<<
>>

Парагрип

Гостре інфекційне захворювання, яке супроводжується гарячко­вою реакцією й ураженням слизових оболонок верхніх дихальних шляхів. '

Актуальність. Епідемічні спалахи реєстрували у США, Канаді, Японії та багатьох країнах Європи.

У колишньому CPCP пара- грипозну інфекцію діагностували майже в усіх республіках. В Україні виникали як спорадичні захворювання, так і спалахи, переважно у дитячих колективах.

Статистичні дані щодо частоти парагрипозної інфекції відсут­ні, оскільки офіційна реєстрація їх не є обов’язковою. Часто па­рагрип діагностується як грип, гострий катар, ангіна. За даними вітчизняних учених, серед гострих респіраторних захворювань па- рагрипозна інфекція становить 12—18 %.

Етіологія. Є чотири типи парагрипозного вірусу: ПГ-1, ПГ-2, ПГ-3, ПГ-4. Усі вони належать до родини Paramyxoviridae роду Paramyxovirus. Віруси парагрипу, виділені від людини, не пато­генні для більшості лабораторних тварин, частково патогенні лише для білих щурів. Репродукція вірусів у первинних культурах клі­тин нирок ембріонів людей, собак, телят, свиней, кроликів, мавп та ряду лабораторних ліній супроводжується цитопатичним ефек­том. Курячі зародки практично не чутливі до парагрипозних ві­русів.

Усі чотири типи вірусу швидко руйнуються під впливом тепла і прямих сонячних променів. При температурі ÷56 0C вони інакти- вуються протягом 15 хв, а при кімнатній температурі — протягом 5 днів. Швидко руйнуються у кислому середовищі, а також у роз­чинах формаліну, хлорвмісних дезинфектантів.

Джерело збудника — хвора людина. Виділення вірусу відбу­вається в останні дні інкубації, тривалість якої — 2—6 днів.

У зв’язку з розвитком запальних процесів і виникненням експіра­торних актів у перші дні захворювання в повітря викидається ве­личезна кількість збудника. На 4—5-й день хворий уже не стано­вить небезпеки для оточуючих його людей.

Дослідження щодо ви­явлення здорових носіїв збудника не дали результатів. Віруси парагрипу, вйділені від хворих людей, близькі, але не тотожні з вірусами, виділеними від гризунів, мавп, деяких сільськогосподар­ських тварин. Довести етіологічну роль парагрипозних вірусів тва­рин у захворюванні людей поки не вдалося.

Механізм передачі збудника — крапельний. Вірус, розмножую­чись в епітелії слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, по­трапляє у слину. При експіраторних актах збудник потрапляє у повітря, а потім уражує сприйнятливих оточуючих людей. Оскіль­ки збудник виживає в умовах кімнатної температури до 5 днів, він може передаватися через забруднені вірусом рушники, пред­мети побуту.

Імунітет. Після перенесеної інфекції в організмі розвивається несприйнятливість подвійного характеру. У крові відбувається на­копичення специфічних антитіл, які зберігаються протягом 1 ро­ку. Поряд з цим доведено, що захворювання, етіологічно пов’яза­ні з вірусом ПГ-3, можливі навіть при титрах антитіл від 1 : 20 до 1 : 80. Тому деякі дослідники надають великого захисного зна­чення секреторним антитілам, які містяться на слизовій оболонці верхніх дихальних шляхів.

Специфічна терапія ще не розроблена. Можна призначити лей­коцитарний інтерферон, який пригнічує репродукцію будь-яких, у тому числі й парагрипозних, вірусів.

Специфічна профілактика. Опубліковані наукові праці стосов­но розробки живої вакцини з аттенуйованих штамів. Виготовлено інактивовану сплітвакцину, до якої поряд з антигенами вірусів грипу включено антиген вірусу парагрипу. Результати епідеміоло­гічних досліджень свідчать про значну профілактичну цінність цих вакцин.

Протиепідемічні заходи включають раннє виявлення хворих та ізоляцію їх у домашніх умовах, бажано в окремій кімнаті. Госпі­талізації підлягають хворі з важким клінічним перебігом. Руш­ники, посуд, що ними користується хворий, необхідно кип’ятити. Особи, які доглядають за хворим, повинні закривати рота і носа марлевими масками. У приміщенні, де перебуває хворий, слід про­водити поточну дезинфекцію, вологе прибирання з використанням хлорвмісних дезинфектантів.

Епідеміологічний нагляд включає організацію лабораторної діагностики з метою раннього виявлений захворювання і здійснен­ня відповідних заходів. Особливо це стосується підприємств, де технологічний процес пов’язаний з використанням токсичних речо­вин, оскільки люди, в організм яких потрапили навіть мінімальні

кількості цих речовин, більш сприйнятливі до вірусів парагрипу, до того ж інфекція у них часто супроводжується розвитком ура­жень, які нагадують круп. Можуть виникати спалахи подібних за­хворювань, які на перших порах кваліфікуються як спалахи диф­терії. Лабораторні дослідження легко диференціюють парагрип від дифтерії.

<< | >>
Источник: ЕПІДЕМІОЛОГІЯ. Навчальний посібник.

Еще по теме Парагрип:

  1. ІНШІ ГОСТРІ РЕСПІРАТОРНІ ВІРУСНІ інфекції
  2. ГОСТРИЙ БРОНХІТ
  3. Глава 2. Етіологія
  4. Клінічна класифікація гострого ларинготрахеїта у дітей, розроблена професором Ю.В.Мітіним
  5. ГОСТРИЙ ЛАРИНГІТ (LARINGITIS ACUTA)
  6. Глава 4. Класифікація
  7. Атибактеріальна та протигрибкова терапія в педіатрії: Навчально-практичний посібник 11 видання / За ред. проф. В.В. Бе­режного. - Хмельницький,2016. - 416 с., 2016
  8. ТЕМА № 31 ГЕНЕРАЛИЗОВАННЫЕ ПОСЛЕРОДОВЫЕ ИНФЕКЦИОННЫЕ ЗАБОЛЕВАНИЯ ЛАКТАЦИОННЫЙ МАСТИТ СЕПТИЧЕСКИЙ ШОК В АКУШЕРСТВЕ
  9. ТЕМА № 30 ГНОЙНО-ВОСПАЛИТЕЛЬНЫЕ ПОСЛЕРОДОВЫЕ ЗАБОЛЕВАНИЯ
  10. ТЕМА № 29 НЕПРАВИЛЬНОЕ ПОЛОЖЕНИЕ ПЛОДА ОПЕРАЦИИ, ИСПРАВЛЯЮЩИЕ ПОЛОЖЕНИЯ ПЛОДА. АКУШЕРСКИЕ ПОВОРОТЫ ИЗВЛЕЧЕНИЕ ПЛОДА ЗА ТАЗОВЫЙ КОНЕЦ
  11. ТЕМА № 28 ПЛОДОРАЗРУШАЮЩИЕ ОПЕРАЦИИ МАЛЫЕ АКУШЕРСКИЕ ОПЕРАЦИИ
  12. ТЕМА № 27 АКУШЕРСКИЕ ЩИПЦЫ И ВАКУУМ-ЭКСТРАКЦИЯ
  13. ТЕМА № 26 КЕСАРЕВО СЕЧЕНИЕ
  14. ТЕМА № 25 АНОМАЛИИ РОДОВЫХ СИЛ
  15. ТЕМА № 24 ПЕРЕНАШИВАНИЕ БЕРЕМЕННОСТИ ПРЕЖДЕВРЕМЕННЫЕ РОДЫ
  16. ТЕМА № 23 ИММУНОЛОГИЧЕСКАЯ НЕСОВМЕСТИМОСТЬ МЕЖДУ МАТЕРЬЮ И ПЛОДОМ (на примере Rh-сенсибилизации и Rh-конфликта
  17. ТЕМА № 22 РОДОВОЙ ТРАВМАТИЗМ МАТЕРИ
  18. ТЕМА № 20 ПЛАЦЕНТАРНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ ГИПОКСИЯ ПЛОДА И АСФИКСИЯ НОВОРОЖДЕННОГО
- Акушерство и гинекология - Анатомия - Андрология - Биология - Болезни уха, горла и носа - Валеология - Ветеринария - Внутренние болезни - Военно-полевая медицина - Восстановительная медицина - Гастроэнтерология и гепатология - Гематология - Геронтология, гериатрия - Гигиена и санэпидконтроль - Дерматология - Диетология - Здравоохранение - Иммунология и аллергология - Интенсивная терапия, анестезиология и реанимация - Инфекционные заболевания - Информационные технологии в медицине - История медицины - Кардиология - Клинические методы диагностики - Кожные и венерические болезни - Комплементарная медицина - Лучевая диагностика, лучевая терапия - Маммология - Медицина катастроф - Медицинская паразитология - Медицинская этика - Медицинские приборы - Медицинское право - Наследственные болезни - Неврология и нейрохирургия - Нефрология - Онкология - Организация системы здравоохранения - Оториноларингология - Офтальмология - Патофизиология - Педиатрия - Приборы медицинского назначения - Психиатрия - Психология - Пульмонология - Стоматология - Судебная медицина - Токсикология - Травматология - Фармакология и фармацевтика - Физиология - Фтизиатрия - Хирургия - Эмбриология и гистология - Эпидемиология -