<<
>>

Ускладнення та помилки і міри їх профілактики

Оперативне втручання є головною і найбільш важливою процедурою в комплексі лікування ПРАС. І хоча операція по відновленню цілості ахіллового сухожилка не є травматичним втручанням , після нього мають місце ускладнення.

За даними літератури [32, 57, 71, 112, 114, 135] загальний відсоток ускладнень складає від 4% до 13,8%, серед яких описані некроз шкіри і нагноєння, рубцеві зрощення сухожилка із шкірою, обмеження рухів, атрофія і послаблення триголового м’яза. Особливо тяжкими є повторні розриви сухожилка.

Оцінюючи найближчі і віддалені результати ми вивчили всі ускладнення після оперативного лікування ПРАС. Вони були поділенні на найближчі і віддалені. Перші - це ускладнення, які виникли у найближчий

найближчий поопераційний період - 15-25 днів: розходження

поопераційних швів та нагноєння рани. Другі - атрофія та послаблення сили триголового м’яза, обмеження рухів та контрактури в гомілково- ступневому суглобі, хронічний лімфостаз. Що стосується повторних розривів, то це ускладнення може статися, як у найближчому періоді, так і у віддаленому поопераційному періоді.

Аналіз даних історій хвороб і клінічних спостережень у 121 пацієнта виявив наступні ускладнення. У найближчому періоді мало місце поверхневе нагноєння, у вигляді ослизнення шкірних швів у 7 пацієнтів і нагноєння підшкірної клітковини - у 2х пацієнтів. Перше було ліквідовано консервативними методами. Нагноєння підшкірної клітковини ліквідовано шляхом вторинної хірургічної обробки, після якої протягом 3-4 днів був застосований тієнам по схемі.

У одного пацієнта після компресу на основі діметілсульфоксида була алергічна реакція із запаленням шкіри навколо хірургічних швів, яке протягом 3-х тижнів було ліквідовано консервативними методами.

В найближчому періоді мав місце повторний розрив у хворого Г- к Б.Т., 46 років, історія хвороби № 1192\478, витяг з історії хвороби наведений в розділі 4.3.

Слід зазначити, що це єдиний випадок, коли, незважаючи на наявність блокуючого шва і гіпсової імобілізації виник повторний розрив. До речі, це ускладнення, за даними літератури досягає 4-8 % [8, 39, 98, 134].

У найближчі строки після операції протягом 6-12 місяців визначається значно більше ускладнень. Ми не мали ні одного випадку зміни професій, однак такі ускладнення, як довготривалий набряк нижньої третини гомілки і гомілково-ступневого суглобу (10 пацієнтів), послаблення сили триголового м’язу ( 13 пацієнтів), гіпотрофія м’язів задньої групи гомілки (19 пацієнтів) і обмеження рухів в гомілково-ступневому суглобі (7) мали місце. Разом із тим, слід відзначити, що вищенаведені ускладнення

визначались у пацієнтів, які неякісно провели реабілітаційне лікування, або зовсім його не проводили. Після проведення протягом першого року комплексного реабілітаційного лікування, у віддалені терміни (3-5 років ) відзначено наявність зниження сили триголового м’яза у 3-х, обмеження рухів у 5-ти і гіпотрофія м’язів задньої групи гомілки у 3 пацієнтів.

Прикладом може служити витяг з історії хвороби № 1472/793, пацієнта К-в, Е.Ф., 28 років, госпіталізованого 18.02.1998 року через 1 рік 2 місяці після травми.

Клінічно визначено задавнене пошкодження ахіллового сухожилка із наявністю значної гіпотрофії і послаблення сили триголового м’язу.

20.02.1998 року операція ( М.П. Остапчук ). Анастезія - перідуральна, розтин - медіальний. Операція - пластика аутотрансплантантом довжиною 6 см. із проксимального відрізка сухожилка за Левенцем блокуючий шов. Рана зашита. Гіпсова імобілізація.

Незважаючи на вірно проведений найближчий і віддалений поопераційний періоди, курс реабілітаційного лікування через 8 місяців по операції відзначено: пацієнт скарг немає, повністю навантажуючи кінцівку, працює за фахом; рухи в гомілково- ступневому суглобі в повному обсязі. Визначено: помітна гіпотрофія і слабкість триголового м’язу ( Рис. 4.4.1).

Рис.

4.4.1 Визначена виражена гіпотрофія триголового м’яза.

Оцінюючи віддалений результат слід сказати, що ускладнення у вигляді гіпотрофії і зниження сили триголового м’яза пов’язано із задавненим пошкодженням. В подібних випадках ми рекомендуємо до операції проводити протягом 1-

1,5 місяців курс відновної терапії, що знизить число ускладнень

Аналіз клінічних та МР томографічних даних а також і результатів морфологічних досліджень дає право стверджувати, що ПРАС потребує диференційованого підходу у виборі методики оперативного втручання із обов’язковим застосуванням блокуючого шва, раціонального поопераційного, а також реабілітаційного лікування протягом першого року. Це дає змогу уникнути повторних розривів, а також інших ускладнень - слабкості і атрофії триголового м’яза, зменшення обсягу рухів в гомілково-ступневому суглобі, хронічного лімфостазу і таке інше, що призводить до зміни професії чи можливості займатися спортом.

<< | >>
Источник: ОСТАПЧУК Микола Петрович. ПІДШКІРНІ РОЗРИВИ АХІЛЛОВА СУХОЖИЛКА (діагностика, лікування). Дисертація на здобуття Докового ступеня кандидата медичних наук. Київ-2000. 2000

Скачать оригинал источника

Еще по теме Ускладнення та помилки і міри їх профілактики:

  1. Глава 6. Ускладнення
  2. Ускладнення.
  3. Лікування орбітальних ускладнень
  4. Лікування отогенних внутрішньочерепних ускладнень
  5. Ускладнення при сторонніх тілах стравоходу.
  6. Прогноз та наслідки внутрішньочерепних ускладнень
  7. Лікарські помилки в онкології — стара і вічно актуальна проблема[*]
  8. Профілактика.
  9. Лікування ускладнень легеневого та позалегеневого туберкульозу
  10. Санітарна профілактика
  11. Помилки психологічного спостереження.
  12. Соціальна профілактика
  13. Можливі помилки узагальнення експериментальних даних.
  14. Профілактика гострої променевої хвороби.
  15. Профілактика нозокоміального туберкульозу
  16. Профілактика
  17. Лікарські помилки в онкогінекології[*****]
  18. Лікарські помилки в онкопроктології
  19. Лікарські помилки в діагностиці та лікуванні пухлин шкіри[§§]
  20. Помилки в діагностиці і лікуванні пухлин голови і шиї[***]
- Акушерство и гинекология - Анатомия - Андрология - Биология - Болезни уха, горла и носа - Валеология - Ветеринария - Внутренние болезни - Военно-полевая медицина - Восстановительная медицина - Гастроэнтерология и гепатология - Гематология - Геронтология, гериатрия - Гигиена и санэпидконтроль - Дерматология - Диетология - Здравоохранение - Иммунология и аллергология - Интенсивная терапия, анестезиология и реанимация - Инфекционные заболевания - Информационные технологии в медицине - История медицины - Кардиология - Клинические методы диагностики - Кожные и венерические болезни - Комплементарная медицина - Лучевая диагностика, лучевая терапия - Маммология - Медицина катастроф - Медицинская паразитология - Медицинская этика - Медицинские приборы - Медицинское право - Наследственные болезни - Неврология и нейрохирургия - Нефрология - Онкология - Организация системы здравоохранения - Оториноларингология - Офтальмология - Патофизиология - Педиатрия - Приборы медицинского назначения - Психиатрия - Психология - Пульмонология - Стоматология - Судебная медицина - Токсикология - Травматология - Фармакология и фармацевтика - Физиология - Фтизиатрия - Хирургия - Эмбриология и гистология - Эпидемиология -