Парагрип
Гостре інфекційне захворювання, яке супроводжується гарячковою реакцією й ураженням слизових оболонок верхніх дихальних шляхів. '
Актуальність. Епідемічні спалахи реєстрували у США, Канаді, Японії та багатьох країнах Європи.
У колишньому CPCP пара- грипозну інфекцію діагностували майже в усіх республіках. В Україні виникали як спорадичні захворювання, так і спалахи, переважно у дитячих колективах.Статистичні дані щодо частоти парагрипозної інфекції відсутні, оскільки офіційна реєстрація їх не є обов’язковою. Часто парагрип діагностується як грип, гострий катар, ангіна. За даними вітчизняних учених, серед гострих респіраторних захворювань па- рагрипозна інфекція становить 12—18 %.
Етіологія. Є чотири типи парагрипозного вірусу: ПГ-1, ПГ-2, ПГ-3, ПГ-4. Усі вони належать до родини Paramyxoviridae роду Paramyxovirus. Віруси парагрипу, виділені від людини, не патогенні для більшості лабораторних тварин, частково патогенні лише для білих щурів. Репродукція вірусів у первинних культурах клітин нирок ембріонів людей, собак, телят, свиней, кроликів, мавп та ряду лабораторних ліній супроводжується цитопатичним ефектом. Курячі зародки практично не чутливі до парагрипозних вірусів.
Усі чотири типи вірусу швидко руйнуються під впливом тепла і прямих сонячних променів. При температурі ÷56 0C вони інакти- вуються протягом 15 хв, а при кімнатній температурі — протягом 5 днів. Швидко руйнуються у кислому середовищі, а також у розчинах формаліну, хлорвмісних дезинфектантів.
Джерело збудника — хвора людина. Виділення вірусу відбувається в останні дні інкубації, тривалість якої — 2—6 днів.
У зв’язку з розвитком запальних процесів і виникненням експіраторних актів у перші дні захворювання в повітря викидається величезна кількість збудника. На 4—5-й день хворий уже не становить небезпеки для оточуючих його людей.
Дослідження щодо виявлення здорових носіїв збудника не дали результатів. Віруси парагрипу, вйділені від хворих людей, близькі, але не тотожні з вірусами, виділеними від гризунів, мавп, деяких сільськогосподарських тварин. Довести етіологічну роль парагрипозних вірусів тварин у захворюванні людей поки не вдалося.Механізм передачі збудника — крапельний. Вірус, розмножуючись в епітелії слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, потрапляє у слину. При експіраторних актах збудник потрапляє у повітря, а потім уражує сприйнятливих оточуючих людей. Оскільки збудник виживає в умовах кімнатної температури до 5 днів, він може передаватися через забруднені вірусом рушники, предмети побуту.
Імунітет. Після перенесеної інфекції в організмі розвивається несприйнятливість подвійного характеру. У крові відбувається накопичення специфічних антитіл, які зберігаються протягом 1 року. Поряд з цим доведено, що захворювання, етіологічно пов’язані з вірусом ПГ-3, можливі навіть при титрах антитіл від 1 : 20 до 1 : 80. Тому деякі дослідники надають великого захисного значення секреторним антитілам, які містяться на слизовій оболонці верхніх дихальних шляхів.
Специфічна терапія ще не розроблена. Можна призначити лейкоцитарний інтерферон, який пригнічує репродукцію будь-яких, у тому числі й парагрипозних, вірусів.
Специфічна профілактика. Опубліковані наукові праці стосовно розробки живої вакцини з аттенуйованих штамів. Виготовлено інактивовану сплітвакцину, до якої поряд з антигенами вірусів грипу включено антиген вірусу парагрипу. Результати епідеміологічних досліджень свідчать про значну профілактичну цінність цих вакцин.
Протиепідемічні заходи включають раннє виявлення хворих та ізоляцію їх у домашніх умовах, бажано в окремій кімнаті. Госпіталізації підлягають хворі з важким клінічним перебігом. Рушники, посуд, що ними користується хворий, необхідно кип’ятити. Особи, які доглядають за хворим, повинні закривати рота і носа марлевими масками. У приміщенні, де перебуває хворий, слід проводити поточну дезинфекцію, вологе прибирання з використанням хлорвмісних дезинфектантів.
Епідеміологічний нагляд включає організацію лабораторної діагностики з метою раннього виявлений захворювання і здійснення відповідних заходів. Особливо це стосується підприємств, де технологічний процес пов’язаний з використанням токсичних речовин, оскільки люди, в організм яких потрапили навіть мінімальні
кількості цих речовин, більш сприйнятливі до вірусів парагрипу, до того ж інфекція у них часто супроводжується розвитком уражень, які нагадують круп. Можуть виникати спалахи подібних захворювань, які на перших порах кваліфікуються як спалахи дифтерії. Лабораторні дослідження легко диференціюють парагрип від дифтерії.
Еще по теме Парагрип:
- ІНШІ ГОСТРІ РЕСПІРАТОРНІ ВІРУСНІ інфекції
- ГОСТРИЙ БРОНХІТ
- Глава 2. Етіологія
- Клінічна класифікація гострого ларинготрахеїта у дітей, розроблена професором Ю.В.Мітіним
- ГОСТРИЙ ЛАРИНГІТ (LARINGITIS ACUTA)
- Глава 4. Класифікація
- Атибактеріальна та протигрибкова терапія в педіатрії: Навчально-практичний посібник 11 видання / За ред. проф. В.В. Бережного. - Хмельницький,2016. - 416 с., 2016
- ТЕМА № 31 ГЕНЕРАЛИЗОВАННЫЕ ПОСЛЕРОДОВЫЕ ИНФЕКЦИОННЫЕ ЗАБОЛЕВАНИЯ ЛАКТАЦИОННЫЙ МАСТИТ СЕПТИЧЕСКИЙ ШОК В АКУШЕРСТВЕ
- ТЕМА № 30 ГНОЙНО-ВОСПАЛИТЕЛЬНЫЕ ПОСЛЕРОДОВЫЕ ЗАБОЛЕВАНИЯ
- ТЕМА № 29 НЕПРАВИЛЬНОЕ ПОЛОЖЕНИЕ ПЛОДА ОПЕРАЦИИ, ИСПРАВЛЯЮЩИЕ ПОЛОЖЕНИЯ ПЛОДА. АКУШЕРСКИЕ ПОВОРОТЫ ИЗВЛЕЧЕНИЕ ПЛОДА ЗА ТАЗОВЫЙ КОНЕЦ
- ТЕМА № 28 ПЛОДОРАЗРУШАЮЩИЕ ОПЕРАЦИИ МАЛЫЕ АКУШЕРСКИЕ ОПЕРАЦИИ
- ТЕМА № 27 АКУШЕРСКИЕ ЩИПЦЫ И ВАКУУМ-ЭКСТРАКЦИЯ
- ТЕМА № 26 КЕСАРЕВО СЕЧЕНИЕ
- ТЕМА № 25 АНОМАЛИИ РОДОВЫХ СИЛ
- ТЕМА № 24 ПЕРЕНАШИВАНИЕ БЕРЕМЕННОСТИ ПРЕЖДЕВРЕМЕННЫЕ РОДЫ
- ТЕМА № 23 ИММУНОЛОГИЧЕСКАЯ НЕСОВМЕСТИМОСТЬ МЕЖДУ МАТЕРЬЮ И ПЛОДОМ (на примере Rh-сенсибилизации и Rh-конфликта
- ТЕМА № 22 РОДОВОЙ ТРАВМАТИЗМ МАТЕРИ
- ТЕМА № 20 ПЛАЦЕНТАРНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ ГИПОКСИЯ ПЛОДА И АСФИКСИЯ НОВОРОЖДЕННОГО