5.2. Ендоскопія

Важливе місце в діагностиці онкологічних зах­ворювань належить ендоскопічним методам до­сліджень. Останні дають змогу не тільки візуалізу- вати «невидимий» патологічний процес, але й зіб­рати матеріал для морфологічного дослідження, здійснити певні лікувальні заходи.

Спроби оглянути орган, недоступний для ог­ляду, сягають XVIII століття. Першими були «апара­ти» для дослідження прямої кишки і шийки матки. Згодом були сконструйовані ларинго- і фарингос- копи, а віддтак і гастроскоп.

Перші описи ендоскопічних картин з'явилися в 30-х роках нашого століття. Тепер усі вони доб­ре вивчені і становлять окремий розділ медичної науки. [інформативність ендоскопічних досліджень в онкології визначається насамперед формою ро­сту пухлини.

Пухлини, які ростуть екзофітно, візуалізуються у вигляді окремого вузла, що дає змогу взяти ма­теріал для морфологічного дослідження. При не­великих розмірах екзофітних пухлин, особливо на ніжці, їх можна видалити.

Пухлини, які ростуть інфільтративно, «стелять­ся» в підслизовому шарі, не візуалізуються. Про їх наявність свідчать лише побічні ознаки (ригідність органа, зменшення його розмірів, інфільтрація слизової, можливі виразкування), а біопсія часто негативна. Про це слід обов'язково пам'ятати.

Езофагоскопія. Цей метод за допомогою апарата з волокнистою оптикою дає змогу огляну­ти слизову стравоходу. При початкових стадіях пу­хлина визначається у вигляді вогнищевого інфільт­рату або поліпоподібного утвору. Колір слизової не змінений, а згодом на цьому місці виникає ви­разка. У пізніх стадіях при екзофітній формі поміт­ні папілярні розростання, або пристінкові вузли. Слизова біляста або навпаки, гіперемована, легко травмується. Розростання процесу буває на від­стані або циркулярно охоплює стравохід. Чашо­подібна форма пухлини характеризується щільни­ми краями типу валика з виразкою в центрі. Ви­разкова форма раку— це виразка неправильної форми з нерівними потовщеннями, дно якої по­крите некротичним нальотом.

Гастроскопія. Гастроскоп— прилад, за до­помогою якого здійснюють огляд слизової шлун­ка. Атрофічні, гіперпластичні (хвороба Менетріє) процеси та виразка шлунка хоч і часті захворю­вання, але складні для діагностики. Їх потрібно на­самперед диференціювати з початковими стадія­ми раку, тому дослідження шлунка повинно суп­роводжуватися в підозрілих випадках прицільним забиранням матеріалу для морфологічних дослі­джень. Ракові процеси звичайно локалізуються в антральному відділі та на малій кривині шлунка. При поліпоподібному раку на тлі атрофічно зміне­ної слизової видно часточкові або ворсинчасті ут­вори. Чашоподібні форми раку звичайно є пізні­шою стадією хвороби. Їх розміри рідко менші від 2...3 см, а ендоскопова картина характерна.

Виразкова форма пухлини шлунка часто є по­чатковою стадією раку. Виразка з нерівними кра­ями, неправильної форми, один її край плаский, а другий— трохи піднятий. Поверхня має сіруватий відтінок. Виразково-інфільтративний рак— це пі­зніша стадія. Ендоскопово — це виразка без ознак запалення. Її краї переходять безпосередньо в ін­фільтровану пухлиною слизову, яка вкрита ригід­ними кровоточивими складками.

Плоско-інфільтративний рак важкий для діаг­ностики, бо представлений сірими пласкими вог­нищами діаметром до 1 см. Фоном процесу є складки слизової, що раптово обриваються, стінка шлунка еластична. Рак такої форми частіше ло­калізується в антральному відділі на задній стінці, а також у нижній третині тіла шлунка. Дифузно-ін­фільтративна форма раку шлунка теж важка для ендоскопічної діагностики, тому що пухлина роз­вивається в підслизовому шарі. Слизова над пухли­ною горбиста, ригідна з дрібними ерозіями, кро­воточить, складки слизової фіксовані. Пухлина не­рідко поширюється циркулярно.

Колоноскопія. Ендоскопічна картина при по­ліпах товстої кишки різноманітна через велику їх кількість, різноманітну форму і локалізацію. Поліпи бувають поодинокими та множинними, круглими або витягнутими, розмірами від 0,2 до 5,0 см. Ло­калізується частіше в лівій половині кишки. Рідко трапляється карциноїд товстої кишки у формі вуз­ла, розміщеного під атрофованою слизовою. Ін­коли він виступає в просвіт кишки у формі поліпа.

Для екзофітної форми раку характерні полі­поподібні розростання, або горбиста пухлина. Ен- дофітна форма раку частіше виразкована. Край виразки має вигляд трохи піднятого валика, що чітко обмежує процес. У пізніх стадіях процесу пухлина розростається циркулярно, звужуючи просвіт кишки. Дифузний рак спостерігається рід­ко. При цій формі слизова над пухлиною набряк­ла, гіперемована, підслизова інфільтрована.

Бронхоскопія. Цей метод використовується з метою візуальної оцінки стану трахео-бронхіаль- ного дерева, морфологічної верифікації процесу. Бронхоскопові ознаки пухлин бувають прямими і непрямими. Перші ознаки помітні при ендоброн- хіальних пухлинах, для яких характерна наявність фіолетового або сірого кольору папілярного роз­ростання, що при дотику кровоточить. Тканина та­кої пухлини легко скушується щипцями. Непрямі ознаки— це локальна гіперемія слизової, звужен­ня просвіту сегментарного бронха; його дефор­мація, що не завжди однозначно при встановленні діагнозу. Такі ознаки можуть супроводжувати хро­

нічний деформуючий бронхіт, туберкульоз. Мор­фологічна верифікація діагнозу при цих ознаках є обов'язковою.

Лапароскопія. Цей метод дає змогу оглянути паріетальну і вісцеральну очеревини і застосову­ється для діагностики первинних злоякісних про­цесів, для виявлення метастазів, а також рецидивів пухлини або контролю ефективності консерва­тивного лікування, наприклад, раку яєчників. При лапароскопії оглядаються очеревина, діафрагма, великий сальник, передня та бокова стінки живо­та, зв'язковий апарат печінки, печінка з жовчним міхуром, селезінка, сечовий міхур та жіночі ге­ніталії.

Є також труднощі, пов'язані з диференціаль­ною діагностикою захворювань. Але треба пам'я­тати, що при лапароскопії теж можна прицільно збирати матеріал для цитологічного, а навіть гісто­логічного досліджень.

Кольпоскопія. Огляд слизової піхви і шийки матки проводиться через лупу, що збільшує зоб­раження в 8...32 рази. Клінічно виражені пухлини через грубі зміни кольпоскопово диференціювати не вдається. Серед багатьох кольпоскопових оз­нак найдосконалішою вважається структура капі­лярів. За ступенем їх патологічного розвитку мож­на міркувати про ступінь агресивності процесу. Оскільки патологічні стани слизової шийки матки в гінекологічній клініці трапляються часто, кольпо- скопія як диференціальний метод є обов'язковим елементом первинного гінекологічного обсте­ження. Хоча про високу вірогідність діагнозу раку, встановленого кольпоскопом, говорити важко, все ж таки кольпоскопово можна виявити підозрі­ле на рак місце для прицільного чи гістологічного досліджень.