Аденовіроз собак

Інфекційний ларинготрахеїт (аденовіроз) - висококонтагіозна хвороба собак, яка характеризується ураженням респіраторних органів, кашлем, що триває протягом декількох тижнів. Захворювання часто реєструють у притулках, готелях, розплідниках.

Збудник - ДНК-вмісний вірус Cani mastadenovirus з родини Adenoviridae розміром 65-80 нм. Плавуча щільність - 1,32-1,34 г/ смІ, стійкий до дії органічних розчинників ліпідів. Вірус розмножується в первинно-трипсинізованих культурах клітин природного господаря (нирок, паренхіми легень); його культивують у культурах клітин ни­рок свиней та котів, але з меншим накопиченням. ЦПД проявляється округленням клітин, появою внутрішньоядерних включень і відшару­ванням клітин від скла. В антигенному відношенні всі штами вірусу однорідні. Є антигенна спорідненість з вірусом гепатиту м’ясоїдних; розрізняють їх за ступенем патогенності і тропізмом. Окремі штами характеризуються онкогенною дією: інокуляція вірусу новонародже­ним хом’якам провокує розвиток пухлин.

Вірус добре переносить висушування і заморожування. При кім­натній температурі зберігає свою активність 7-14 тижнів, при 4 °С - більше дев’яти місяців, 37 °С - до 30 днів, 50 °С - 150 хвилин, 60 °С - 3-5 хвилин, 100 °С - одну хвилину. Під впливом ультрафіолетових променів вірус, швидше за все, інактивується у водних розчинах (за 30-60 хвилин). Більшість дезінфікуючих речовин (кислоти, луги, свіже гашене вапно) у звичайних концентраціях руйнують вірус.

Епізоотологічні дані. До аденовірозу сприйнятливі собаки різних порід і вікових груп, а також лисиці, вовки і песці.

Джерело збудника інфекції - хворі собаки, лисиці, вовки, песці які виділяють збудник при кашлі, чханні, диханні, з різними секрета­ми. Певну роль у поширенні вірусу відіграють носії збудника - інфіко­вані тварини. Основний шлях проникнення збудника в організм здо­рових собак - аерогенний. В окремих випадках можливе аліментарне зараження. Перехворівши, собаки набувають тривалого імунітету та довгий час є носіями вірусу. Захворювання перебігає у вигляді ензо- отій чи спорадичних спалахів. Сприяючими факторами є аномалії розвитку трахеї і бронхів.

Поодинокі випадки хвороби реєструються впродовж усього року. У весняно-літній період (при появі цуценят) серед собак часто спос­терігаються епізоотії. Захворюваність - до 50 % і вища. Летальність при неускладненому аденовірозі невисока (5-15 %).

Клінічні ознаки. Інкубаційний період становить 5-14 днів. Роз­різняють легку форму аденовірозу і важку (ускладнену). Найчастіший прояв неускладненого інфекційного трахеобронхіту собак - кашель, який з’являється через чотири доби після контакту зі збудником. Він може бути сухим або вологим, грубим або м’яким. Швидко розви­вається найбільш типова ознака - глибокий глухий кашель. Із часом кашель і чхання стають частими. Іноді пароксизм кашлю супровод­жується виділенням мокротиння. З’являються серозні прозорі або мутні витікання з носової порожнини, розвивається кон’юнктивіт, ла­рингіт і бронхіт. У багатьох випадках кашель є непродуктивним і здається, що у собаки позиви до блювоти. У цих собак зазвичай між нападами кашлю є інтервали. Кашель може посилюватися після або під час пиття, активних рухів, а також у випадку різких змін зовніш­ньої температури (наприклад, тварина виходить із теплого приміщення на вулицю в холодну погоду, або навпаки).

Підщелепні й привушні лімфовузли збільшені, малорухомі. По­верхня мигдалин і піднебіння часто є почервонілою. Температура тіла підвищується на 0,5-1 °С від норми.

Важкий трахеобронхіт супроводжується лихоманкою (39-40 °С), анорексією і вологим (продуктивним) кашлем. Іноді спостерігаються виділення з носа, сонливість, задишка, зниження толерантності до фізичного навантаження. Дихальні шуми зазвичай не змінені, в дея­ких випадках вислуховуються бронхіальне дихання, крепітація, рідше - хрипи.

У цуценят аденовіроз може ускладнюватися ураженням органів травного тракту й печінки з характерними клінічними ознаками (втрата апетиту, блювота, пронос, болючість черевця під час пальпації).

Патолого-анатомічні зміни. Бронхи і бронхіоли заповнені кро­в’янистою рідиною, регіонарні лімфатичні вузли збільшені. У парен­хіматозних органах іноді відзначаються крововиливи. Печінка і миг­далики покриті фібринозним і гнійним ексудатом. У просвітах бронхів і бронхіол - накопичення епітеліальних клітин у результаті десквамації. Патогномонічна ознака - наявність тілець-включень в епітелії респі­раторного тракту.

Діагноз встановлюють комплексно, на основі епізоотологічних даних, клінічних ознак, патологоанатомічних змін і результатів лабо­раторного дослідження. На ранній стадії захворювання виявляють зменшення числа лейкоцитів у периферичній крові (до 5000-6000 у мкл), що характерне для трахеобронхіта вірусної етіології. При роз­витку пневмонії відзначають нейтрофільний лейкоцитоз із зсувом формули вліво. Біохімічний аналіз крові й аналіз сечі - зазвичай без відхилень від норми. Аналіз газового складу крові допомагає в діаг­ностиці пневмонії.

Рентгенологічне дослідження грудної клітини за неускладненого інфекційного трахеобронхіту не виявляє характерних змін, але дозво­ляє виключити ряд неінфекційних причин кашлю. При розвитку пнев­монії рентгенологічно виявляють осередкове або дифузне затемнення.

У разі важкого трахеобронхіту показана бронхоскопія, потрібно взяти змив із трахеї. Отриману рідину піддають бактеріологічному дослідженню з визначенням чутливості мікрофлори до антибіотиків.

Диференціальний діагноз. Аденовіроз собак необхідно відрізня­ти від вірусного гепатиту, чуми та парвовірусного ентериту собак.

Лікування. Хвору собаку ізолюють у тепле приміщення і не ви­пускають на вулицю. Призначають дієтичне харчування у вигляді лег- коперетравних і варених кормів із підвищеним вмістом вітамінів. Для підвищення резистентності організму застосовують імуностимулятори (імуномодулятори), кращими з яких є ті, які використовуються в гу­манітарній медицині, - протигрипозний або протикоревий імуногло- буліни або інтерферон. Імуноглобулін вводять підшкірно або внутрі- шньом’язово по 0,5-1,5 мл 1 раз у три доби 2-3 рази. Застосовують полівалентну сироватку проти чуми м’ясоїдних, парвовірусного, ко- ронавірусного ентеритів і аденовірусних інфекцій («Гиксан-5») і полі­валентний імуноглобулін, призначений для профілактики і лікування собак від чуми, парвовірусного, коронавірусного ентеритів і аденові­русних інфекцій собак («Глобкан-5»), що випускає НВО «Нарвак». Най­більший терапевтичний ефект досягається за використання імуног- лобуліну на початковій стадії хвороби. Препарат вводять тварині підшкірно або внутрішньом’язово: для профілактики вірусних інфекцій тваринам масою до 5 кг вводять 2,0 мл, понад 5 кг - 4,0 мл препарату; з лікувальною метою «Глобкан-5» вводять в зазначених дозах 1-3 рази з інтервалом 12-24 години в залежності від тяжкості патологічного процесу. Перорально задають полівітамінні препарати, а окремі вітаміни групи В і С вводять внутрішньовенно, підшкірно або внутрішньом’язово.

При ринітах і кон’юнктивітах застосовують дезінфікуючі розчини (калію перманганату, фурациліну або борної кислоти), настої й відва­ри лікарських трав. Проти секундарної мікрофлори застосовують ан­тибіотики і сульфаніламіди. Симптоматичне лікування включає в себе застосування антигістамінних, ферментативних, антитоксичних, ад­сорбуючих засобів, а також гепатопротекторів.

При інтенсивному сухому кашлі всередину призначають бутор­фанол (0,05-0,1 мг/кг 2-3 рази на день) або гідрокодону бітартрат (0,22 мг/кг 2-4 рази на день). Протикашльові засоби протипоказані при пневмонії.

З метою полегшення симптомів трахеобронхіту призначають па­рові інгаляції, ізотонічний розчин хлориду натрію за допомогою небу- лайзера тричі на день. При гучних хрипах показані бронходілятатори.

Неускладнений інфекційний трахеобронхіт при адекватній терапії зазвичай завершується одужанням через 10-14 днів. Якщо кашель триває понад два тижні, в діагнозі слід засумніватися. Тривалість важ­кого трахеобронхіту становить 2-5 тижнів. Через 14 днів після зник­нення клінічних проявів необхідно повторити рентгенологічне дослі­дження грудної клітини.

Заходи профілактики. Тварин забезпечують повноцінним раціо­ном, регулярно здійснюють обробки проти екто- і ендопаразитів, вчас­но проводять заплановані щеплення, лікувальні маніпуляції. Уникають стресових ситуацій: перегрупування, переохолодження та інших. Вчас­но здійснюють дезінфекцію.

У готелях, притулках та розплідниках новозавезених тварин ут­римують на карантині; щоденно проводять клінічний огляд собак; виключають контакти з бродячими тваринами.

Для специфічної профілактики аденовірозу пропонується широ­кий вибір вакцин: «Біокан DHPPi» («Біовета», Чехія), «Дурамун MAX 5-CvK/4L» (США), «Гексадог» (Франція), «Вангард Плюс 5/L DHPPi» (Нідерланди), «Еурікан DHPPi2» (Франція), «Каніген DHA2PPi\RL». Перше щеплення цуценят рекомендують проводити у віці 2 місяці, ревакцинацію - через два тижні. Стійкий імунітет формується через 14 днів після ревакцинації і триває до року. Для підтримання імуніте­ту рекомендується щорічна ревакцинація.

1.1.2.