Виявлення хворих на туберкульоз очей

Пізня діагностика туберкульозу очей може закінчитися для хворого втратою зору. В цій галузі спостерігається гіподіагностика. Про це вказує той факт, що в адміністративних територіях України, в яких немає фтизіоокуліста, захворюваність туберкульозом очей в 2,5 рази менша, аніж на територіях де працює фтизіоофтальмолог.

Якщо хворі з увеїтом, кератоувеїтом протягом 3 - 4-х тижнів безуспішно лікувалися антибактеріальними та кортикостероїдними препаратами, то слід подумати про туберкульозний увеїт.

Діагностичну туберкулінову пробу таким хворим треба проводити з поступовим нарощуванням дози туберкуліну до 50 ТО, причому щоразу оцінювати вогнищеву реакцію в ураженому оці. З цих міркувань це дослідження повинен проводити фтизіоокуліст.

Проводячи диференціальну діагностику туберкульозу очей, слід враховувати можливість у хворого сифілісу, бруцельозу, саркоїдозу, ревматизму, токсоплазмозу, вірусних інфекцій.

Окуліст загального профілю повинен запідозрити туберкульозний процес при наявності сальних преципітатів, гранульом на райдужці, вогнищ ураження судинної оболонки.

На консультацію до фтизіоокуліста направляються такі хворі: всі особи, які мали контакт з хворими на активний туберкульоз; хворі з гіперергічною реакцією Манту чи віражем туберкулінової проби; хворі, які часто страждають пневмонією, цукровим діабетом; хворі з запальними змінами очей, які лікувалися звичайними методами більше двох місяців без ефекту;

хворі з специфічною офтальмологічною картиною (великі сальні преципітати, ексудат в передній камері ока, формування грубих задніх синехій, гоніосінехій, глибокі інфільтрати роговиці з великою зоною перифокального запалення, глибока васкуляризація, при кератитах);

хворі з хоріоретинітами з характерною перипапілярною і екваторіальною локалізацією вогнищ в зоні розповсюдження задніх коротких війних артерій чи кінцевих капілярів цих судин, вогнища не зливаються.

При направленні до фтизіоокуліста треба зробити такі дослідження:

рентгенограма органів грудної порожнини;

загальний аналіз крові й сечі;

фтизіатричний анамнез;

витяг про минуле лікування хворого;

реакція Васермана;

ревматологічні проби.

Такий підхід, на наш погляд, може суттєво зменшити частоту діагностичних помилок при туберкульозі очей.

4.2.2.6.