Лікування діабетичних уражень органа зору.

Нормалізація обмінних процесів при цукровому діабеті є основою для лікування всіх його ускладнень, зокрема уражень органа зору. Провідним чинником у профілактиці, стабілізації та лікуванні діабетичних уражень органа зору є раціональна терапія цукрового діабету, спрямована на регуляцію вуглеводного, жирового, білкового і водно-сольового обмінів.

Основними показниками нормалізації обмінних процесів при цукровому діабеті є нормальна концентрація цукру в крові (що не перевищує натще 6 ммоль/л) і відсутність його в сечі. Це забезпечується призначенням відповідної дієти й антидіабетичних препаратів.

Комплексне лікування цукрового діабету передбачає, перш за все, дієтотерапію. Іжа повинна бути багатою на білки, містити мало жирів і обмежену кількість вуглеводів. Виключаються легкозасвоювані вуглеводи: цукор, цукерки, варення, торти, тістечка, печиво, повидло, мармелад та інші подібні продукти. Підлягають обмеженню: білий хліб, макарони, вермішель, вироби з білої муки та рису. Одним з основних компонентів "вуглеводного раціону" є овочі й фрукти. Небажано вживати тваринні тугоплавкі жири (свиняче, бараняче, яловиче сало), а також продукти з великим вмістом холестерину (яйця).

Джерелом білка для хворих на цукровий діабет повинні бути нежирні сорти м'яса, варена риба, молоко, сир.

У 1/3 хворих на ТНТТД в легкій формі вдається домогтися нормалізації обмінних процесів без використання гіпоглікемічних препаратів.

До найбільш ефективних антидіабетичних засобів належать препарати інсуліну тваринного і гомологічного (людського) походження. Тнсуліноте- рапія - засіб вибору при декомпенсованому цукровому діабеті під час вагітності, в період годування груддю, а також при важких судинних ускладненнях, зокрема при проліферативній стадії діабетичної ретинопатії. Вона вважається ефективною, якщо через 2 год. після їди глікемія не перевищує 9,98-11,1 ммоль/л.

Пероральні цукрознижувальні засоби - сульфаніламіди і бігуаніди - застосовуються в поєднанні з дієтотерапією в більшості хворих старших 35 років при ТНТТД середньої тяжкості, без кетоацидозу, погіршення живлення, ускладнень або супутніх захворювань, а також при лабільному перебігу діабету для посилення дії інсуліну, зменшення числа його ін'єкцій.

До можливих побічних проявів цукрознижувальних сульфаніламідів належать головний біль, диспептичні явища, алергія (свербіж, дерматити), лейкопенія, тромбоцитопенія, порушення функції печінки. Протипоказанням до прийому сульфаніламідів є прекоматозний стан, кетоацидоз, дитячий і юнацький вік, вагітність, лактація, гострі інфекційні захворювання, легкі форми цукрового діабету, що компенсуються дієтотерапією, порушення функції печінки і нирок, лейкопенія, гранулоцитопенія, алергія на сульфаніламідні препарати.

Як допоміжні засоби, що доповнюють дієтотерапію й медикаментозне лікування, при цукровому діабеті широко застосовують лікарські рослини. Гіпоглікемізуючий ефект мають багато рослин. До них, зокрема, належать листя берези, глід, листя брусниці, бузина, женьшень, заманиха, звіробій, суниця, золототисячник, кропива дводомна, польовий хвощ, росянка круглолиста, кульбаба звичайна, кукурудзяні рильця, льон, корінь лопуха, м'ята, пустирник, горіх волоський, горіх манчжурський, подорожник, пагони бузку, листя чорної смородини, каштани, сушениця болотна, цикорій, чебрець, шипшина, елеутерокок, лавровий лист.

Істотним у лікуванні діабетичної ретинопатії є застосування лікарських препаратів, що викликають зниження концентрації холестерину в крові, ангіо- протекторів, стероїдів анаболізму, імуностимуляторів, вітамінів, біогенних стимуляторів, ферментів і коферментів, десенсибілізуючих та інших.

З ангіопротекторів у лікуванні діабетичної ретинопатії використовуються пармідін (продектін, ангінін), добезілат кальцію (доксиум), етамзілат (діци- нон), трентал (пентоксифілін) та інші препарати. Ангіопротектори мають вплив на реологічні властивості крові, підвищують еластичність мембран еритроцитів, загалом позитивно впливають на перебіг діабетичної ретинопатії.

Пармідін приймають по 1-3 пігулки (0,25 г) 3-4 рази на добу після їди (починати прийом слід із мінімальної дози, поступово збільшуючи її до максимальної). Курс лікування - від 2 до 6 місяців і більше.

Етамзілат випускається в пігулках по 0,25 г і у вигляді 12,5% розчину. Перорально призначають по 1 пігулці 2 рази на добу протягом 2-4 місяців, внутрішньом'язово - по 2 мл розчину щодня протягом 1-1,5 місяця. Найкращий ефект лікування спостерігається при субкон'юнктивальному або ретробульбарному введенні препарату (по 1 мл розчину 2 рази на добу протягом 10-14 днів). Не слід застосовувати препарат при крововиливах у сітківку і склоподібне тіло, викликаних антикоагулянтами.

Трентал призначається перорально по 0,2 г (2 пігулки) 2-3 рази на добу після їди протягом 1-1,5 місяця 2 рази на рік. Хороший терапевтичний ефект спостерігається при субкон'юнктивальному і ретробульбарному введеннях тренталу (1 мл 2% розчину). У разі одночасного застосування анти- гіпертензивних препаратів дозу тренталу слід зменшити. Протипоказаний трентал у перші місяці вагітності.

При лікуванні діабетичної ретинопатії широко застосовують вітаміни й біологічні стимулятори.

Застосування аскорбінової кислоти обумовлене її здатністю нормалізувати проникність капілярів шляхом синтезу колагену і проколагену, покращувати окислювально-відновні процеси, регулювати вуглеводний обмін, прискорювати регенерацію тканин, стимулювати утворення стероїдних гормонів.

З метою поліпшення кровообігу і живлення сітківки хворим із діабетичною ретинопатією призначаються препарати нікотинової кислоти (вітамін РР): ксантинолу нікотинат (компламін, теонікол, ксавін), нікошпан, нікотинамід.

До лікувального комплексу при діабетичній ретинопатії включають також вітаміни А, Ві, В2, В6, В12 у загальноприйнятих дозах. Є повідомлення про позитивні результати використання в комплексному лікуванні хворих на діабетичну ретинопатію відвару з пшеничних висівок, водорозчинних вітамінів групи В.

Поліпшенню кровопостачання сітківки на ранніх стадіях діабетичної ретинопатії сприяють біостимулятори: склоподібне тіло (підшкірно або внутрішньом'язово по 2 мл щодня, курс - 25-30 днів), екстракт алое (внут- рішньом'язово по 1 мл щодня, курс - 25-30 днів), ФІБС (підшкірно по

1 мл, на курс - 30-35 ін'єкцій ), екстрат плаценти (підшкірно по 2 мл 1 раз протягом 7-10 днів, на курс - 3-4 ін'єкції).

Позитивний вплив на перебіг проліферативної діабетичної ретинопатії справляє солкосерил, який поліпшує кисневий баланс тканин, компенсаторні механізми окислювально-відновних процесів і перешкоджає неовас- куляризації. Препарат в ампулах призначається внутрішньом'язово по 4 мл

2 рази на тиждень (на курс - 12 ін'єкцій) або субкон'юнктивально.

У комплексному лікуванні проліферативної ретинопатії застосовують антиоксидант емоксипін, як інгібітор перекисного окислення ліпідів. Препарат вводиться субкон'юнктивально, парабульбарно й ретробульбарно.

Позитивні результати спостерігаються при застосуванні лікувального плазмофорезу і трансфузій плазмозамінників гемодинамічної дії. Інфузії рео- поліглюкіну - препарату низькомолекулярного декстрину - сприяють зменшенню агрегації форменних елементів крові, переміщенню рідини з тканин у кров'яне русло, нормалізації мікросудинних змін очного дна у хворих на ІЗТТД. Використовується також поєднання реополіглюкіну (0,3 мл), дексазо- ну (0,2 мл), гепарину (700 ЕД, 0,2 мл), які вводяться ретробульбарно.