9.2.1. Доброякісні пухлини гортані

Папілома і папіломатоз. Половина доброякіс­них пухлин гортані припадає на папілому. У 7...20%

випадків відбувається перетворення папіломи в рак, причому цей процес може розвиватися від одного до двадцяти років з моменту виникнення пухлини.

Для папілом характерні швидкий ріст і реци- дивування. Спостерігаються у всіх вікових групах. Виникненню папілом сприяють хронічне подраз­нення, запальні процеси, ендокринні порушення, перенесені інфекційні вірусні захворювання. Най­частіше папіломи локалізуються на голосових складках, рідше на гортанній поверхні надгортан­ника і в гортанному шлуночку. У клінічній практиці розрізняються тверда і м'яка папіломи. Тверда па­пілома блідо-сірого кольору, дрібнозерниста і на­гадує цвітну капусту. Вона розвивається на слизо­вій оболонці, яка вкрита багатошаровим епітелієм. М'яка папілома— гроноподібний утвір темно-чер­воного кольору. Вона виникає на слизовій обо­лонці, яка вкрита миготливим епітелієм. Перебіг папіломи безсимптомний, може спостерігатися охриплість голосу. При малігнізації папіломи хри­пота збільшується, з'являються біль, прожилки крові в харкотинні. Діагноз встановлюється за допомо­гою непрямої ларингоскопії та біопсії. Папіломи усуваються внутрішньогортанно хірургічним спо­собом. У випадку рецидивуючих папілом необхід­но застосовувати електрокоагуляцію через ларин- го- або трахеофісуру.

Пахідермія. Захворювання є потовщенням сли­зової оболонки гортані. Епідермальні нашарування розміщуються на голосових складках поблизу го­лосових відростків черпакуватих хрящів або в між- черпаловидній ділянці. На пахідермію хворіють особи, які зловживають алкоголем, курять, вона виникає також при професійному перевантаженні голосо­вого апарату. Лікування пахідермії хірургічне.

Дискератози. Лейкоплакія гортані клінічно ви­являється довгастою білястою плямою з нерівною поверхнею, локалізується переважно на голосо­вих складках.

Фіброми. Група пухлин, що становить 30...60% всіх доброякісних пухлин гортані. Розподіл фіб­ром на тверді і м'які залежить від співвідношення клітин і волокон. Фіброми звичайно округлої фор­ми, розміром 5...10 мм, із гладкою поверхнею сі­рого або червоно-рожевого кольору. Найчастіше фіброма розміщується на межі передньої та се­редньої третин вільного краю голосової складки. Пухлина має добре виражену ніжку, внаслідок чо­го вона рухлива і може защемлюватися між голо­совими складками. Фіброми усуваються ендола- рингеально.

Крім справжніх пухлин гортані, трапляються також кісти гортані. Вони поділяються на ретен- ційні, вроджені, травматичні та лімфатичні. Розви­ваються внаслідок закупорювання слизових залоз. Ретенційні кісти мають вигляд невеликих пухирців з жовтуватим вмістом. Їх внутрішня поверхня вкрита кубічним епітелієм. У травматичних кістах внутрішня поверхня вкрита багатошаровим плос­ким епітелієм. Лімфатичні кісти належать до лім- фоангіоектазій, тому їх внутрішня поверхня вкри­та шаром ендотеліальних клітин. Кістозні утвори мають тенденцію до нагноєння. Діагностуються ларингоскопічно. Лікування хірургічне і полягає у вилущуванні або скушуванні кісти.