Загальні принципи доктрини поінформованої згоди

Основні біоетичні принципи щодо прав пацієнта проголошено в «Декларації про права пацієнта» на 34-ій Всесвітній Медичній Асамблеї в 1981 р. (Лісабон, Португалія). Зокрема в Декларації зазначено: «Пацієнт має право, отримавши адекватну інформацію, погодитись на лікування чи відмовитися від нього».

Принцип про право пацієнта у прийнятті рішення відносно свого лікування виник у зв’язку з переглядом основної концепції у відносинах між лікарем і пацієнтом. В минулому за основне завдання медицини було проголошено докладання всіх зусиль для продовження людського життя, виліковування хвороби, полегшення болю та страждання пацієнта.

В усіх країнах з розвинутою системою охорони здоров’я основне завдання медицини — допомогти благополуччю пацієнта. Благополуччя пацієнта — це більш широке поняття, ніж відновлення здоров’я. Навіть прогноз хвороби при різних методах лікування ще не визначає, який метод кращий для конкретного пацієнта. У кожної людини свої цінності в житті. І тільки вони здатні визначити, що краще для кожної людини. Наприклад, перед пацієнтом стоїть вибір хірургічної операції з ампутації частини тіла як радикальний метод лікування. Альтернатива — променева терапія. Фізично активна особа може надати перевагу радіаційному або хіміотерапевтичному методам лікування, можливо навіть взагалі відмовитися від лікування. Жінка може надати перевагу збільшенню ризику народження мертвої дитини, ніж кесаревому розтину.

Тобто у виборі методу лікування повинні бути наявні дві компоненти:

• об’єктивні медичні компоненти;

• суб’єктивна перевага пацієнта.

Рішення щодо методу діагностики, лікування або профілактики має прийматися спільно лікарем та пацієнтом.

Пацієнт повинен дати не просто згоду, а поінформовану згоду на медичне втручання. Принцип поінформованої згоди забезпечує дві основні цінності:

• добробут пацієнта;

• повагу до самовизначення пацієнта.

Згідно з доктриною поінформованої згоди, при прийнятті рішення пацієнт має право на таку інформацію:

1. Про передбачуваний метод лікування.

2. Про альтернативні методи лікування, включаючи ризик та потенціальні «плюси» та «мінуси» кожного.

3. Про протікання захворювання у випадку відмови від будь-якого лікування.

4. Отримання інформації в доступній для пацієнта формі, що відповідає його освіті. Тобто пацієнт має бути компетентним, щоб проаналізувати отриману інформацію і прийняти рішення.

Загальні міжнародні принципи інформації для пацієнта про мету, характер, наслідки та можливий ризик медичного втручання проголошені державами — членами Ради Європи 4 квітня 1997 р. в «Конвенції про захист прав і гідності людини у зв’язку з використанням досягнень біології та медицини».

ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ

Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.1992

Стаття 39. Обов’язок надання медичної інформації.

Лікар зобов’язаний пояснити пацієнтові в доступній формі стан його здоров’я, мету запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, в тому числі наявності ризику для життя і здоров’я.

Пацієнт має право ознайомитися з історією своєї хвороби та іншими документами, що можуть слугувати для подальшого лікування.

В особливих випадках, коли повна інформація може завдати шкоди здоров’ю пацієнта, лікар може її обмежити. В цьому разі він інформує членів сім’ї або законного представника пацієнта, враховуючи особисті інтереси хворого. Так само лікар діє, коли пацієнт перебуває в непритомному стані.

МІЖНАРОДНІ УГОДИ

Конвенція про захист прав та гідності людини у зв’язку з використанням досягнень біології та медицини» від 4 квітня 1997 р.

Розділ II. Згода

Стаття 5. Загальне правило

Медичне втручання може здійснюватися лише після того, як зацікавлена особа, будучи поінформованою, дасть на це свою добровільну згоду.

Така особа отримує заздалегідь належну інформацію про мету і характер втручання, а також про його наслідки та ризик.

Зацікавлена особа вільна в будь-який момент відмовитися від своєї згоди.

В Україні правові засади щодо надання пацієнтові медичної інформації визначено в 39 статті Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я».

Чітке і доступне, для розуміння пацієнта, роз’яснення протікання хвороби і необхідність виважених інструкцій у процесі лікування дає можливість уникнути ускладнень. Наприклад, роз’яснення лікаря про необхідність комплексного застосування антибіотика амбіціліну з вітамінами груп В і С дає змогу уникнути ускладнень, пов’язаних з авітамінозом, який часто спостерігається при ушкодженні антибіотиком мікрофлори кишок.

Інформацію щодо діагнозу і запропонованого методу лікування має бути індивідуалізовано. Необхідно враховувати не тільки темперамент пацієнта, але й вид його діяльності, уподобання, спосіб життя, відношення до релігії.

Наприклад, видатний радянський онколог Б.Є. Петерсон вважав, що залежно від стадії хвороби може змінюватися психологічний стан хворого.

Цей психологічний стан пацієнта зумовлює відношення між лікарем і пацієнтом.

Загальні міжнародні засади про права людини проголошують, що кожна людина має право:

• на повагу до її особистого життя, коли йдеться про інформацію щодо здоров’я цієї особи;

• ознайомитись із будь-якою зібраною інформацією про її здоров’я;

• не отримувати інформацію про своє здоров’я або на обмеження такої інформації.

Згідно з міжнародним правом у надзвичайних ситуаціях (стихійні лиха, аварії,

тощо), коли згода на медичне втручання не може бути отримана (непритомний стан або дитина, яка не досягла віку, в якому вона має право на поінформовану згоду) негайно може здійснюватися будь-яке втручання, яке необхідне з медичної точки зору для поліпшення стану здоров’я постраждалого.