Приклади тестових завдань та ситуаційних задач:

1. Поглинута доза іонізуючого випромінювання виражається в:

A. Рентгенах;

B. Бекерелях;

C. Кюрі;

D. Дж/кг;

E. Зівертах.

2. Кишкова форма гострої променевої хвороби виникає після гострого опромінення в дозі:

A.

B. 6-10 Гр;

C. 10-20 Гр;

D. 20-80 Гр;

E. Більше 80 Гр.

3. Для кістково-мозкового синдрому III ступеня при гострій променевій хворобі характерно:

A. Первинний лейкоцитоз відсутній, мінімальна кількість нейтрофілів спостерігається на 12-14 добу, абортивний підйом нейтрофілів на 18-22 добу, період основного зниження на 30-40 добу, мінімальна кількість тро­мбоцитів на 26-34 добу;

B. Первинний лейкоцитоз, мінімальна кількість нейтрофілів спосте­рігається на 7-8 добу, агранулоцитоз на 8-20 добу, період відновлення нейтрофілів на 22-24 добу, мінімальна кількість тромбоцитів на 12-16 добу;

C. Первинний лейкоцитоз, глибока абсолютна лімфоцито- і ретикулоци- топенія, агранулоцитоз на 8-10 добу, критична тромбоцитопенія на 8-10 добу;

D. Первинний лейкоцитоз не виражений, мінімальна кількість нейтрофілів спостерігається на 8-9 добу, абортивний підйом нейтрофілів, агранулоци­тоз на 20-30 добу, мінімальна кількість тромбоцитів на 18-24 добу;

E. Первинна лейкопенія, тромбоцитопенія, приріст числа нейтрофілів на 24-34 добу, тромбоцитів на 24-30 добу.

4. Середня тривалість періоду розпалу (виражених клінічних проявів) кіс­тково-мозкової форми гострої променевої хвороби середньої тяжкості становить:

A. 1-3 дні;

B. 3-7 днів;

C. 7-14 днів;

D. 14-21 день;

E. 21-28 днів.

5. Для церебральної форми гострої променевої хвороби характерно усе наведене нижче, за винятком:

A. Виникає після опромінення в дозі 20-80 Гр;

B. У момент опромінення характерно розвиток колапсу з втратою свідо­мості;

C. Після відновлення свідомості - нестримне блювання і діарея;

D. Набряк-набухання головного мозку, гіпотонія, анурія;

E.

6. Судинно-токсемічна форма гострої променевої хвороби характеризу­ється:

A. Розвитком загальної первинної реакції в перші 10-20 хв. опромінення;

B. Нестримним блюванням та діареєю з першої доби захворювання;

C. Тяжкими гемодинамічними порушеннями;

D. Настанням летального кінця на 14-28 добу;

E. Агранулоцитозом, аплазією кісткового мозку.

7. Кількість лейкоцитів у периферичній крові при кістково-мозковій формі гострої променевої хвороби II ступеня тяжкості на 7-9 добу складає:

A. Більш 4,0 Г/л;

B. 3,0-4,0 Г/л;

C. 3,0-2,0 Г/л;

D. 3,0-4,0 Г/л;

E. 1,9-0,5 Г/л.

8. Кількість тромбоцитів у периферичній крові при кістково-мозковій фо­рмі гострої променевої хвороби III ступеня тяжкості на 20 добу складає:

A. Більше 100 Г/л;

B. 80-100 Г/л;

C. 79-50 Г/л;

D. 50-20 Г/л;

E. Менше 20 Г/л.

9. Табельними засобами для лікування загальної первинної реакції на опромінення є всі перелічені нижче, за винятком:

A. Етаперазін;

B. Діметкарб;

C. Сиднокарб;

D. Ондансетрон;

E. Діксафен.

10. На сучасному етапі для лікування інфекційних ускладнень в якості ем­піричної терапії при радіогенній нейтропенії не застосовується:

A. Комбінація двох Р-лактамних препаратів;

B. Пеніціліназорезистентні пеніциліни або ванкоміцин і Р-лактамний пре­парат;

C. Монотерапія цефалоспоринами 3-ої генерації або іміпінем/тієнам;

D. Монотерапія аміноглікозидами 3-ої генерації;

E. Аміноглікозиди та антипсевдомонадні Р-лактамні препарати.

1. Назвіть форми гострої променевої хвороби за ведучим патогенетичним механізмом.

2. Які ступені тяжкості виділяють в перебігу кістково-мозкової форми го­строї променевої хвороби?

3. В якому діапазоні доз розвивається кістково-мозкова форма гострої променевої хвороби?

4. В якому діапазоні доз розвивається церебральна форма гострої проме­невої хвороби?

5. Які періоди або фази розвитку виділяють в перебігу гострої променевої хвороби?

6. Назвіть шляхи надходження радіонуклідів у організм людини.

7. Які біологічні дозиметри дозволяють визначити поглинуту дозу у пос- траждалих? Коли їх доцільно використовувати?

8. Які групи симптомів виділяють в періоді первинних реакцій?

9. Які зміни відбуваються в периферичній крові в період первинної реак­ції?

10. Які синдроми характерні для періоду розпалу гострої променевої хво­роби?

Відповіді:

1. Церебральна, судинно-токсемічна, кишкова, кістково-мозкова.

2. Легкий (I), середній (II), тяжкий (III), дуже тяжкий (IV).

3. 1,0-10,0 Гр.

4. Більше 80 Гр.

5. Первинної реакції, латентний період, період розпалу, період віднов­лення.

6. Радіоактивні речовини можуть надходити в організм людини через ор­гани дихання, травний тракт, шкіру. При аварійних ситуаціях й у над­звичайній обстановці можливе проникнення радіонуклідів через под­ряпини, рани й опікову поверхню.

7. Каріологічні тести:

1. а) дослідження хромосомного апарату клітин кісткового мозку через

18-48 годин після опромінення;

2. б) аналіз хромосом у культурі лімфоцитів периферичної крові протягом кількох тижнів після опромінення.

8. Загальноклінічні, диспепсичні, місцеві, гематологічні.

9. Лімфоцитопенія, лейкоцитоз.

10. Геморагічний, оральний, орофарингеальний, кишковий, інфекційний, кістково-мозковий.

11.

1. Постраждалий Г. доставлений на сортувальний майданчик медичної роти через 2 години після ядерного вибуху. Індивідуальний дозиметр відсутній. Скаржиться на загальну слабкість, нудоту, головний біль, спрагу. Безпосере­дньо після вибуху виникла багаторазова блювота, потім втратив свідомість на 20-30 хв. При огляді загальмований, адинамічний, обличчя гіперемоване, мова утруднена, часті спроби блювання. Пульс 120 уд/хв., слабкого напов­нення, тони серця приглушені. АТ - 90/60 мм рт. ст. Дихання везикулярне.

2. Постраждалий А. доставлений у медичну роту через 2 години після ядер­ного вибуху. Скаржиться на загальну слабкість, запаморочення, нудоту. Піс­ля1 години з моменту опромінення відмічалася повторна блювота.

1. Сформуйте та обґрунтуйте діагноз.

3. Постраждалий М. доставлений у медичну роту через 4 години після ядер­ного вибуху. Скаржиться на загальну слабкість, запаморочення, нудоту, бага­торазову блювоту. Ці симптоми з'явилися через 30-40 хв. після опромінення. При огляді свідомість ясна, збуджений, обличчя помірно гіперемоване, про­довжується блювота. Пульс 92 уд/хв., задовільного наповнення, тони серця ясні, АТ - 105/60 мм рт. ст. Дихання везикулярне. Температура тіла 370С. Показники індивідуального дозиметру 4,8 Гр.

1. Сформуйте та обґрунтуйте діагноз.

4. Постраждалий Т. доставлений на сортувальний майданчик медичної роти через 2,5 години після ядерного вибуху. Скаржиться на сильний головний біль, запаморочення, слабкість, яка наростає, спрагу, постійну нудоту та блювоту. Перераховані симптоми з'явилися через 5-10 хв. після опромінення та неухильно зростали. При огляді в'ялий, малорухомий, спостерігається гі­перемія шкіри, почервоніння склер, продовжується блювота. Пульс 110 уд/хв., ритмічний, тони серця приглушені, І тон на верхівці ослаблений, АТ 90/70 мм рт.ст., число дихань - 24/хв. Температура тіла 38,70С. Показники індивідуального дозиметру 5,9 Гр.

5. Постраждалий С. доставлений у медичну роту через 4 години після ядер­ного вибуху. Скаржиться на помірно виражений головний біль, під час ева­куації була одноразова блювота. При огляді свідомість ясна, активний. Шкі­рні покриви звичайного забарвлення, пульс 80 уд/хв., тони серця звучні, АТ - 130/80 мм рт. ст., дихання везикулярне. Температура тіла 36,40С. Показники індивідуального дозиметру 1,2 Гр.

1. Сформуйте та обґрунтуйте діагноз.

6. Постраждалий К. доставлений на сортувальний майданчик медичної роти через 2 години після ядерного вибуху. У вогнищі прийняв 2 таблетки етапе- разину.

1. Сформуйте та обґрунтуйте діагноз.

7. Постраждалий Я. доставлений у медичну роту з підрозділу. Скаржиться на загальну слабкість, підвищену стомлюваність, поганий сон, пітливість, кро­воточивість ясен під час чищення зубів. 4 тижні тому перебував у вогнищі ядерного вибуху, евакуйований у медичну роту, звідти після надання медич­ної допомоги, відправлений у підрозділ. Скарги, які перераховані вище, з'яв­илися 2-3 дні тому. При огляді стан задовільний, свідомість ясна, активний. Шкірні покриви бліді, вологі. Пульс 82 уд/хв., тони серця приглушені, корот­кий систолічний шум на верхівці, АТ - 120/70 мм рт.ст., дихання везикуляр­не. Температура тіла 37,40С.

8. Постраждалий Д. доставлений у медичну роту санітарним транспортом з вогнища через 2 години після ядерного вибуху. Скаржиться на виражений головний біль, запаморочення, нудоту, багаторазову блювоту, що з'явилися після опромінення через 30-40 хв. При огляді збуджений, шкіра обличчя гі- перемована, продовжується блювота. Пульс 92 уд/хв., тони серця приглуше­ні, І тон на верхівці ослаблений, АТ - 100/60 мм рт.ст., дихання везикулярне. Температура тіла 37,20С.

1. Сформуйте та обґрунтуйте діагноз.

9. Постраждалий Є. доставлений на сортувальний майданчик медичної роти через 3,5 години після ядерного вибуху. Скаржиться на дуже різку слабкість, головний біль, болі у животі, блювоту, рідкий стілець. Перераховані симпто­ми з'явилися через декілька хвилин після впливу радіації. При огляді в'ялий, апатичний, виражена гіперемія обличчя та слизових оболонок, язик сухий, обкладений сірувато-білим нальотом. Пульс 100 уд/хв., ритмічний слабкого наповнення, тони серця ослаблені, АТ - 90/70 мм рт.ст. дихання везикулярне, 22/хв. Живіт м'який, помірно здутий, болючий при пальпації у епігастрії та навколо пупка. Температура тіла 38,70С. Показники індивідуального дозиме­тру 12,8 Гр.

1. Сформуйте та обґрунтуйте діагноз.

10. Постраждалий Ф. доставлений у медичну роту через 2 години після ядер­ного вибуху. Скаржиться на головний біль, болі у животі, м'язах, суглобах, озноб, нудоту, блювоту, рідкий стілець. Усі симптоми з'явилися через 5-7 хв. після опромінення. Індивідуальний дозиметр відсутній. При огляді загальмо­ваний, адинамічний. Шкіра та слизові оболонки гіперемовані, склери істери­чні, язик сухий. Пульс 98 уд/хв., слабкого наповнення, визначаються пооди­нокі екстрасистоли, тони серця глухі, АТ - 100/70 мм рт.ст., дихання везику­лярне, живіт болючий при пальпації, температура тіла 39,20С.