Організація та порядок надання послуг у закладах охорони здоров’я

Заклади охорони здоров’я діють на основі статуту. Статут затверджується власником (засновником) закладу охорони здоров’я. У статуті визначаються:

• назва закладу охорони здоров’я, яка повинна відповідати сфері та обсягу послуг, що ним надаються;

• власник закладу охорони здоров’я;

• місцезнаходження закладу охорони здоров’я;

• предмет і цілі діяльності закладу охорони здоров’я (в тому числі участь у наукових дослідженнях та професійній підготовці медичних працівників, якщо таке передбачається);

• територія обслуговування, що охоплюється діяльністю закладу охорони здоров’я;

• види і обсяг медичних послуг, що надаються закладом охорони здоров’я;

• органи управління закладу охорони здоров’я і порядок їх формування;

• організаційна структура закладу охорони здоров’я;

• форма фінансово-господарської діяльності закладу охорони здоров’я;

• порядок формування основних майна (основних фондів) закладу охорони здоров’я.

У додатках наведено: Проект статуту комунального підприємства ЦРЛ- Додаток 3.

Статут дитячої поліклініки N 2 Деснянського району м. Києва — Додаток 4.

Статут державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) Санаторій «Ірпінь» МОЗ України — Додаток 5.

Статут малого комерційного підприємтва — Додаток 6.

Організація та порядок процесу надання медичних послуг у закладі охорони здоров’я визначається статутними положеннями закладу охорони здоров’я, які повинні відповідати стандартам надання медичної допомоги. Вони не можуть порушувати прав пацієнта, що визначені чинним законодавством. Заклад охорони здоров’я може доводити до відома громадськості інформацію про обсяг та види медичних послуг, що надаються закладом. Зміст і форма цієї інформації не може бути використана як реклама.

Регулювання діяльності закладів охорони здоров’я здійснюється у вигляді державного ліцензування, професійної сертифікації медичних працівників, а також у вигляді акредитації закладів.

Отримання ліцензії на право здійснення медичної практики є необхідною умовою початку функціонування закладу охорони здоров’я. Ліцензуванню підлягають всі заклади охорони здоров’я, незалежно від форми власності, засновника і форми господарювання, в тому числі й заклади охорони здоров’я — бюджетні установи. Ліцензування медичної практики здійснюється Міністерством охорони здоров’я України. Ліцензійні умови визначаються Міністерством охорони здоров’я України за погодженням із самоврядними професійними медичними організаціями (лікарськими, сестринськими та іншими спілками, палатами, асоціаціями, товариствами тощо) та/або самоврядними організаціями надавачів медичних послуг (спілками, асоціаціями лікарень, медичних практик та ін.).

Міністерством охорони здоров’я України, за погодженням із самоврядними професійними медичними організаціями та організаціями надавачів медичних послуг, визначаються мінімальні норми забезпечення (табелі оснащення) закладів охорони здоров’я обладнанням, медичною технікою та виробами медичного призначення.

Надання медичної допомоги в усіх закладах охорони здоров’я здійснюється відповідності до стандартів надання медичних послуг, затверджених Міністерством охорони здоров’я України за поданням професійних медичних (лікарських, сестринських та ін.) організацій.

Заклад охорони здоров’я може порушити клопотання про проходження акредитації з метою підтвердження дотримання відповідних критеріїв якісної професійної діяльності (критеріїв акредитації). Акредитацію здійснює Акредитаційна комісія на підставі експертного висновку про дотримання закладом установлених критеріїв акредитації після проведення відповідної процедури оцінювання закладу охорони здоров’я. У разі відповідності закладу критеріям акредитації Акредитаційна комісія видає акредитаційний сертифікат на термін до трьох років.

При провадженні медичної практики заклад охорони здоров’я зобов’язаний вести медичну документацію відповідно до порядку та в обсягах, які встановлюються Міністерством охорони здоров’я України за погодженням із самоврядними професійними організаціями.

• пацієнтові, його законному представнику чи іншій уповноваженій пацієнтом особі в тій частині, яка стосується інформації про пацієнта;

• іншим закладам охорони здоров’я, організаційним одиницям закладів і особам, які займаються медичною практикою за межами даного закладу охорони здоров’я, якщо ця документація є необхідною для забезпечення наступності медичного обслуговування;

Відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

• уповноваженим державним органам охорони здоров’я та органам лікарського самоврядування в обсязі, необхідному для виконання контролю і нагляду;

• Міністерству охорони здоров’я України та органам державної влади у випадках, передбачених законодавством;

• органам пенсійного забезпечення, страховим установам та експертним комісіям по вирішенню питань про ступінь непрацездатності для здійснення ними їх статутних обов’язків;

• реєстрам медичних послуг в обсязі, необхідному для ведення реєстрів.

Медична документація може також надаватись навчальним закладам чи науково-дослідним установам для її використання в наукових цілях без розголошення при цьому прізвища, імені та інших даних, за допомогою яких можна однозначно ідентифікувати особу, дані про яку вміщені в документації.

Міністерство охорони здоров’я за погодженням із самоврядними медичними організаціями визначає види медичної документації та спосіб її ведення, а також процедуру забезпечення доступності цієї документації.

Медична допомога та медичні послуги в лікарні надаються за певних умов та відповідно до порядку їх надання. Умови та порядок надання медичних послуг мають бути відображені в Статуті лікарні, правилах внутрішнього розпорядку та інших організаційно-розпорядчих документах закладу.

Лікарня має право безпосередньо надавати лише ті види медичних послуг та медичної (лікувально-профілактичної) допомоги, що дозволені їй на підставі відповідної ліцензії та результатів державної акредитації