Діагностика еймеріозів і балантидіозу
Діагноз на еймеріоз і балантидіоз установлюють з урахуванням епізоотологічних даних, клінічних ознак хвороби, патолого-анатомічних змін і результатів лабораторного дослідження фекалій.
Указані хвороби диференціюють від гельмінтозів - аскарозу, езофагостомозу, трихурозу, стронгілоїдозу, а також балантидіозу, трепонемозу, трихомонозу, колібактеріозу, сальмонельозу.Для лабораторної діагностики використовують:
1. Метод нативного мазка. Пробу фекалій кладуть на предметне скло і
перемішують з рівною кількістю теплого (37 °С) ізотонічного розчину
хлористого натрію. Досліджуваний матеріал накривають покривним склом. Мазок проглядають під малим збільшенням мікроскопу.
У позитивних випадках балантидіозу виявляють здебільшого вегетативні рухливі форми балантидій. Наявність поодиноких паразитів у клінічно здорових свиней благополучних господарств не може бути підставою для позитивного рішення щодо встановлення діагнозу на балантидіоз.
При одноразовому дослідженні матеріалу ооцисти еймерій можуть і не виявлятися через незакінчений ендогенний цикл розвитку, коли паразити назовні не виділяються. Кількість найпростіших, які потрапляють у навколишнє середовище, також може коливатися навіть протягом доби: повна їхня відсутність змінюється масовою появою. Таким чином, матеріал слід досліджувати кілька діб підряд (3-4) і не менше від 5-7 тварин.
2. Метод осадження. Пробу фекалій масою 5 г заливають будь-яким флотаційним розчином (1:10), перемішують, фільтрують та відстоюють упродовж 15 хвилин. Після цього надосадну рідину зливають, а осад переносять на предметне скло і досліджують під мікроскопом при малому збільшенні. Внаслідок того, що питома вага цист балантидій більша в порівнянні з флотаційним розчином, вони осаджуються. Цією методикою виявляють тільки іцистовані форми паразита (рис. 16).
Рис.
16. Дослідження фекалій методом послідовного промивання: а-е - послідовні стадії роботи.3. Метод кількісного визначення балантидій в 1 г фекалій (за О.Ф. Манжосом та В.С. Сумцовим). Для дослідження готують центрифужні пробірки і наливають у них по 5 мл 2-5 % водного розчину формаліну. Фекалії (до 1 г) беруть безпосередньо з прямої кишки і поміщають у пробірку. Потім ретельно розмішують і закривають гумовим корком. Різниця між попереднім об’ємом (5 мл) і отриманим унаслідок внесення до фіксуючої рідини фекалій покаже кількість взятого для дослідження матеріалу. Перед дослідженням вміст пробірки ретельно збовтують. Мікропіпеткою (об’єм 0,1 мл) відбирають досліджувану суміш в кількості 0,02 мл і переносять на предметне скло. Зверху накривають покривним скельцем. Дослідження проводять під мікроскопом при малому збільшенні. Підраховують балантидій на усій поверхні розчавленої краплі. Кількість паразитів в 1 мл фекалій визначають за таблицею.
Наявність балантидій до 30 тисяч в 1 г фекалій є ознакою паразитоносійства. Інтенсивність інвазії від 30 до 50 тисяч свідчить про хронічний перебіг хвороби. Понад 50 тисяч паразитів в 1 г може спричинювати гострий перебіг хвороби, який супроводжується вираженим ентероколітом.
Таблиця.
Кількість балантидій в 1 г фекалій
| К-ть балантидій в краплі | Кількість матеріалу взятого для дослідження, г | |||||||||
| 0,1 | 0,2 | 0,3 | 0,4 | 0,5 | 0,6 | ... -¾L. - | 0,8 | 0.9 | 1.0 | |
| 1 | 2550 | 1300 | 882 | 675 | 550 | 464 | 404 | 362 | 327 | 300 |
| 2 | 5100 | 2600 | 1764 | 1350 | 1100 | 928 | 808 | 724 | 654 | 600 |
| 3 | 7650 | 3900 | 2646 | 2025 | 1650 | 1392 | 1212 | 1086 | 981 | 900 |
| 4 | 10200 | 5200 | 3528 | 2700 | 2200 | 1856 | 1616 | 1448 | 1308 | 1200 |
| 5 | 12750 | 6500 | 4410 | 3375 | 2750 | 2320 | 2020 | 1810 | 1635 | 1500 |
| 6 | 15300 | 7800 | 5292 | 4050 | 3300 | 2784 | 2424 | 2172 | 1962 | 1800 |
| 7 | 17850 | 9100 | 6174 | 4725 | 3850 | 3248 | 2828 | 2534 | 2289 | 2100 |
| 8 | 20400 | 10400 | 7056 | 5400 | 4400 | 3712 | 3232 | 2896 | 2616 | 2400 |
| 9 | 22950 | 11700 | 7938 | 6075 | 4950 | 4176 | 3636 | 3528 | 2943 | 2700 |
| 10 | 25500 | 13000 | 8820 | 6750 | 5500 | 4640 | 4040 | 3620 | 3270 | 3000 |
| 20 | 51000 | 26000 | 17640 | 13500 | 11000 | 9280 | 8080 | 7240 | 6540 | 6000 |
| ЗО | 76500 | 39000 | 26640 | 20250 | 16500 | 13920 | 12120 | 10860 | 9810 | 9000 |
| 40 | 102000 | 52000 | 35280 | 27000 | 22000 | 18560 | 16160 | 14480 | 13080 | 12000 |
| 50 | 127500 | 65000 | 44100 | 33750 | 27500 | 23200 | 20200 | 18100 | bgcolor=white>1635015000 | |
| 60 | 153000 | 78000 | 52920 | 40500 | 33000 | 27840 | 24240 | 21720 | 19620 | 18000 |
| 70 | 178500 | 91000 | 61740 | 47520 | 38500 | 32480 | 28280 | 25340 | 22890 | 21000 |
| 80 | 204000 | 104000 | 70560 | 54000 | 44000 | 37120 | 32320 | 28960 | 26160 | 24000 |
| 90 | 229500 | 117000 | 79380 | 60750 | 49500 | 41760 | 36360 | 32580 | 29400 | 27000 |
| 100 | 255000 | 130000 | 88200 | 67500 | 55000 | 46400 | 40400 | 36200 | 32700 | 30000 |
| 200 | 510000 | 260000 | 176400 | 135000 | 110000 | 92800 | 80800 | 72400 | 65400 | 60000 |
Патологоанатомічна діагностика еймеріозу свиней. При підозрі на еймеріози основні патзміни спостерігаються у кишках, слизова оболонка яких катарально-геморагічно запалена, потовщена, з крововиливами.
Для підтвердження діагнозу за допомогою скальпеля або предметного скла беруть зскрібок зі слизової оболонки, кладуть на предметне скло, накривають покривним скельцем і досліджують без фарбування під мікроскопом з метою виявлення ооцист.7.3.
Еще по теме Діагностика еймеріозів і балантидіозу:
- Глава 7. Діагностика та диференціальна діагностика
- Епідеміологічна діагностика
- Діагностика піроплазмідозів
- Ятрогенії, пов’язані з діагностикою захворювань
- 55. Діагностика самосвідомості.
- Діагностика дисплазій
- Діагностика трихомонозу
- Діагностика саркоцистозу
- ТЕМА № 19 Лабораторна діагностика венеричних хвороб. Лікування сифілісу.
- 56. Діагностика самоставлення особистості.
- 57. Діагностика рис особистості.
- Ультразвукова діагностика пухлини
- Діагностика радіаційних уражень
- Діагностика амебної дизентерії
- Клінічна і інструментальна діагностика. Морфологічні зміни при підшкірних розривах ахіллова сухожилка.