АЛКОГОЛЬНІ УРАЖЕННЯ ПЕЧІНКИ

Ураження печінки при хронічній алкогольній інтоксикації обумовлене її роллю в метаболізмі етанолу. У печінці метабо- лізується до 90—98 % алкоголю. У гепатоциті є три ферментні системи, які здатні метаболізувати алкоголь: 1) алкоголь- дегідрогеназа; 2) мікросомальна етанолокислювальна система;

3) каталазна система.

При окисленні етанолу в печінці змінюється окисно-віднов­ний потенціал гепатоцита. Це сприяє розвитку початкових ура­жень печінки. У печінці збільшується продукція лактату, який стимулює синтез колагену і жирних кислот, що спричинює ви­никнення печінкового кетогенезу. Розвивається гіпоксія печін­ки, оскільки алкоголь збільшує її потреби в кисні.

Під впливом алкоголю в печінці підвищується синтез гепа- тотоксичного ацетальдегіду, що сприяє розвитку жирової дис­трофії і дегенеративних змін у гепатоцитах. Проліферація ре- тикулуму супроводжується збільшенням розмірів печінки, на­ростанням толерантності до алкоголю і підвищенням здат­ності метаболізувати різні лікарські засоби. Цим і пояснюєть­ся стійкість організму хворих на алкоголізм до високих доз алкоголю, різних токсичних речовин і медикаментів.

Виділяють такі метаболічні та токсичні ефекти алкоголю на печінку: 1) компенсаторно-пристосувальні; 2) некротичні з ут­воренням тілець Меллорі; 3) порушення імунологічних реакцій;

4) пригнічення процесів регенерації; 5) стимуляція колагенозу і канцерогенезу.

Некробіотичні ефекти алкоголю здійснюються ацет'альде- гідом та воднем. Вони проявляються гідропічною і балонною дистрофією, утворенням тілець Меллорі, центролобулярними некрозами гепатоцитів.

Хронічна алкогольна інтоксикація призводить до недостат­ності харчування внаслідок як зниження вживання повно­цінних білків і вітамінів, так і розвитку хронічних захворю­вань травної системи — хронічного гастриту, гастродуоденіту, панкреатиту, які супроводжуються порушеннями травлення та всмоктування.

Особливістю алкогольних уражень печінки є їх чітка за­лежність від дози алкоголю та тривалості зловживання ним. Слід зазначити, що в початковій стадії захворювання і навіть при вираженій патології можливий повний регрес патологічних змін за умов повної відмови від вживання алкоголю. На фоні зловживання алкоголем будь-яке лікування неефективне.

Важкі ураження, аж до розвитку цирозу печінки, спос­терігаються при щоденному вживанні понад 40—60 г етанолу чоловіками і понад 20 г етанолу жінками впродовж багатьох років.

Виділяють 5 основних видів ураження печінки при хроніч­ній алкогольній інтоксикації: 1) адаптивна алкогольна гепато- мегалія; 2) жирова дистрофія печінки; 3) перивенулярний та перицелюлярний фіброз; 4) хронічний алкогольний гепатит;

5) цироз печінки.

Адаптивна алкогольна гепатомегалія є початковою стадією ураження печінки і перебігає безсимптомно. Рідко виникає біль у правому підребер'ї. Функціональні проби печінки не змінюються.

Алкогольна жирова дистрофія зустрічається приблизно в 50 % хворих на хронічний алкоголізм. У нормі печінка міс­тить до 10 % жиру. При жировій інфільтрації кількість жиру в печінці збільшується.

Під час об'єктивного дослідження виявляють помірно збіль­шену печінку, як правило, еластичної консистенції, не болючу. Чутливість під час пальпації печінки буває тільки в поодиноких випадках. Функціональні проби печінки не змінюються. У час­тини хворих можна виявити помірну гіпербілірубінемію, а та­кож підвищення вмісту ліпідів і активності ГГТФ у сироватці крові. Діагностика жирової інфільтрації печінки не становить великих труднощів завдяки ультразвуковому дослідженню.

Жирова інфільтрація печінки алкогольної етіології є обо­ротним процесом, на відміну від жирової інфільтрації при цу­кровому діабеті та гіперліпопротеїдеміях. У разі відмови від вживання алкоголю, навіть без особливого лікування, у хво­рих із хронічною алкогольною інтоксикацією зменшується жирова інфільтрація печінки.

У деяких хворих із хронічною алкогольною інтоксикацією жирова інфільтрація печінки може поєднуватися з алкоголь­ним фіброзом. Наявність перицелюлярного та перивенуляр- ного фіброзу свідчить про підвищений ризик розвитку циро­зу печінки.

Рідкою формою жирової інфільтрації печінки є синдром Ціве, який характеризується значним і швидким відкладан­ням жиру в печінці та інших органах, значним підвищенням рівня ліпідів у сироватці крові, гемолізом, збільшенням вмісту білірубіну, підвищенням активності трансаміназ. Синдром Ціве нерідко призводить до летальних наслідків.

Лікування жирової інфільтрації печінки у хворих на хроніч­ний алкоголізм проводять на фоні повної абстиненції. Призна­чають повноцінне харчування. Рекомендуються продукти та страви, які мають ліпотропні властивості (сир, риба, гречана на вівсяна каші).

Алкогольний фіброз печінки. Алкогольний фіброз печінки передує розвитку алкогольного цирозу. Під час гістологічно­го дослідження виявляють перивенулярний і перицелюляр- ний фіброз. Унаслідок розростання фібрину навколо цент­ральних вен порушується гемодинаміка печінки. Фіброз із центролобулярних ділянок може поширюватися на паренхіму за ходом синусоїдів.

Алкогольний фіброз не має специфічної клінічної симптома­тики і часто нагадує жирову інфільтрацію печінки. У хворих мо­жуть виникати загальна слабість, диспептичні розлади, невира- жений больовий синдром. Біль локалізується в правому підре­бер'ї. На відміну від жирової інфільтрації, при алкогольному фіброзі може підвищуватись активність амінотрансфераз і ГГТФ. Найспецифічнішими біохімічними змінами є підвищен­ня рівня проліну та оксипроліну в сироватці крові, амінокис­лот, які беруть участь у синтезі колагену. Діагностика алкоголь­ного фіброзу ґрунтується на даних гістологічного дослідження. Особливо небезпечний центролобулярний фіброз, при якому цироз печінки може розвиватись, обминаючи стадію гепатиту, навіть після відмови від вживання алкоголю.