Розділ 14. Висновки.

Таким чином, підсумовуючи усе викладене вище, можна зробити наступні висновки щодо реального стану надання паліативної і хоспісної допомоги хворим на ВІЛ- інфекцію/СНІД в Україні.

1. Серед найбільш серйозних проблем паліативної та хоспісної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД в Україні є наступні:

- Недостатнє визнання актуальності проблеми паліативної та хоспісної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД і невідповідна підтримка з боку центральної, регіональної та місцевої влади; обмежене фінансування з бюджету гальмує розвиток паліативної допомоги як нової галузі охорони здоров'я і, в тому числі, ПХД хворим на СНІД.

- Недостатня доступність опіоїдних анальгетиків для хворих на ВІЛ- інфекцію/СНІД, особливо за умови амбулаторної ПХД, в тому числі, занадто складна та недосконала нормативно-правова база в цьому сегменті.

- Брак підготовленого персоналу в закладах паліативної та хоспісної допомоги, що вже надають ПХД хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД; відсутність спеціалізації медперсоналу з паліативної та хоспісної медицини; до- і післядипломна підготовка фахівців з проблем ПХД знаходиться на стадії становлення і не може на сьогоднішній день якісно і кількісно забезпечити потреби в кадрах. Не вирішено питання про включення спеціальності "Паліативна медицина" до номенклатури спеціальностей і посад лікарів і середнього медперсоналу. В результаті не вирішуються питання спеціалізації лікарів та середнього медичного персоналу з паліативної медицини, сертифікації їх за цією спеціальністю, формування атестаційних комісій з присвоєння кваліфікаційних категорій.

- Нестача обладнання для здійснення паліативного лікування та догляду.

- Відсутність наукових досліджень в розділі ПХД хворим на ВІЛ-інфекцію/СШД.

- Негативні соціальні стереотипи щодо ВІЛ/СШІДу зумовлюють стигматизацію та дискримінацію хворих на ВІЛ-інфекцію/СШІД.

- Недостатня координація дій фахівців центрів СШІДу, закладів первинної медико- санітарної допомоги та ШУО з розвитку служби паліативної допомоги хворим на ВІЛ- інфекцію/СШІД; відсутня система моніторингу та статистичного обліку хворих на ВІЛ- інфекцію/СНІД, які потребують паліативної допомоги.

2. Впровадження служби паліативної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СШІД буде сприяти росту прихильності пацієнтів до диспансерного спостереження і ВААРТ, що підвищить ефективність роботи служби СШІДу.

3. Лікування в хоспісі має бути безкоштовним для хворих на ВІЛ-інфекцію/СШІД, незалежно від матеріального становища хворого, виходячи з принципів, які сповідують у всьому світі - за смерть платити не можна.

4. Чинна нормативно-правова база не відповідає сучасним міжнародним підходам та стратегіям розвитку ПХД.

5. Вимагає вирішення ряд медичних і медико-організаційних питань розвитку і системи ПХД в Україні. Ше розроблені медичні та економічні стандарти паліативної і хоспісної допомоги, а також методика визначення регіональної потреби в лікарських препаратах, інструментальному і технічному забезпеченні.

6. Ше проводиться належна робота щодо забезпечення кадрами закладів, що надають ПХД хворим на ВІЛ-інфекцію/СШІД. Потребує вирішення питання про пільгове забезпечення працівників хоспісів. У наявності невідповідність між надзвичайно тяжкими умовами та низькою оплатою праці. Психоемоційні і фізичні перевантаження в поєднанні з жебрацької оплатою праці (атмосфера хоспісів виключає побори) призводить до плинності кадрів, депресій та психоемоційного "вигорання" персоналу.

7. Паліативна допомога як система комплексної допомоги хворим на ВІЛ- інфекцію/СШІД дітям, в Україні, на даний час, практично відсутня. До теперішнього часу системою охорони здоров’я не проведено оцінку реальних потреб, потребують розробки механізми розвитку і стандарти паліативної допомоги дітям. Враховуючи, що майже половина ВІЛ-інфікованих дітей в Україні - сироти, а третина дітей мешкає у кризових родинах, питання педіатричної стаціонарної/хоспісної ПХД набирають особливої гостроти.

8. Шедостатньо проводиться адвокаційна та інформаційна кампанія щодо розвитку ПХД для хворих на ВІЛ-інфекцію/СШІД, відсутні інформаційні матеріали по паліативній допомозі для хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД, для близького оточення, які надають таку допомогу, для медичних та соціальних працівників. В засобах масової інформації практично не висвітлені проблеми паліативної допомоги населенню, через що не сформована позитивна суспільна думка щодо даного виду допомоги.