Парагрип собак

Парагрип собак - гостре вірусне захворювання, що характери­зується ураженням верхніх дихальних шляхів собак, високою захво­рюваністю, але низькою смертністю й часто зустрічається серед тва­рин, яких утримують групами, наприклад, у вольєрах розплідників, притулках або готелях.

Збудник - вірус парагрипу собак (Canine parainfluenza virus). (CPIV) відноситься до родини Paramyxoviridae, підродини Paramyxovirinae, роду Rubulavirus. Рід Rubulavirus включає також віру­си паротиту, парагрипу людини II і IV типів, парагрипу мавп (SV5 і SV41), рубулавірус свиней («вірус блакитного ока») і параміксовіруси птахів. Вірус парагрипу- один з основних чинників гострих респіра­торних захворювань або «кашлю псарень» у собак (Фото 7).

Вперше параміксовірус був виділений від собак з ознаками ура­жень дихальних шляхів у США в 1967 році. Пізніше вірус був ізольо­ваний і ідентифікований під час епізоотії респіраторних захворювань у багатьох країнах світу.

Епізоотологічні дані. У природних умовах вірус парагрипу вра­жає собак у віці 2-х тижнів і старше. Виділення вірусу від інших тва­рин родини собачих не описано, однак серологічними дослідження­ми виявляють наявність антитіл до CPIV у сірих і червоних лисиць, а також койотів.

Джерелом збудника є клінічно хворі тварини, носії та реконваліс- центи, які виділяють збудник із повітрям при диханні, кашлі, з мокро­тами. Зараження відбувається аерогенно та під час прямого контакту. Часто перезараження відбувається на виставках чи змаганнях; стре­сова ситуація (зміна власника, транспортування) є провокуючим чин­ником, що запускає механізм ослаблення імунітету. Проникнення віру­су парагрипу в організм сприйнятливих тварин відбувається через слизові оболонки дихальних шляхів

Патогенез. Вірус реплікується в епітеліальних клітинах носової порожнини, гортані, трахеї і бронхів й регіонарних лімфатичних вуз­лах.

Клінічні ознаки. Інкубаційний період становить від 2 до 30 діб. У хворих собак відзначають серозні виділення з носової порожнини й очей, може спостерігатися невелике підвищення температури до 40­40,5 °С на 2- 3-й день після зараження, що триває 1-2 дня (Фото 8). Розвивається тонзиліт і фарингіт.

За інфікування лише параміксовірусом захворювання протікає доброякісно і закінчується одужанням через 1-2 тижні.

Основними клінічними проявами у собак є кашель, серозний риніт, тонзиліт. Апетит і спрага збережені. Можуть відзначатися позиви на блювоту. Основною клінічною ознакою парагрипу є сухий, грубий ка­шель, напади якого виникають у разі фізичного навантаження. Напа­ди кашлю легко провокуються пальпацією трахеї.

Але найчастіше парагрип собак - це початок асоціативної дії з іншими вірусними чи бактеріальними патогенами: герпесвірусом, мікоплазмами, реовірусом I типу, бордетелами, вірусом чуми м’ясо­їдних, аденовірусами. Тому клінічні ознаки залежать від дії асоціатив­ної мікрофлори, а вірус парагрипу виконує лише роль руйнівника при­родних бар’єрів організму собаки.

Діагностика. «Вольєрний кашель» є етіологічно неоднорідним комплексом первинних вірусних і вторинних бактеріальних інфекцій верхніх дихальних шляхів. Поставити діагноз «парагрип» на підставі клінічної картини важко, тому що даний симптомокомплекс, окрім вірусу парагрипу, викликають безліч збудників: Bordetella bronchiseptica, аденовірус собак (І і ІІ типу), герпесвірус та реовірус собак. Для виділення вірусу із умісту носової порожнини, ротоглотки й трахеї використовують ПЛР-діагностику. За важкого перебігу зах­ворювання необхідно виключити чуму м’ясоїдних, паразитарний бронхіт, алергійний бронхіт, коллапс трахеї, пневмонію, хронічну сер­цеву недостатність.

Лікування. Оскільки багато клінічних проявів є результатом вто­ринних бактеріальних інфекцій, призначають антибіотики широкого спектру дії з урахуванням чутливості виявленої флори, імуностиму- лятори, вітаміни, іноді показані відхаркувальні й муколітичні засоби. Гарний ефект отримано при застосуванні імуномодуляторів, препа­ратів гомеопатичної терапії.

Профілактика. Для специфічної профілактики парагрипу собак пропонується широкий вибір вакцин: Біокан DHPPi («Біовета», Чехія) Дурамун MAX 5-CvK∕4L (США) Вангард Плюс 5/L DHPPi+RL (Нідер­ланди), Еурікан DHPPi2+ RL (Франція), Каніген DHA2PPi∖RL (Фран­ція). Перше щеплення цуценят рекомендують проводити у віці 1,5-2 міс, ревакцинація через два тижні. Стійкий імунітет формується через 14 днів після ревакцинації і триває до року. Для підтримання імуніте­ту рекомендується щорічна ревакцинація.

Ефективною є жива суха вакцина «Нобівак KC» проти бордетелі- озу і парагрипу собак. Щеплення проводять цуценятам, починаючи з

2- тижневого віку. Вакцинують тварин одноразово інтраназально (фото 9) у дозі 0,4 мл, ревакцинують один раз на рік.

Через три доби вакцина індукує імунну відповідь до бордетеліозу і парагрипу собак, що зберігається близько 12 місяців. Усіх сприйнятливих тварин, які утримуються в одному приміщенні, щеплюють одночасно.

При застосуванні вакцини у деяких цуценят до місячного віку після вакцинації можливі незначні виділення з очей і носової порожнини впродовж чотирьох тижнів.

Парентеральне введення вакцини захищає собак від хвороби, але не від інфікування. При експериментальному зараженні таких собак вірулентними штамами вірусу парагрипу не спостерігається ніяких змін у функціональному стані заражених тварин, але вірус виділяється з носоглоткових мазків. Однак час виділення вірусу скорочується до

3- 5 днів (у контрольних - більше 10 днів). Інтраназальне введення вакцини дозволяє захистити собак так само і від інфікування, мабуть, за рахунок секреторних IgA, що виділяються епітеліальними клітинами респіраторного тракту.

1.2.