Принцип поінформованої згоди

Історично згода пацієнта на лікування розглядалась як необхідна умова кожного медичного втручання. За відсутності такої згоди дії лікаря визнавались протизаконними і складали кримінальний або цивільний делікт, тобто «образу дією», насилля (battery).

Етико-правове значення згоди пацієнта на медичне втручання визнається тим, що воно виступає як інструмент захисту права людини на самовизначення, що визнається одним з основних прав людини.

Історичні та міжнародні аспекти впровадження правової доктрини поінформованої згоди. Вперше принцип поінформованої згоди був викладений у Кодексі Кардозо в 1914 р. В ньому зазначалося:

• кожна людина в дорослому віці і здоровому стані має право визначити, що буде зроблено з її тілом;

• хірург, який робить операцію без згоди пацієнта, чинить злочин, за який він зобов’язаний відповідати.

У Великобританії за згоду пацієнта на медичне втручання може бути прийнята його поведінка (звертання до лікарні, добровільна госпіталізація в спеціалізоване відділення тощо). Проте в серйозних клінічних випадках перевага надається згоді на медичне втручання, що виявлена в письмовій формі. В медичних установах державної служби охорони здоров’я пацієнт підписує стандартний формуляр, що має назву «Згода на операцію». В формулярі зазначається: «...цим я даю згоду на операцію.. характер і мета якої були пояснені мені лікарем. Я згоден на такі наступні та альтернативні дії, що будуть признані за необхідні в перебігу операції., на загальний, місцевий чи будь-який інший вид анестезії. Мені не було дано гарантій, що операція буде виконуватися конкретним лікарем...»

Англійський формуляр «Згода на операцію» має ряд недоліків з етичної точки зору. Він дещо формалізований, бо для того щоб дати згоду на медичне втручання, необхідно мати достатню інформацію про хворобу та методи її лікування. Крім цього, інформація має бути зрозумілою та обміркованою пацієнтом.