Діагностика піроплазмідозів

Для виявлення бабезій, які локалізуються в еритроцитах, роблять тонкий мазок із периферичної крові.

Виготовлення високоякісного мазка крові має велике значення для достовірної діагностики кровопаразитарних хвороб.

Підготовка предметних стекол. Для виготовлення якісного тонкого мазка потрібно мати чисті, знежирені предметні стекла. Для цього їх миють у теплій воді з мийним засобом (мило, пральний порошок), споліскують і кип’ятять у 2%-му розчині соди впродовж 2-3 год. Після цього промивають у проточній воді 12 год, споліскують дистильованою водою, витирають насухо рушником і вміщують для знежирення у банку з притертою кришкою у суміш Никифорова (спирт етиловий 96 %-й і ефір для наркозу 1:1) на термін не менш як 24 год. Перед застосуванням стекла виймають із банки пінцетом і витирають чистою тканиною, що не залишає ворсинок, утримуючи їх за ребра.

Виготовлення мазків крові (рис. 14). Кров у свиней беруть з периферичних судин вушної раковини або кінчика хвоста. Щоб виготовити мазок, потрібно мати шліфоване предметне скло зі зрізаними кутами. Край його має бути ідеально рівним. Кути зрізають для того, щоб мазок крові був вужчим за предметне скло, на якому він зроблений. Місце взяття крові вистригають, протирають 70%-м етиловим спиртом або спирт-ефіром. Прокол роблять стерильною голкою чи надрізають ножицями кінчик вуха. Використовують першу краплю крові завбільшки з просяне зерно, яку наносять на кінець знежиреного предметного скла. Якщо крапля велика, мазок виходить товстим, нерівним і зміщується за край скла.

Предметне скло з краплею крові беруть у ліву руку між великим і середнім пальцями. Кінчиками великого і вказівного пальців правої руки захоплюють ребра шліфованого предметного скла, ставлять його спереду краплі крові під кутом 45° і рухають управо до зіткнення з нею.

У теплу пору року мазки швидко висихають на повітрі. В холодну погоду їх сушать на теплій грілці чи стерилізаторі. Під час висушування мазки слід оберігати від мух та прямих сонячних променів. Після висушування їх підписують простим олівцем чи голкою по товстому краю, вказуючи вид тварини, її кличку, дату виготовлення мазка.

Мазки фіксують в одному з таких фіксаторів: у метиловому спирті - 3-5 хв, у суміші Никифорова - 15-20 хв, в етиловому спирті - 20 хв. Зафіксовані мазки виймають із фіксатора пінцетом і вертикально вміщують у штатив для предметних стекол для висихання. Зафіксовані й висушені мазки фарбують.

Рис. 14. Виготовлення мазка та його якість:

А. - нерівномірний мазок на погано знежиреному склі;

Б. - короткий мазок; В. - довгий та нерівномірний мазок;

Г. - товстий мазок на початку; Д. - правильний мазок.

Фарбування мазків за методом Романовського. Розчин фарби Романовського, що є в продажу, - концентрований. Для отримання робочого розчину його розводять дистильованою водою. Оптимальне розчинення фарби і тривалість фарбування мазків установлюють дослідним шляхом. Для цього в трьох посудинах готують різне розчинення фарби: в першій - 1 крапля концентрованої фарби на 1 мл води; у другій - 2, у третій - 3 краплі. Кожним із розчинів фарбують 5-6 зафіксованих мазків крові впродовж різного часу - 20, 25, 30, 35, 40 хв. Після цього мазки досліджують і визначають розчинення фарби й тривалість, за яких отримано найкраще фарбування. Цей процес називають титруванням фарби і визначенням експозиції.

Для фарбування мазків завжди використовують свіжоприготовлений робочий розчин фарби із розрахунку 3-4 мл на один препарат.

Еритроцити забарвлюються у рожевий колір, цитоплазма лімфоцитів - у синій, а їхні ядра - у темно-фіолетовий (рис. 15). Цитоплазма одноклітинних організмів набуває блакитного, а їхні ядра - темно-червоного або червоного кольору.

Метою дослідження мазків під мікроскопом є визначення паразита до виду, для чого встановлюють характерні форми бабезій (мальтійський хрест, парногрушоподібні), кут розбіжності парних груш, центральне чи периферійне положення, величину паразитів, ширину груш та ін.

Рис. 15. Кров свині:

I. - лейкоцити; 1 - метамієлоцит нейтрофільний;

2 - паличкоядерний нейтрофіл; 3 - сегментоядерний нейтрофіл;

4 - паличкоядерний еозинофіл; 5 - сегментоядерний еозинофіл; 6 - базофіл;

7 - лімфоцити; 8 - плазматична клітина; 9 - моноцит; 10 - тромбоцити;

II. - еритроцити.

Серологічна діагностика дає змогу встановити діагноз не лише у тварин з вираженими ознаками хвороби, а й у паразитоносіїв. У лабораторіях для діагностики протозойних хвороб застосовують РЗК, РТ, РІФ, ELISA.

Антигени, виготовлені зі збудників, чітко специфічні, допомагають точно встановити діагноз.

Посмертна діагностика протозойних хвороб. Патологоанатомічні зміни при більшості протозойних хвороб досить специфічні. Так, при бабезіозі трупи свиней часто виснажені, слизові й серозні оболонки та підшкірна клітковина жовтяничні або анемічні, лімфовузли збільшені. Селезінка різко збільшена. Сеча часто забарвлена у червоний колір. Однак вирішальне значення у встановленні діагнозу має виявлення збудника в трупі. Для цього в разі підозри щодо бабезіозу роблять мазки-відбитки із селезінки, печінки, лімфовузлів, які фіксують і забарвлюють за методом Романовського.

Слід мати на увазі, що в трупах найпростіші зберігаються недовго і впродовж 20-30 год руйнуються. Таким чином, лабораторні дослідження потрібно проводити впродовж першої доби після смерті тварини.

7.2.