6.2. ПРОФІЛАКТИКА ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ У ДИТЯЧИХ ДОШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Для запобігання поширенню інфекційних хвороб у дошкільному закладі важливо своєчасно виявити хвору дитину. Велику Допомогу в цьому медичному персоналу надають вихователі, няні, які, знаючи індивідуальні особливості кожної дитини, при уважному за нею спостереженні можуть своєчасно помітити будь-яке відхилення в її поведінці та самопочутті і показати лікарю для встановлення діагнозу й ізоляції.

На період карантину в групі проводиться медичне спостереження за дітьми, забороняється приймати нових дітей, які не хворіли даною хворобою, при окремих хворобах проводигься профілактичне щеплеї шя.

Для обеззаражування приміщень і речей від збудників заразної хвороби проводять дезінфекцію (застосування хімічних дезінфіку- ючих засобів - хлорного вапна, хлораміну, лізолу тощо).

Однією з основних причин поширення інфекційних хвороб у дитячих колективах є недотримання вимог тії ієни. Важливу роль відіграє також і тс, що в закритих приміщеннях тісне і тривале спілкування дітей між собою сприяє передачі інфекції від однієї дитини до іншої. Тому в дитячих закладах, особливо закритого типу, необхідно регулярно проводити профілактичні заходи. Профілактика інфекцій повинна здійснюватися не епізодично, а шляхом цілеспрямованого виконання системи заходів, спрямованих на попередження занесення інфекції в колектив і поширення її, а також заходів, які підвищують загальну та специфічну несприйнятливість дитячого організму.

Правильне планування й експлуатація приміщень, чітке дотримання режиму дня, раціональне харчування дітей з достатнім введенням у меню вітамінів, фізичне виховання й загартовування, а також високий рівень медичного обслуговування і виховної роботи підвищує опірність дитячого організму до різних ШКІДЛИВИХ ДІЙ зовнішнього середовища, втому числі і хвороботворних мікробів.

Важливим заходом у системі боротьби з попаданням інфекції в дошкільний заклад є правильна організація прийому дітей. Перед направленням у дитячий заклад дитину повинен оглянути лікар, обстежити на бактсріоносійство кишкових інфекцій та дифтерії. Лікар повинен з’ясувати, чи немає інфекційних захворювань у будинку і квартирі, де проживає дитина, і вияснити, якими інфекційними хворобами вона раніше хворіла. На основі даних обстеження лікар видає відповідну довідку. Також повинна бути довідка і з санітарно- епідеміологічної станції про те, що в будинку, де проживає дитина, немає інфекційних захворювань. Потрібно також домагатися того, щоб батьки негайно повідомляли працівників дошкільних закладів про хворобу дит ини.

Взаємне повідомлення дитячих і лікувальних закладів (поліклініка, лікарня, санітарно-епідеміологічна станція) про наявність інфекційних хворих і контактних з ними дітей є важливим засобом, спрямованим на запобігання занесенню інфекції в дошкільні заклади.

Для запобігання поширенню інфекційних хвороб у дитячому закладі потрібно суворо дотримуватися принципу групової ізоляції.

Велике значення мас санітарний контроль за прийомом персоналу на роботу в дитячі дошкільні заклади. Всі працівники, які приходять на роботу в дитячі заклади, проходять медичне обстеження, в них з’ясовуються дані про перенесені ними інфекційні захворювання та наявність інфекційних хвороб за місцем їх проживання. Також вони повинні бути обстежені на бактсріоносійство (кишкові інфекції). В подальшому медичне обстеження всіх працівників дошкільних закладів проводиться 1 раз у 3 місяці.

Велику роль у профілактиці інфекційних хвороб відіграє санітарно- освітня робота, яка проводиться з обслуговуючим персоналом дитячих закладів, з дітьми, а також їх батьками.

З раннього віку дітям потрібно прищеплювати гігієнічні навички догляду за тілом, одягом, взуттям, при кашлі й чханні прикривати рот і ніс носовою хусткою або долонею.

Важливе місце в профілактиці інфекційних хвороб у дітей займають загальні профілактичні заходи: благоустрій населених пунктів, контроль за організацією і станом громадського харчування (харчові блоки дитячих закладів), організація санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму в дитячих закладах тощо.

Специфічна профілактика (щеплення) в дитячому віці. При багатьох інфекційних захворюваннях штучна імунізація є основним засобом профілактики.

У нашій країні щеплення проводяться проти туберкульозу, поліомієліту', дифтерії, правцю, коклюшу, краснухи, корі, у епідемічного паротиту, грипу, вірусного гепатиту В.

Наказом Міністерства охорони здоров’я „Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні” (№276 від 31.10.2000 р.) введений новий календар профілактичних щеплень (таблиця №16).

Новий календар зберігає всі щеплення, які проводилися раніше, але змінені терміни і кратність введення вакцин проти деяких хвороб, а також інтервали між ними. У відповідності з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров’я, до календаря внесені додаткові щеплення проте таких хвороб: краснуха, вірусний гепатит В, а також додаткова ревакцинація проти кору й епідемічного паротиту (свинки).

Таблиця №16

Календар профілактичних щеплень в Україні

Перед щепленням дитину обов’язково повинен оглянути лікар, провести термометрію і дати висновок на дозвіл про проведення відповідного щеплення. Досвід показує, що сучасні вакцини практично не викликають ускладнень. Але потрібно бути обережними з дітьми, хворими на гострі та хронічні захворювання. Кожна вакцина має певні шкідливі впливи, на які потрібно зважати. В день щеплення дитину бажано не купати.

Після щеплення в організмі утворюється імунітет різної тривалості (від І року до 5 років). Для підтримання імунітету на достатньо високому рівні через певні терміни (частіше 2-3 роки) проводять ревакцинацію (повторні щеплення).

В період проведення масових щеплень вихователі повинні активно допомагати медичному персоналу. В кожній групі необхідно провести бесіди з дітьми про значення щеплення в запобіганні інфекційним захворюванням.

Профілактичні щеплення повинні проводитися при дотриманні санітарно-гігієнічних вимог.

Профілактичні щеплення повинні проводитися одноразовими шприцами.

Щеплення проти туберкульозу та туберкулінодіагностика повинні проводитися в окремих приміщеннях, а при їх відсутності — на спеціально виділеному столі або в інший день.

Після проведення профілактичного щеплення повинно бути забезпечене медичне спостереження протягом терміну, визначеного інструкцією з застосування відповідного вакцинного препарату.

Після щеплення іноді розвивают ься різні реакції: загальні, місцеві та вогнищеві. Загальна реакція проявляється підвищенням температури, недомаганням, іноді вона може бути схожа на симптоматику тієї хвороби, проти якої були зроблені щеплення. Місцева реакція характеризується появою на місці щеплення набряку, почервоніння, болі, іноді можуть набрякати і сусідні лімфатичні вузли Як правило, такі реакції швидко проходять, але т аких ді ї ей потрібно обов'язково показати лікарю, оскільки під впливом щеплення у дитини можуть загострюватися хронічні хвороби - вогнищева реакція (ревматизм, запалення середнього вуха, нирок та ін.). У медичних документах необхідно відмітити характер і терміни загальних і місцевих реакцій, якщо вони мали місце.

Інтервал між щепленнями повинен бути не менше одного місяця. Після перенесеного гострого захворювання щеплення проводяться не раніше, ніж через місяць після видужання дитини. Вихователі дошкільних закладів повинні повідомляти перед черговим щепленням лікаря про дітей, які перехворіли.

1. Як виникають інфекційні захворювання? Які захисні механізми від хвороботворних мікроорганізмів має організм?

2. Що такс бактсріоносійство і чим воно небезпечне?

3. Які бувають джерела та шляхи передачі інфекційних хвороб.

4. Що розуміють під інкубаційним періодом хвороби?

5. Що такс карантин і яке його значення в попередженні поширення інфекційних хвороб?

6. Що такс імунітет, які є його види?

7. Що такс щеплення і для чого воно проводиться?

8. Які щеплення і в які строки проводяться дітям раннього та дошкільного віку?

У дошкільному закладі:

1. Ознайомитися із заходами, які проводяться в дитячому дошкільному закладі по попередженню інфекційних захворювань.

2. Провести спостереження за організацією ізоляції хворої дитини, порядком установлення та проведення карантину, дезінфекції.

6.3.