20.3. Пухлини ниркової миски та сечоводу

Епідеміологія. Пухлини ниркової миски та сечоводу займають лише 5...10% пухлинних захво­рювань нирки. Хворіють переважно люди 40...60 років, частіше чоловіки.

Етіологія. Рак ниркової миски та сечоводу виникає переважно під впливом хімічних канцеро­

Спеціальна онкологія

генів, таких, як нафтиламін, бензидин, амінодифе- ніл.

Патологiчна анатомїя. У сечовивідному каналі розвиваються такі види пухлин: папілома, папілярний рак, плоскоклітинний рак. Останній трапляється доволі рідко.

Папілома — утвір на тоненькій ніжці з множин­ними, довгими, тонкими відростками. Особливістю папілом сечовивідного каналу є їх часта малігніза- ція із переходом у папілярний рак. Цей процес супроводиться інфільтрацією та потовщенням ніж­ки, укороченням відростків.

Папілярний рак метастазує лімфогенно та шля­хом імплантації. Гематогенне поширення метаста­зів не характерне. Пухлинні клітини розносяться течією сечі в дистальному напрямку та імпланту­ються найчастіше біля вічка сечоводу. Є принци­пова особливість — пухлина практично ніколи не поширюється в ретроградному напрямку. Дочірні пухлини — імплантати мають злоякісніший харак­тер.

— 242 —

Клініка. Основні симптоми раку ниркової мис­ки та сечоводу — це гематурія і тупий біль. Гема­турія з'являється внаслідок розпаду пухлини. При цьому кров'яні згустки обтурують сечовивідні шля­хи, що спричинює затримку сечі і виникнення ту­пого болю. За умови розвитку пухлини в нирковій мисці гематурія може бути і безболісною.

Діагностика. Найпростішим методом обсте­ження є аналіз сечі. Розвиток пухлини супрово­диться появою мікро- і макрогематурії, лейкоциту- рією.

Вирішальним методом діагностики є рентгено­логічне дослідження. На екскреторних урограмах визначаються розширення миски або сечоводу вище від пухлини, а також дефект наповнення, який вона зумовлює.

Найінформативнішим методом є ретроградна уретеропієлографія, яка чітко контурує пухлину. Окільки цей метод сприяє дисемінації пухлини у ретроградному напрямку, використовувати його слід якомога рідше.

— 243 —

Лікування. Пухлини миски та сечоводу ра- діорезистентні, слабо піддаються цитостатичним впливам. Основний метод лікування — хірургічний. Пухлини ниркової миски та верхнього відділу се­човоду вимагають нефроуретероектомії в поєд­нанні з резекцією сечового міхура (можливість імплантатів). При обмежених ураженнях інших відділів сечоводу допустима операція резекції із різними видами пластики.