Лікування туберкульозу печінки

Лікування туберкульозу печінки проводять антимікобактеріальними препаратами за 1 категорією під контролем функціонального стану печінки. При цьому слід зважити, що ізоніазид, протіонамід, етіонамід, тіоацетазон, тібон, рифампіцин, піразинамід, ПАСК натрію токсично діють на паренхіму печінки, тому їх або не використовують, або застосовують з обережністю під контролем функції печінки.

Хворим додатково призначають дієту № 5 а і 5 за Певзнером. Необхідно виключити із раціону гострі й жарені блюда, приправи, тугоплавкі тваринні жири, алкоголь. Рекомендується сир, нежирні сорти відвареної риби. При туберкульозі печінки доцільне призначення глюкози по 25-30 г всередину, вітамінів групи В, нікотинової, фолієвої та аскорбінової кислот, а також внутрішньовенні інфузії глюкозо-вітамінних та електролітних коктейлей, неокомпенсану та інших детоксикаційних розчинів. Для поліпшення обмінних процесів рекомендуються анаболічні стероїдні гормони (метандростенолон всередину по 0,015-0,02 г на добу з поступовим зниженням дози або ретаболіл по 0,02-0,05 г один раз на 2 тижні внутрішньом’язово. У більш важчих випадках показані малі дози кортикостероїдних гормонів (преднізолон по 0,020,04 г на добу). Вельми ефективне лікування екстрактами і гідролізатами печінки (вітогепат, сірепар тощо), а також карсил, есенціалє, гепалів та інші.

При ізольованих туберкульозних ураженнях печінки цілком доцільне хірургічне втручання у вигляді резекції ураженої частини печінки.