ромбоемболія легеневої артерії

Невідкладна допомога при цій патології включає лікування гострої серцевої недостатності: сечогінні препарати — лазікс внутрішньовенно 4,0— 8,0 мл 1 % розчину, при вираженій задишці — внутрішньовенно 1 мл 2 % розчину промедолу, оксигенотерапія.

При зниженні артеріального тиску показане введення 2,0—4,0 мл кордіаміну підшкірно, або внутрішньовенно.

При больовому синдромі рекомендується введення 2 мл 50 % розчину анальгіну з 1 мл 2,5 % розчину піпольфена внутрішньовенно, 1 мл 2 % розчину промедолу внутрішньом’язово чи внутрішньовенно, або 1,0—2,0 мл 0,25 % розчину дроперидолу в 20,0 мл 40 % розчину глюкози внутрішньовенно.

Необхідно негайно (при відсутності протипоказань) почати уведення фібринолітичних засобів і антикоагулянтів прямої дії. Уводять 80000—100000 ОД фібринолізину в 250,0 мл ізотонічного розчину хлориду натрію внутрішньовенно крапельно з додаванням у цей розчин 15000 ОД гепарину. Замість фібринолізину можливе введення до 1500000—2000000 ОД/добу стрептокінази (препарат вводять внутрішньовенно крапельно довгостроково) або стрептодекази в дозі 3000000—6000000 ФО, розведеної в 20,0—40,0 мл ізотонічного розчину натрію хлориду, що вводять струмінно внутрішньовенно повільно (спочатку 300000 ФО, через півгодини дозу, що залишилася).

Поява кровохаркання при тромбоемболії легеневої артерії не є протипоказанням до призначення гепарину чи фібринолітичних препаратів.

Якщо больовий синдром при емболії легеневої артерії поєднується з колапсом, то внутрішньовенно вводять симпатоміметики — норадреналін (1,0—2,0 мл 0,2 % розчину розводять у 0,5 л 5,0 % розчину глюкози і вводять зі швидкістю 5,0—7,0 мл за 1 хв., вимірюючи кожні 2—5 хв. артеріальний тиск) або мезатон (0,5—1,0 мл розчину повільно), кортикостероїди (60,0—90,0 мг преднізолону або 100,0—150,0 мг гідрокортизону).

Якщо є можливість, то удаються до хірургічного видалення тромба із стовбура легеневої артерії.