Методологічні аспекти викладання історії психології (мета, завдання, принципи).
Історія психології — галузь психологічної науки, яка вивчалася на психологічних факультетах університетів і академій. Але це прикладна наука, а теоретична, пояснює сучасний стан психології з урахуванням її ретроспективного аналізу.
Історія психології реконструює процес розвитку науки у його динаміці, починаючи з поглядів древніх на психіку (душу) і закінчуючи сьогоднішніми науковими уявлення про ній.Під час вивчення історії психології студентам важливо засвоїти логіку розвитку науки у часі, т. е. які суспільні потреби її породили і як допомогла задовольнити їх. Історія психологічної науки простежує пояснює її хід з часів давнини донині, дозволяє глибше понять сучасні теорії та гіпотези, вчить підходитимемо ним історично.
Особливості історії психології як науки теоретичної, що є це й історичної, та психологічної, вимагає від викладача та особливого методичного підходи до її викладання. Істотне значення має тут послідовникность викладання двох теоретичних дисциплін — загальної з психології та історії психології. Іноді історія викладає ся раніше, іноді навпаки, а нерідко вони йдуть паралельно.
Мета курсу: Формування у студентів наукових уявлень щодо виникнення та динаміки розвитку психологічних знань у світовій історії.
Завдання курсу:
1. Вивчення основних етапів та умов становлення психологічного знання в контексті розвитку науки і культури певного історичного періоду.
2. Засвоєння основних напрямків і шкіл у світовій та вітчизняній психології в їх історичній динаміці; формування цілісної картини генезису психологічних ідей.
3. Знайомство з основними напрямками розвитку сучасної психології.
Студент повинен знати:
– найбільш значущі події, факти та персоналії в історії розвитку наукового психологічного знання;
– творчий внесок провідних психологів та мислителів у розвиток психології, історію наукових шкіл і наукових напрямків, особливості розвитку психології в різні хронологічні періоди і в різних етнокультурних регіонах.
Студент повинен вміти:
– планувати та проводити історико-порівняльні дослідження засобами біографічного, тематичного, категоріально-понятійного, логіко-структурного аналізу життєвого шляху вчених та їх наукової спадщини;
– здійснювати історичну реконструкцію генезису наукових ідей і теорій, виявляти зв’язки у розробці психологічних проблем, проводити співставлення теорій і концепцій.
2.