, фурасемід). Використовують вітаміни Ві та В6 в ін’єкціях. Вирішальне значення мають перші 60 діб захворювання.

Контрольні дослідження ліквору проводять часто (кожні 15 днів), що дозволяє визначити динаміку процесу і при найменших погіршеннях складу ліквору або загального стану хворого слід призначити повторний курс лікування.

Після стаціонарного лікування хворого направляють в місцевий санаторій, де продовжують хіміотерапію трьома-двома протитуберкульозними препаратами із обов’язковим застосуванням ізоніазиду не менше чотирьох місяців.

До застосування в медичній практиці антимікобактеріальної хіміотерапії туберкульозний менінгоенцефаліт майже завжди закінчувався смертельно з перебігом хвороби в середньому 2 - 3 тижні, тоді як середній термін перебігу не лікованого туберкульозу легень - біля 2,5 років при загальній смертності близько 60,0 %.

Успіх лікування залежить від багатьох факторів. Найбільше значення мають терміни початку лікування та вік хворого. При рано початому та адекватному лікуванні досягається повна ліквідація змін в оболонках і речовині мозку та відновлення їх нормальної морфологічної структури без виражених залишкових змін. Велике значення має стан хворого на початок лікування, наприклад, порушення свідомості погіршує прогноз. При затримках у діагностиці та у дітей віком до 2 років навіть при рано початому лікуванні прогноз поганий. Інколи виникають ускладнення (епілептичні напади, гідроцефалія, порушення зору та слуху, парези кінцівок, нейроендокринні розлади). Можливість пізніх рецидивів потребує тривалого спостереження за хворими, у яких настало клінічне видужання.

В гострому періоді туберкульозного менінгіту хворі можуть бути тимчасово до 10 міс. непрацездатними. При поверненні до трудової діяльності рекомендується праця з неповним навантаженням та неповний робочий день. Через 2 - 3 роки хворі визнаються обмежено працездатними або у них повністю відновлюється працездатність, але їм протипоказана важка фізична праця, робота в гарячих цехах.

Лікування туберкульоми головного мозку проводять антимікобактеріальними препаратами (рифампіцин, ізоніазид, стрептоміцин, етамбутол, піразинамід та інші) у загальновідомих дозах за схемою 1 категорії. При неможливості верифікувати діагноз, наявності вираженої вогнищевої неврологічної симптоматики, сприятливої локалізації туберкульоми, неефективної антимікобактеріальної терапії проводять нейрохірургічне лікування - видалення туберкульоми. Останню видаляють цілком, “вилущуючи” її в межах здорової мозкової тканини.

До оперативного втручання застосовують дегідратаційну терапію, проводять корекцію обмінних процесів, функції внутрішніх органів і систем. У післяопераційному періоді продовжують специфічне протитуберкульозне лікування за схемою категорії 1, дегідратаційну терапію діуретиками (манітол, лазікс, фурасемід), проводять загально-зміцнювальне і санаторно-курортне лікування.

Прогноз серйозний. У занедбаних випадках зміни з боку нервової системи незворотні.

Лікування уражень спинного мозку при туберкульозному спондиліті

залежить від домінування тієї чи іншої симптоматики. Основне лікування спрямовується на проведення антимікобактеріальної терапії за схемою категорії 1. У разі потреби проводять хірургічні втручання при туберкульозному спондиліті.

Для попередження набряку спинного мозку застосовують сечогінні препарати (фуросемід, манніт), призначають полівітаміни, ноотропні препарати (пірацетам, аміналон), церебролізин. У реабілітаційному періоді широко застосовують масаж, ЛФК.