Виявлення хворих на туберкульоз сечостатевих органів

Для виявлення туберкульозу сечостатевих органів основної уваги потребують хворі з такими симптомами:

хворі із скаргами на болі внизу живота та болі в поперековій ділянці; порушення менструального циклу, яке лікувалось неефективно протягом

року;

безпліддя, яке лікувалось неефективно протягом 2-х років;

хворі, які мають виділення із сечостатевих органів;

жінки з хронічними запальними процесами, які не піддаються лікуванню (не пов’язані з ускладненнями після пологів, абортів чи перенесеної гонореї;

запальні процеси, які загострюються після фізіотерапії чи теплових процедур через 3 роки після неефективного лікування;

хворі, які в анамнезі мають перенесений туберкульоз будь-якої локалізації, плеврит, лімфаденіт, часті пневмонії, контакт з людьми хворими на туберкульоз, менструація, яка наступила дуже пізно.

В умовах лікувально-профілактичного закладу необхідно провести мінімум клінічних обстежень при направленні в протитуберкульозний диспансер:

мазок і посів менструальної крові на мікобактерії туберкульозу; аналіз виділень (мазок, посів) із статевих органів на мікобактерії туберкульозу;

цитологія мазка виділень; гістологічні дані зіскобу; загальний аналіз крові, сечі; рентгенограму органів грудної порожнини;

оперовані хворі з гістологічним висновком і скельцями мікропрепаратів органу, який був видалений;

аналіз виділень (мазок, посів) із статевих органів на трихомонади, гонорею, неспецифічну флору;

УЗД органів малого тазу, з застосуванням вагінального датчика; гістероальпінгографія при обстеженні з приводу безпліддя; туберкулінова проба Манту з 2 ТО.

Фахівці загально-лікувального профілю, як правило, на відміну від акушерсько-гінекологічного анамнезу незадовільно вивчають соматичний та фтизіатричний анамнез з своїх хворих.

Туберкульоз жіночих статевих органів може бути гострим, підгострим і хронічним, обмеженим і розповсюдженим.

Отже, ймовірними ознаками туберкульозу жіночих статевих органів є наявність анамнезу активного туберкульозу, або метатуберкульозних змін на флюорограмах грудної клітини, позитивні або гіперергічні туберкулінові проби, наявність рубцевих змін у малому тазі, особливо в області придатків матки, що виявляються при мануальному гінекологічному обстеженні.

Туберкульоз сечостатевої системи (туберкульоз нирок, сечоводів, сечового міхура, чоловічих статевих органів) частіше всього виникає після перенесеного туберкульозу легень чи під час захворювання на туберкульоз інших локалізацій. Захворювання може мати перебіг торпідного характеру або бути непомітним. Характерно, що деякі хворі знаходяться на тривалому лікуванні й на диспансерному обліку в поліклініці з приводу так званого хронічного пієлонефриту, циститу, сечокам’яної хвороби, приступів ниркової

коліки, гематурії не виясненого генезу, гіпертонічної хвороби в молодому віці. При звертанні до лікаря спостерігаються такі загальні симптоми: недомагання, загальна слабкість, погіршення самопочуття; періодичне підвищення температури тіла; підвищення артеріального тиску.

Місцеві симптоми:

біль у попередній ділянці у спокої або при фізичному навантаженні;

часте й болюче сечовипускання;

кров’яниста сеча;

приступи ниркової коліки;

зміна осадку сечі.

На обстеження в протитуберкульозний диспансер до фтизіоуролога повинні направлятися такі хворі:

хворі, які стоять на обліку в протитуберкульозному диспансері з приводу інших локалізацій туберкульозу;

хворі, які лікуються в уролога без результату з приводу хронічних неспецифічних захворювань більше 2-х років;

хворі, які довгий час страждають соматичними захворюваннями (загальна інтоксикація, поперековий радикуліт) і лікувались багатьма фахівцями безрезультатно в продовж 3 - 5 років;

особи з гіперергічними реакціями Манту в поєднанні з патологією в аналізі сечі;

робітники тваринницьких ферм, які пред’являють урологічні жалоби, що мають зміни в аналізі сечі.

При направленні до фтизіоуролога в умовах лікувально-профілактичних закладів необхідно зробити такі аналізи: загальний аналіз крові, сечі; аналіз сечі по Нечипоренко; проба Реберга (ниркова проба); посів сечі на неспецифічну мікрофлору; посів сечі на мікобактерії туберкульозу трьохразовий; рентгенограма легенів;

аналіз секрету передміхурової залози, в тому числі й на мікобактерії туберкульозу;

інструментальне рентгенівське обстеження органів сечостатевої системи (проводиться в стаціонарі фтизіоурологами);

ультразвукове обстеження (УЗО) органів сечостатевої системи (доцільно повторити через 5 - 10 хвилин після споживання фурасеміда); радіоізотопна рентгенографія; екстреторна урографія;

цистоскопія (проводиться як урологами загальнопрофільних поліклінік, так і фтизіоурологами; при цьому обов’язково слід здійснювати забір матеріалу для цитологічного й мікробіологічного обстеження.

Слід вважати, що туберкульоз сечовивідної системи може поєднуватися із специфічним ураженням статевої системи у чоловіків, зокрема із туберкульозним епідідімітом, орхітом, простатитом. Неабияке значення в діагностиці туберкульозного простатиту має проведення аналізу секрету передміхурової залози, в тому числі й на МБТ. Таким чином, тільки комплексне обстеження дозволяє підвищити ефективність діагностики туберкульозу сечостатевої системи.

4.2.2.3.