Діагностика еймеріозів і балантидіозу

Діагноз на еймеріоз і балантидіоз установлюють з урахуванням епізоотологічних даних, клінічних ознак хвороби, патолого-анатомічних змін і результатів лабораторного дослідження фекалій.

Для лабораторної діагностики використовують:

1. Метод нативного мазка. Пробу фекалій кладуть на предметне скло і

перемішують з рівною кількістю теплого (37 °С) ізотонічного розчину

хлористого натрію. Досліджуваний матеріал накривають покривним склом. Мазок проглядають під малим збільшенням мікроскопу.

У позитивних випадках балантидіозу виявляють здебільшого вегетативні рухливі форми балантидій. Наявність поодиноких паразитів у клінічно здорових свиней благополучних господарств не може бути підставою для позитивного рішення щодо встановлення діагнозу на балантидіоз.

При одноразовому дослідженні матеріалу ооцисти еймерій можуть і не виявлятися через незакінчений ендогенний цикл розвитку, коли паразити назовні не виділяються. Кількість найпростіших, які потрапляють у навколишнє середовище, також може коливатися навіть протягом доби: повна їхня відсутність змінюється масовою появою. Таким чином, матеріал слід досліджувати кілька діб підряд (3-4) і не менше від 5-7 тварин.

2. Метод осадження. Пробу фекалій масою 5 г заливають будь-яким флотаційним розчином (1:10), перемішують, фільтрують та відстоюють упродовж 15 хвилин. Після цього надосадну рідину зливають, а осад переносять на предметне скло і досліджують під мікроскопом при малому збільшенні. Внаслідок того, що питома вага цист балантидій більша в порівнянні з флотаційним розчином, вони осаджуються. Цією методикою виявляють тільки іцистовані форми паразита (рис. 16).

Рис.

3. Метод кількісного визначення балантидій в 1 г фекалій (за О.Ф. Манжосом та В.С. Сумцовим). Для дослідження готують центрифужні пробірки і наливають у них по 5 мл 2-5 % водного розчину формаліну. Фекалії (до 1 г) беруть безпосередньо з прямої кишки і поміщають у пробірку. Потім ретельно розмішують і закривають гумовим корком. Різниця між попереднім об’ємом (5 мл) і отриманим унаслідок внесення до фіксуючої рідини фекалій покаже кількість взятого для дослідження матеріалу. Перед дослідженням вміст пробірки ретельно збовтують. Мікропіпеткою (об’єм 0,1 мл) відбирають досліджувану суміш в кількості 0,02 мл і переносять на предметне скло. Зверху накривають покривним скельцем. Дослідження проводять під мікроскопом при малому збільшенні. Підраховують балантидій на усій поверхні розчавленої краплі. Кількість паразитів в 1 мл фекалій визначають за таблицею.

Наявність балантидій до 30 тисяч в 1 г фекалій є ознакою паразитоносійства. Інтенсивність інвазії від 30 до 50 тисяч свідчить про хронічний перебіг хвороби. Понад 50 тисяч паразитів в 1 г може спричинювати гострий перебіг хвороби, який супроводжується вираженим ентероколітом.

Таблиця.

Кількість балантидій в 1 г фекалій

Патологоанатомічна діагностика еймеріозу свиней. При підозрі на еймеріози основні патзміни спостерігаються у кишках, слизова оболонка яких катарально-геморагічно запалена, потовщена, з крововиливами.

7.3.