<<
>>

Аденовіроз собак

Інфекційний ларинготрахеїт (аденовіроз) - висококонтагіозна хвороба собак, яка характеризується ураженням респіраторних органів, кашлем, що триває протягом декількох тижнів. Захворювання часто реєструють у притулках, готелях, розплідниках.

Збудниками інфекцій­ного трахеобронхіту собак також можуть бути віруси (аденовіруси со­бак, вірус чуми, вірус парагрипу собак, реовірус II-III типів, вірус гер­песу) і бактерії (Bordetella bronchiseptica, Pseudomonas, Escherichia coli, Klebsiella, Pasteurella, Streptococcus, Mycoplasma та ін.).

Збудник - ДНК-вмісний вірус Cani mastadenovirus з родини Adenoviridae розміром 65-80 нм. Плавуча щільність - 1,32-1,34 г/ смІ, стійкий до дії органічних розчинників ліпідів. Вірус розмножується в первинно-трипсинізованих культурах клітин природного господаря (нирок, паренхіми легень); його культивують у культурах клітин ни­рок свиней та котів, але з меншим накопиченням. ЦПД проявляється округленням клітин, появою внутрішньоядерних включень і відшару­ванням клітин від скла. В антигенному відношенні всі штами вірусу однорідні. Є антигенна спорідненість з вірусом гепатиту м’ясоїдних; розрізняють їх за ступенем патогенності і тропізмом. Окремі штами характеризуються онкогенною дією: інокуляція вірусу новонародже­ним хом’якам провокує розвиток пухлин.

Вірус добре переносить висушування і заморожування. При кім­натній температурі зберігає свою активність 7-14 тижнів, при 4 °С - більше дев’яти місяців, 37 °С - до 30 днів, 50 °С - 150 хвилин, 60 °С - 3-5 хвилин, 100 °С - одну хвилину. Під впливом ультрафіолетових променів вірус, швидше за все, інактивується у водних розчинах (за 30-60 хвилин). Більшість дезінфікуючих речовин (кислоти, луги, свіже гашене вапно) у звичайних концентраціях руйнують вірус.

Епізоотологічні дані. До аденовірозу сприйнятливі собаки різних порід і вікових груп, а також лисиці, вовки і песці.

Найбільш чутливи­ми є цуценята у віці 1,5-6 місяців, які утримуються у притулках, готе­лях, розплідниках. Собаки старше 10 років на аденовіроз хворіють рідко. Часто захворювання виникає після відвідування виставок, у спо­радичних випадках може проявлятися після прогулянок. У містах ос­новним резервуаром аденовірозу є бездомні собаки. Збудник входить до групи, що викликає «Вольєрний кашель» (кашель псарень).

Джерело збудника інфекції - хворі собаки, лисиці, вовки, песці які виділяють збудник при кашлі, чханні, диханні, з різними секрета­ми. Певну роль у поширенні вірусу відіграють носії збудника - інфіко­вані тварини. Основний шлях проникнення збудника в організм здо­рових собак - аерогенний. В окремих випадках можливе аліментарне зараження. Перехворівши, собаки набувають тривалого імунітету та довгий час є носіями вірусу. Захворювання перебігає у вигляді ензо- отій чи спорадичних спалахів. Сприяючими факторами є аномалії розвитку трахеї і бронхів.

Поодинокі випадки хвороби реєструються впродовж усього року. У весняно-літній період (при появі цуценят) серед собак часто спос­терігаються епізоотії. Захворюваність - до 50 % і вища. Летальність при неускладненому аденовірозі невисока (5-15 %).

Клінічні ознаки. Інкубаційний період становить 5-14 днів. Роз­різняють легку форму аденовірозу і важку (ускладнену). Найчастіший прояв неускладненого інфекційного трахеобронхіту собак - кашель, який з’являється через чотири доби після контакту зі збудником. Він може бути сухим або вологим, грубим або м’яким. Швидко розви­вається найбільш типова ознака - глибокий глухий кашель. Із часом кашель і чхання стають частими. Іноді пароксизм кашлю супровод­жується виділенням мокротиння. З’являються серозні прозорі або мутні витікання з носової порожнини, розвивається кон’юнктивіт, ла­рингіт і бронхіт. У багатьох випадках кашель є непродуктивним і здається, що у собаки позиви до блювоти. У цих собак зазвичай між нападами кашлю є інтервали. Кашель може посилюватися після або під час пиття, активних рухів, а також у випадку різких змін зовніш­ньої температури (наприклад, тварина виходить із теплого приміщення на вулицю в холодну погоду, або навпаки).

Під час пальпації горла й трахеї помітна болючість, виникає кашель.

Підщелепні й привушні лімфовузли збільшені, малорухомі. По­верхня мигдалин і піднебіння часто є почервонілою. Температура тіла підвищується на 0,5-1 °С від норми.

Важкий трахеобронхіт супроводжується лихоманкою (39-40 °С), анорексією і вологим (продуктивним) кашлем. Іноді спостерігаються виділення з носа, сонливість, задишка, зниження толерантності до фізичного навантаження. Дихальні шуми зазвичай не змінені, в дея­ких випадках вислуховуються бронхіальне дихання, крепітація, рідше - хрипи.

У цуценят аденовіроз може ускладнюватися ураженням органів травного тракту й печінки з характерними клінічними ознаками (втрата апетиту, блювота, пронос, болючість черевця під час пальпації).

Патолого-анатомічні зміни. Бронхи і бронхіоли заповнені кро­в’янистою рідиною, регіонарні лімфатичні вузли збільшені. У парен­хіматозних органах іноді відзначаються крововиливи. Печінка і миг­далики покриті фібринозним і гнійним ексудатом. У просвітах бронхів і бронхіол - накопичення епітеліальних клітин у результаті десквамації. Патогномонічна ознака - наявність тілець-включень в епітелії респі­раторного тракту.

Діагноз встановлюють комплексно, на основі епізоотологічних даних, клінічних ознак, патологоанатомічних змін і результатів лабо­раторного дослідження. На ранній стадії захворювання виявляють зменшення числа лейкоцитів у периферичній крові (до 5000-6000 у мкл), що характерне для трахеобронхіта вірусної етіології. При роз­витку пневмонії відзначають нейтрофільний лейкоцитоз із зсувом формули вліво. Біохімічний аналіз крові й аналіз сечі - зазвичай без відхилень від норми. Аналіз газового складу крові допомагає в діаг­ностиці пневмонії.

Рентгенологічне дослідження грудної клітини за неускладненого інфекційного трахеобронхіту не виявляє характерних змін, але дозво­ляє виключити ряд неінфекційних причин кашлю. При розвитку пнев­монії рентгенологічно виявляють осередкове або дифузне затемнення.

У разі важкого трахеобронхіту показана бронхоскопія, потрібно взяти змив із трахеї. Отриману рідину піддають бактеріологічному дослідженню з визначенням чутливості мікрофлори до антибіотиків.

Диференціальний діагноз. Аденовіроз собак необхідно відрізня­ти від вірусного гепатиту, чуми та парвовірусного ентериту собак.

Лікування. Хвору собаку ізолюють у тепле приміщення і не ви­пускають на вулицю. Призначають дієтичне харчування у вигляді лег- коперетравних і варених кормів із підвищеним вмістом вітамінів. Для підвищення резистентності організму застосовують імуностимулятори (імуномодулятори), кращими з яких є ті, які використовуються в гу­манітарній медицині, - протигрипозний або протикоревий імуногло- буліни або інтерферон. Імуноглобулін вводять підшкірно або внутрі- шньом’язово по 0,5-1,5 мл 1 раз у три доби 2-3 рази. Застосовують полівалентну сироватку проти чуми м’ясоїдних, парвовірусного, ко- ронавірусного ентеритів і аденовірусних інфекцій («Гиксан-5») і полі­валентний імуноглобулін, призначений для профілактики і лікування собак від чуми, парвовірусного, коронавірусного ентеритів і аденові­русних інфекцій собак («Глобкан-5»), що випускає НВО «Нарвак». Най­більший терапевтичний ефект досягається за використання імуног- лобуліну на початковій стадії хвороби. Препарат вводять тварині підшкірно або внутрішньом’язово: для профілактики вірусних інфекцій тваринам масою до 5 кг вводять 2,0 мл, понад 5 кг - 4,0 мл препарату; з лікувальною метою «Глобкан-5» вводять в зазначених дозах 1-3 рази з інтервалом 12-24 години в залежності від тяжкості патологічного процесу. Перорально задають полівітамінні препарати, а окремі вітаміни групи В і С вводять внутрішньовенно, підшкірно або внутрішньом’язово.

При ринітах і кон’юнктивітах застосовують дезінфікуючі розчини (калію перманганату, фурациліну або борної кислоти), настої й відва­ри лікарських трав. Проти секундарної мікрофлори застосовують ан­тибіотики і сульфаніламіди. Симптоматичне лікування включає в себе застосування антигістамінних, ферментативних, антитоксичних, ад­сорбуючих засобів, а також гепатопротекторів.

При інтенсивному сухому кашлі всередину призначають бутор­фанол (0,05-0,1 мг/кг 2-3 рази на день) або гідрокодону бітартрат (0,22 мг/кг 2-4 рази на день). Протикашльові засоби протипоказані при пневмонії.

З метою полегшення симптомів трахеобронхіту призначають па­рові інгаляції, ізотонічний розчин хлориду натрію за допомогою небу- лайзера тричі на день. При гучних хрипах показані бронходілятатори.

Неускладнений інфекційний трахеобронхіт при адекватній терапії зазвичай завершується одужанням через 10-14 днів. Якщо кашель триває понад два тижні, в діагнозі слід засумніватися. Тривалість важ­кого трахеобронхіту становить 2-5 тижнів. Через 14 днів після зник­нення клінічних проявів необхідно повторити рентгенологічне дослі­дження грудної клітини.

Заходи профілактики. Тварин забезпечують повноцінним раціо­ном, регулярно здійснюють обробки проти екто- і ендопаразитів, вчас­но проводять заплановані щеплення, лікувальні маніпуляції. Уникають стресових ситуацій: перегрупування, переохолодження та інших. Вчас­но здійснюють дезінфекцію.

У готелях, притулках та розплідниках новозавезених тварин ут­римують на карантині; щоденно проводять клінічний огляд собак; виключають контакти з бродячими тваринами.

Для специфічної профілактики аденовірозу пропонується широ­кий вибір вакцин: «Біокан DHPPi» («Біовета», Чехія), «Дурамун MAX 5-CvK/4L» (США), «Гексадог» (Франція), «Вангард Плюс 5/L DHPPi» (Нідерланди), «Еурікан DHPPi2» (Франція), «Каніген DHA2PPi\RL». Перше щеплення цуценят рекомендують проводити у віці 2 місяці, ревакцинацію - через два тижні. Стійкий імунітет формується через 14 днів після ревакцинації і триває до року. Для підтримання імуніте­ту рекомендується щорічна ревакцинація.

1.1.2.

<< | >>
Источник: Галатюк О. Є., Передера О. О., Лавріненко І. В., Жерносік І. А.. Інфекційні хвороби собак. Навчальний посібник для вузів II-IV рівнів акредитації. - Житомир : ПП “Рута”,2018. - 276с.. 2018

Еще по теме Аденовіроз собак:

  1. Лейшманиоз собак
  2. Парагрип собак
  3. Чума собак
  4. Вирус инфекционного гепатита собак
  5. Хламідіоз собак
  6. Лептоспіроз собак
  7. Возбудитель парвовирусной инфекции собак
  8. Мікоплазмоз собак
  9. Стрептококоз собак
  10. Пастерельоз собак
  11. Туберкульоз собак
  12. Бордетеліоз собак
- Акушерство и гинекология - Анатомия - Андрология - Биология - Болезни уха, горла и носа - Валеология - Ветеринария - Внутренние болезни - Военно-полевая медицина - Восстановительная медицина - Гастроэнтерология и гепатология - Гематология - Геронтология, гериатрия - Гигиена и санэпидконтроль - Дерматология - Диетология - Здравоохранение - Иммунология и аллергология - Интенсивная терапия, анестезиология и реанимация - Инфекционные заболевания - Информационные технологии в медицине - История медицины - Кардиология - Клинические методы диагностики - Кожные и венерические болезни - Комплементарная медицина - Лучевая диагностика, лучевая терапия - Маммология - Медицина катастроф - Медицинская паразитология - Медицинская этика - Медицинские приборы - Медицинское право - Наследственные болезни - Неврология и нейрохирургия - Нефрология - Онкология - Организация системы здравоохранения - Оториноларингология - Офтальмология - Патофизиология - Педиатрия - Приборы медицинского назначения - Психиатрия - Психология - Пульмонология - Стоматология - Судебная медицина - Токсикология - Травматология - Фармакология и фармацевтика - Физиология - Фтизиатрия - Хирургия - Эмбриология и гистология - Эпидемиология -