Контроль лікування пацієнтів другої категорії

До складу категорії 2 входять хворі з будь-якими випадками повторного лікування туберкульозу (які лікувалися раніше більше одного місяця). Це хворі на “Рецидив”, “Лікування після перерви”, “Лікування після невдачі”, “Інші”.

Таблиця 8.2.2.1 - Контроль за лікуванням хворих категорії 2

Примітки.

1 Контроль лікування рентгенологічним і культуральним методом проводять у ті ж терміни, що й мікроскопічним методом.

2 Інтенсифікований нестандартний режим застосовується у тяжких хворих, він апробований у пілотному проекті м. Києва і добре зарекомендував себе.

Стандартний режим лікування хворих категорії 2: 2HRZES+1HRZE / 5HRE або 5H3R3E3. Отже, режим в інтенсивній фазі для пацієнтів категорії 2 включає п’ять протитуберкульозних препаратів - ізоніазид, рифампіцин, піразинамід, етамбутол, стрептоміцин - призначаються на 2 місяці. Через 2 місяці (60 добових доз) терапія продовжується чотирма препаратами (HRZE)

протягом ще 1 місяця.

Загальна тривалість інтенсивної фази лікування - 3 місяці; за цей термін пацієнт повинен одержати 90 добових доз. При збереженні позитивного мазка наприкінці 3-го місяці лікування інтенсивна фаза продовжується на 1 місяць (30 добових доз).

Терміни дослідження мокротиння при стандартному лікуванні за категорією 2: наприкінці початкові фази лікування (кінець 3-го міс.) і кінець 4го міс., якщо мазок мокротиння позитивний наприкінці 3-го міс. Під час фази продовження лікування: кінець 5-го міс. Наприкінці лікування (кінець 8-го [9го] міс.)

Наприкінці інтенсивної фази лікування у більшості пацієнтів відбувається негативація мазка. Якщо після 3 місяців лікування (4 місяців, якщо інтенсивна фаза продовжувалася на 1 місяць) мазок мокротиння негативний, починають фазу продовження. До цього терміну, як правило, одержують результати дослідження лікарської чутливості мікобактерій, проведеного на початку лікування. При збереженні чутливості мікобактерій туберкульозу до антимікобактеріальних препаратів лікування продовжують ще протягом 5 місяців ізоніазидом, рифампіцином, етамбутолом щодня (5HRE) чи в інтермітуючому режимі (5H3R3E3). Загальна тривалість терапії - 8 (9) місяців.

При збереженні бактеріовиділення після 4 місяців лікування і/чи відсутності позитивної клініко-рентгенологічної динаміки хворого необхідно направити на консультацію в обласний диспансер. До цього часу повинні бути готові результати бактеріологічного дослідження мокротиння і дослідження лікарської чутливості мікобактерій, проведених до початку лікування.

Альтернативними, не стандартними, інтенсифікованими режимами антимікобактеріальної терапії тяжких і хіміорезистентних хворих категорії2 є такі:

а) у мазок-позитивних хворих (М+) у І фазі доцільно призначити: 2HRZES+1-2-3HRZE /;

б) у мазок-негативних хворих (М-) у І фазі доцільно призначити: 2HRZE /;

в) якщо у мазок-негативного хворого (М-) через 2 міс. з’являється бактеріовиділення за методом мікроскопії мазка (М+), то у І фазі проводять лікування за такою схемою: 2HRZE+1HRZE+1HRZ.

У 2-й фазі для варіантів «а», «в» доцільна така схема: / 5HRE або 5H3R3E3, а для варіанту «б» така: 4HR або 4H3R3.

Терміни дослідження мокротиння цих хворих: кінець 3-го міс. і кінець 4го (5-6-го) міс., якщо мазок мокротиння позитивний наприкінці попереднього місяця, наприкінці початкової фази лікування. Під час фази продовження лікування: кінець 9-го (10-го) міс., наприкінці лікування.

Антимікобактеріальні препарати ІІ ряду хворим 2-ї категорії можна призначати тільки після консультації у головному протитуберкульозному диспансері адміністративної території (Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя). В особливих випадках при хіміорезистентності таким хворим приходиться призначати протіонамід, капреоміцин, канаміцин, фторхінолони та інші антимікобактеріальні препарати ІІ ряду.

Тяжких пацієнтів і пацієнтів, які проходять лікування за альтернативними інтенсифікованими режимами, антимікобактеріальними препаратами ІІ ряду, повинні вести співробітники головної протитуберкульозної установи.

8.2.3.