Ускладнення та помилки і міри їх профілактики

Оперативне втручання є головною і найбільш важливою процедурою в комплексі лікування ПРАС. І хоча операція по відновленню цілості ахіллового сухожилка не є травматичним втручанням , після нього мають місце ускладнення.

Оцінюючи найближчі і віддалені результати ми вивчили всі ускладнення після оперативного лікування ПРАС. Вони були поділенні на найближчі і віддалені. Перші - це ускладнення, які виникли у найближчий

найближчий поопераційний період - 15-25 днів: розходження

поопераційних швів та нагноєння рани. Другі - атрофія та послаблення сили триголового м’яза, обмеження рухів та контрактури в гомілково- ступневому суглобі, хронічний лімфостаз. Що стосується повторних розривів, то це ускладнення може статися, як у найближчому періоді, так і у віддаленому поопераційному періоді.

Аналіз даних історій хвороб і клінічних спостережень у 121 пацієнта виявив наступні ускладнення. У найближчому періоді мало місце поверхневе нагноєння, у вигляді ослизнення шкірних швів у 7 пацієнтів і нагноєння підшкірної клітковини - у 2х пацієнтів. Перше було ліквідовано консервативними методами. Нагноєння підшкірної клітковини ліквідовано шляхом вторинної хірургічної обробки, після якої протягом 3-4 днів був застосований тієнам по схемі.

У одного пацієнта після компресу на основі діметілсульфоксида була алергічна реакція із запаленням шкіри навколо хірургічних швів, яке протягом 3-х тижнів було ліквідовано консервативними методами.

В найближчому періоді мав місце повторний розрив у хворого Г- к Б.Т., 46 років, історія хвороби № 1192\478, витяг з історії хвороби наведений в розділі 4.3.

Слід зазначити, що це єдиний випадок, коли, незважаючи на наявність блокуючого шва і гіпсової імобілізації виник повторний розрив. До речі, це ускладнення, за даними літератури досягає 4-8 % [8, 39, 98, 134].

У найближчі строки після операції протягом 6-12 місяців визначається значно більше ускладнень. Ми не мали ні одного випадку зміни професій, однак такі ускладнення, як довготривалий набряк нижньої третини гомілки і гомілково-ступневого суглобу (10 пацієнтів), послаблення сили триголового м’язу ( 13 пацієнтів), гіпотрофія м’язів задньої групи гомілки (19 пацієнтів) і обмеження рухів в гомілково-ступневому суглобі (7) мали місце. Разом із тим, слід відзначити, що вищенаведені ускладнення

визначались у пацієнтів, які неякісно провели реабілітаційне лікування, або зовсім його не проводили. Після проведення протягом першого року комплексного реабілітаційного лікування, у віддалені терміни (3-5 років ) відзначено наявність зниження сили триголового м’яза у 3-х, обмеження рухів у 5-ти і гіпотрофія м’язів задньої групи гомілки у 3 пацієнтів.

Прикладом може служити витяг з історії хвороби № 1472/793, пацієнта К-в, Е.Ф., 28 років, госпіталізованого 18.02.1998 року через 1 рік 2 місяці після травми.

Клінічно визначено задавнене пошкодження ахіллового сухожилка із наявністю значної гіпотрофії і послаблення сили триголового м’язу.

20.02.1998 року операція ( М.П. Остапчук ). Анастезія - перідуральна, розтин - медіальний. Операція - пластика аутотрансплантантом довжиною 6 см. із проксимального відрізка сухожилка за Левенцем блокуючий шов. Рана зашита. Гіпсова імобілізація.

Незважаючи на вірно проведений найближчий і віддалений поопераційний періоди, курс реабілітаційного лікування через 8 місяців по операції відзначено: пацієнт скарг немає, повністю навантажуючи кінцівку, працює за фахом; рухи в гомілково- ступневому суглобі в повному обсязі. Визначено: помітна гіпотрофія і слабкість триголового м’язу ( Рис. 4.4.1).

Рис.

Оцінюючи віддалений результат слід сказати, що ускладнення у вигляді гіпотрофії і зниження сили триголового м’яза пов’язано із задавненим пошкодженням. В подібних випадках ми рекомендуємо до операції проводити протягом 1-

1,5 місяців курс відновної терапії, що знизить число ускладнень

Аналіз клінічних та МР томографічних даних а також і результатів морфологічних досліджень дає право стверджувати, що ПРАС потребує диференційованого підходу у виборі методики оперативного втручання із обов’язковим застосуванням блокуючого шва, раціонального поопераційного, а також реабілітаційного лікування протягом першого року. Це дає змогу уникнути повторних розривів, а також інших ускладнень - слабкості і атрофії триголового м’яза, зменшення обсягу рухів в гомілково-ступневому суглобі, хронічного лімфостазу і таке інше, що призводить до зміни професії чи можливості займатися спортом.