<<
>>

Завдання валеології :

підготовка фахівців-валеологів для освіти, просвіти, системи оздоровлення; формування нового ненасильницького екозберігаючого та духовно-творчого мислення; формування практично здорової, добромислячої і активно-творчої людини, здатної на протязі всього життя самостійно зберігати, розвивати і підтримувати своє здоров’я на належному рівні.

При відсутності справжнього валеологічного знання і досвіду може скластися невірне розуміння свого здоров'я, що призводить або до фанатизму стосовно його зміцнення здоров'я, або до страхів стосовно його формування й збереження і, як наслідок, - створення міфів про природу і лікування захворювань.

Слід назвати декілька прізвищ видатних людей, яких до певної міри можна назвати вітчизняними валеологами.

Це перш за все Григорій Савич Скоровода. Особливість же його подвижництва полягала в тому, що він прагнув збудити “мислячу силу” в свого народу, підняти в людині все краще, закладене у неї природою і Богом, і розвивати, долучаючи до цінностей вищих і вічних.

Володимира Івановича Вернадського з його вченням про ноосферу, сферу куди проникає людський розум, теж можна до певної міри вважати вітчизняним валеологом. «Людина нерозривно зв’язана в єдине ціле з життям всіх живих організмів, існуючих або з тими, які коли-небудь існували», — таким було світосприйняття Вернадського. Він усвідомлював, відчував і матеріальну, і духовну спорідненість з усіма проявами життя й розуму не тільки на Землі, але й в Космосі. Мозаїка людської культури має єдину природну основу — біосферу, ділянку життя, а друга — невидима, але так само необхідна — свідомість людини, мікрокосмос особистості

Видатні педагоги, священики, філософи, митці, науковці і також медики працювали і творили на ниві збереженні здоров’я в його різних аспектах, як на індивідуальному так суспільному, популяційному рівні. Валеологом можна назвати знаменитого кардіохірурга Миколу Михайлович Амосова, ім’я якого носить Київський інститут серцево-судинної хірургії.

Ось як він сформував свої валеологічні принципи: У більшості хвороб винна не природа, не суспільство, а тільки сама людина. Не покладайте надій на медицину. Вона чудово лікує багато хвороб, але не здатна зробити людину здоровою. Поки що вона навіть не може навчити людину, як стати здоровою. І навіть більше: бійтеся попасти в полон до лікарів! Іноді вони схильні перебільшувати людські слабості й могутність своєї науки, створюючи в людей уявні хвороби й видаючи векселя, які не в змозі оплатити. Щоб стати здоровим, потрібно докласти власні зусилля, постійні й значні. Їх нічим замінити. Людина, на щастя, така довершена, що майже завжди їй можна повернути здоров’я. Тільки необхідні для цього зусилля, на жаль, зростають в міру старіння й поглиблення хвороб. Величина будь-яких зусиль визначається стимулами, стимули – значенням мети, часом і можливістю її досягти. Дуже шкода, але ще й характером! На жаль, здоров’я, як важлива мета, постає перед людиною, коли смерть стає близькою реальністю. Однак слабовольну людину навіть смерть не може надовго налякати. Для здоров’я однаково потрібні чотири умови: фізичне навантаження, обмеження в харчуванні, загартування, час і уміння відпочивати. І ще п’яте – щасливе життя! На жаль, без перших чотирьох умов воно не забезпечить здоров’я. Але якщо немає щастя в житті, то де знайти стимули для зусиль, щоб напружуватися й голодувати? Що вдієш! Природа милосердна: вистачить 20-30 хвилин фізкультури щодня, але такої, щоб виснажитися, спітніти і щоб пульс удвічі зріс. Якщо цей час подвоїти, то взагалі буде чудово. Треба обмежити себе в харчуванні. Підтримуйте вагу як мінімум — ріст (в см) мінус 100. Уміти розслабитись – наука, але до неї потрібен ще й характер. Коли б він був! Про щасливе життя. Кажуть, що здоров’я – щастя вже саме по собі. Це неправильно: до здоров’я дуже легко звикнути й вже не помічати його. Однак воно допомагає здобути щастя в сім’ї і на роботі. Допомагає, але не визначає. Правда, хвороба – то вже точно нещастя.

Термін «валеологія» введено в науковий обіг радянським вченим, доктором медичних наук, професором, членом Академії технологічних наук України Ізраїлем Брехманом. Основоположником валеології в Україні та засновником кафедри спортивної медицини і санології (медичної валеології) Київської національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика є професор Апанасенком Геннадій Леонідович. Геннадій Леонідович вважає, що в 21 сторіччі валеологія стане пріоритетною наукою.

<< | >>
Источник: Лекція з Валеології. 2016

Еще по теме Завдання валеології ::

  1. Об'єктом валеології є
  2. Лекція з Валеології, 2016
  3. Предмет, мета та завдання курсу методики викладання психології.
  4. 1. Предмет та завдання психології особистості.
  5. Тестові завдання для самоконтролю:
  6. Завдання методики викладання як фахової дисципліни
  7. Інформаційні технології: мета, сутність, завдання
  8. Приклади тестових завдань та ситуаційних задач:
  9. Мета, завдання та зміст виховання студентської молоді.
  10. Основні завдання експериментальної психології на сучасному етапі.
  11. Психологія ВШ як галузь психологічної науки, її предмет, основні категорії та завдання.
  12. Методологічні аспекти викладання історії психології (мета, завдання, принципи).
  13. Предмет, мета та завдання методики викладання загальної психології. Змістові пріоритети у викладанні загальної психології.
  14. ТЕМА № 14 Пухирчаті дерматози. Багатоформна ексудативна еритема. Етіологія. Патогенез. Клініка. Діагностика. Лікування.Базові тестові завдання кафедри.
  15. Предмет, мета та завдання методики викладання педагогічної психології. Змістові пріоритети у викладанні педагогічної психології.
  16. Предмет, мета та завдання методики викладання вікової психології. Змістові пріоритети у викладанні вікової психології.
  17. Предмет, мета та завдання методики викладання історії психології. Змістові пріоритети у викладанні історії психології.
  18. Тема лекції №1 : Валеологія - наука про здоров'я
- Акушерство и гинекология - Анатомия - Андрология - Биология - Болезни уха, горла и носа - Валеология - Ветеринария - Внутренние болезни - Военно-полевая медицина - Восстановительная медицина - Гастроэнтерология и гепатология - Гематология - Геронтология, гериатрия - Гигиена и санэпидконтроль - Дерматология - Диетология - Здравоохранение - Иммунология и аллергология - Интенсивная терапия, анестезиология и реанимация - Инфекционные заболевания - Информационные технологии в медицине - История медицины - Кардиология - Клинические методы диагностики - Кожные и венерические болезни - Комплементарная медицина - Лучевая диагностика, лучевая терапия - Маммология - Медицина катастроф - Медицинская паразитология - Медицинская этика - Медицинские приборы - Медицинское право - Наследственные болезни - Неврология и нейрохирургия - Нефрология - Онкология - Организация системы здравоохранения - Оториноларингология - Офтальмология - Патофизиология - Педиатрия - Приборы медицинского назначения - Психиатрия - Психология - Пульмонология - Стоматология - Судебная медицина - Токсикология - Травматология - Фармакология и фармацевтика - Физиология - Фтизиатрия - Хирургия - Эмбриология и гистология - Эпидемиология -